“Навряд чи треба робити при цьому зауваження проти того педагогічного напряму, який уводить в дитячу школу розповіді про світ, яким він був до людини, коли він становив то сам безмежний туман, то безмежну калюжу, то був охоплений безмежною пожежею, і як звідси мало-помалу, д у ж е з р о з у м і л о , н а д з в и ч а й н о з р о з у м і л о , утворився світ сьогоднішній. З цими фактами не можуть звести рахунки і найбільші генії. Ними однаково користуються вчене шарлатанство, релігійна містика і невір'я. Дітям пропонують тут у поживу дещо таке, про що достеменно не знають, хліб це чи камінь, риба чи змія. Дитина, залишаючись нерозумною, як і належить, почуває себе справжнім всезнайкою: вона добігла до кінця шляху, не проходячи його початку і середини. Цей світ так коротко їй знайомий, що вивчати його далі і більше їй нема потреби. Такий реалізм у навчанні виявляється, як свідчить досвід, школою ледарів і морально немічних особистостей.”