“Знову на мовниці стоїть Винниченко. З піною на вустах накидається на передбесідника.
- Виступати проти російської революційної демократії - це злочин, чорносотенство, ми тільки з царизмом російським воювали; з народом російським, з демократією - ніколи. Сором, ганьба!..
Знову схоплюється буря. Гнів, хвилювання, протести. Знову говорить Міхновський, по ньому Петлюра.
- Ну, чому ж вони не хотять зрозуміти цього? - питає молоденький хлопець у шинелі з обличчям інтелігента. - Адже ж це таке просте, ясне...
- Для нас з вами просте, бо ми думаємо по-українськи, - тепло посміхається Міхновський і кладе на плече юнакові руку. - А вони думають "по-общерасейськи". Колись зрозуміють також, Біг дасть.
- Коли?
- Швидко, москалі самі навчать.”