“Ось за що я люблю трансплантологію! Від початку, коли мені довелося мати справу з дуже хворими людьми, я зрозумів, що один із найтяжчих аспектів важкої хвороби - це розлука з тими, кого любиш. Навіть коли родина віддано піклується про пацієнта, недуга відокремлює здорових від хворих. Хворі самотні у своєму стражданні, самотні у проходженні процедур та операцій, самотні у смерті. Трансплантація все змінює. Аби вона відбулась, хтось мусить долучитися до тебе у твоїх стражданнях. Це може бути орган нещодавно загиблого - альтруїстичний дар від того, кого ти ніколи не зустрічав, або ж нирка чи фрагмент печінки від родича, друга або знайомого. У будь-якому разі хтось своїм рішенням каже: "Дозволь мені бути поруч із тобою у твоїх стражданнях, у твоєму одужанні, страху перед невідомим, у твоєму бажанні одужати, повернутися до звичайного життя. Дозволь мені розділити з тобою ризик".”