“Селінґман зробив висновок, що коли ми відчуваємо, що не маємо впливу на обставини, коли ми віримо, що хоч що б робили, ми не здатні полегшити наші страждання чи покращити життя, ми добровільно припиняємо діяти, бо віримо, що все буде марним. Саме це і сталося в таборах, коли колишні в’язні покинули в’язницю та повернулися туди знов, аби безпорадно сидіти там, не знаючи, що їм тепер робити зі своєю довгоочікуваною свободою.”