“Джен раптом усвідомила, як це чудово: летіти прекрасним незайманим лісом під небом, залитим вогненними барвами вечірньої зорі, почуваючись вільною, швидкою і оголеною, поки легенький вітерець лоскоче прохолодою її розпашіле тіло.”