“У хаті холодок і тихо; стіни білі й німі; я сама з своєю душею. Вітрець шелесне та прихилить мені у віконце пахучий бузок... Рада, було, - боже мій, як рада! - коли зашумить садок, стемніє світ і загурчить дощ об землю!...

Розділ IX”