“Багато років по тому, їдучи колумбійськими Андами до містечка Хардін, мені чомусь пригадався наш сад. Можливо, що слово хардін іспанською – перекладається як сад. А, можливо, дивлячись на вічнозелені стрімкі схили, зарослі екзотичною і незнаною мені рослинністю, я не міг думати про щось інше, аніж про зелень і рослини. Тим паче, з розмоклих окрайців дороги було видно, що щойно пройшов дощ, від чого вимита зеленина яскраво буяла.

*запах серпневих сливок*”