“.. викликати у людей довіру дуже просто... треба дати людям те, чого вони просять. Пообіцяти те, що їм дійно потрібно: надію, любов, позбавлення від різних проблем і хвороб. Грошей, врешті-решт. Саме тому віра часто стає зброєю в руках різних шахраїв і політиків. Інструментом для досягнення чиїхось меркантильних цілей .

Та попри все це віра - це базова потреба людини. Як їжа, повітря і секс. Без віри ми не можемо ані рухати прогрес, ані розвивати науку, ані орієнтуватись у системі універсальних цінностей. Віра і надія потрібні, щоб елеметнарно дожити до кінця дня і заснути із вірою у справедливість і надією на те, що завтрашній день буде кращим, аніж попередній. Зі сподіваннями, що ви зможете зробити те, на що довго не могли наважитись. З передчуттям власної перемоги.

... у факти люди вірять менше, аніж у непорочне зачаття...

Все було б не так цікаво, яки не одна штука - не усі факти, до яких ми звикли, є насправді фактами. Ба більше. Вони ними ніколи й не були...

Те, що ми звикли вважати беззаперечним фактом, насправді - ігри колективної пам'яті, або конфабуляція - згадки про події, що ніколи не відбувалися у реальності, або відбувались зовсім не так, як вважає більшість.”