“Не знаю тільки, чому він величав мене «товаришем генералом», попри мої спроби втовкмачити йому, як малій дитині, що я — всього-на-всього дезертир запасу. Зрештою, те саме я говорив під час комісій у військкоматах, коли мене запитували про придатність до військової служби:

— Ні.
— Чому?
— Бо я нервовий.
— Це не причина.
— Але я затинаюся, коли рознервуюсь.
— Це також не причина.
— А якщо доведеться кидати гранату?
— З гранатами все добре.
— Так, але перш ніж кинути, треба порахувати до трьох.

Закінчувалося це завжди скандалами.”