“Благородні гуїгнгнми мають от природи нахил до всіх чеснот і не уявляють собі, як то розумна істота може робити щось зле. Отже, головне правило в них - це розвивати розум і керуватися тільки ним. Розум для них - не засіб для суперечок, як у нас, де його використовують, щоб довести яке завгодно твердження. Для гуїгнгнмів розум - це засіб збагнути,що розумне, а що ні. Так воно й повинно бути там, де немає злих пристрастей та корисливості і де думка не затемнена забобонами.
Пригадую, як важко було мені пояснити моєму хазяїнові значення виразу : "на мою думку". Він уважав, що розум учить нас заперечувати або твердити тільки те, чого ми певні. Отже, суперечки, спірки, дискусії, обстоювання неправдивих або сумнівних думок - це вади, незнані серед гуїгнгнмів. Так само, коли я намагався розкрити йому різні системи нашої філософії, він тільки сміявся з них. Йому було дивно, що люди, які претендували на розум, створювали складні теорії, спираючись лише на власні здогади

Розділ 8

Частина 4. Подорож до гуїгнгнмів”