“Зрештою, я довго намагався досягти стану завершеності. Тепер вже й недосконалість є досконалою та завершеною. Рани знаходяться на своєму місці. Вони болять саме так, як повинні. Не загоюються, тому що мають залишитись відкритими. Тож це я, біля мене стіна, у мені почуття, викликані людьми, що стикались зі мною. Вони у цій людині, що складається з пережитого.”