“- Так от, ця історія мене сильно зачепила, і я її перечитував слово у слово. Що більше я думав про ту історію, то складнішою вона видавалася. Тоді я порівняв наявні переклади - вони доволі близькі. Але є одне місце, яке мене непокоїло. Біблія короля Якова подає це так: коли Єгова питає Каїна, чому він розгнівався, то Єгова каже: "Коли ти добре робитимеш, то піднімеш обличчя своє, а коли недобре, то у дверях гріх підстерігає. І до тебе його пожадання, а ти мусиш над ним панувати". Оце "мусиш" мене просто вразило, тому що в ньому є обіцянка, що Каїн подолає зло.
[...]
Тоді я взяв стандартну американську версію Біблії. На той час то був зовсім новий переклад. І цей фрагмент відрізнявся. Там сказано: "Іди пануй над ним". Це зовсім інше. Це не обіцянка, це наказ. Я почав буквально знемагати. Мене цікавило, яке ж слово вжито в оригіналі, щоб породити такі різні переклади.
[...]
І ось те золото, яке ми видобули зі своєї копальні, - "Ти можеш". Ти можеш опанувати гріх. 
[...]
Невже ви не розумієте? - вигукнув він. - Американський стандартний переклад наказує людям опанувати гріх, і можна назвати гріх невіданням. Переклад Біблії короля Якова дає обіцянку, і це означає, що людина неодмінно опанує гріх. Але слово на івриті, слово "тімшел" - "ти можеш" - надає вибір. Хтозна, чи це не найважливіше слово на світі? Воно каже, що шлях відкритий. Усе залежить від самої людини. Бо якщо "ти можеш", то вірно і те, що "ти не можеш". Невже це не ясно?
- Ясно. Мені ясно. Але ж ви не вірите, що це закон Божий. Чому ж тоді ви відчуваєте його значущість?
- Ага! - вигукнув Лі. - Я давно хотів це вам пояснити. Я передбачав ваші питання, отже, я добре підготувався. Будь-який твір, що вплинув на мислення і життя незліченої кількості людей, є значущим. Багато мільйонів у своїх сектах і церквах відчувають наказ: "Іди пануй!" - і повністю віддаються послуху. Інші мільйони більше відчувають Божу волю у "ти мусиш". Хай що вони робитимуть, це не може вплинути на те, що судилося. Але "ти можеш"! Це дає чоловіку велич, це прирівнює його до богів, оскільки у своїй слабкості й ницості, у братовбивстві, він все ж таки має грандіозний вибір. Він може обрати свій шлях, боротися і перемогти, - у голосі Лі бринів тріумф.
- А ти сам у все це віриш, Лі? - спитав Адам.
- Так, вірю. Так, я в це вірю. Дуже легко - через лінощі, або через слабкість - впасти навколішки перед божеством і сказати: "А що я міг зробити? Так судилося". Тепер подумайте про велич вибору! Вибір робить людину людиною. Кицька не має вибору, і бджола мусить робити мед. Тут немає нічого божественного. [...]
Я викурюю дві свої люльки по обіді, ні більше і не менше, як наші старші. І відчуваю, що я людина. І відчуваю, що людина - це щось дуже важливе, можливо, важливіше за зірку. Це не богослов'я. У мене немає схильності до богів. Але я маю в собі нову любов до того блискучого знаряддя, до людської душі. Вона чарівна й унікальна, їй немає нічого рівного на всьому світі. На неї завжди нападають, але вона неруйнівна, тому що - "ти можеш".”