“Ось таке воно, значення двостатевого бога. Він є таємницею теми ініціації. Нас забирають від матері, розжовують на кавалки й засвоюють світлонищительним тілом велета-людожера, для кого всі дорогоцінні форми й істоти є лише стравами бенкету, але потім ми, чудесним чином воскрешені, стаємо більшим, ніж були доти. Якщо цей бог є племінним, народним, національним чи сектантським архетипом, ми стаємо воїнами його справи; коли ж він є володарем самого всесвіту, тоді ми виходимо знавцями, для яких усі люди - браття.”