“Більш-менш у той же час спалахнуло божевілля феташі, яке пізніше розрослося до ніде на світі не бачених розмірів, а його жертвою стали всі ми - живі люди, незалежно від кольору шкіри, віку, статі і стану. Феташа - це амгарське слово, яке означає ревізію, контроль. Раптом усі почали один одного перевіряти. Від світанку до ночі, навіть цілодобово, всюди, без перепочинку. Революція поділила людей на табори, і почалася боротьба. Не було ані барикад, ані окопів, ані інших виразних ліній поділу, і тому кожен стрічний міг бути ворогом. Цю атмосферу загальної небезпеки загострювала ще хвороблива підозріливість, що її має кожен амгарець стосовно іншої людини (навіть стосовно іншого амгарця), якій ніколи не можна довіряти, вірити на слово, розраховувати на неї, бо людські наміри злі й підступні, люди - це змовники. Філософія амгарців песимістична, сумна, тому й погляди їх сумні, а водночас уважні й проникливі, обличчя серйозні, риси напружені, вони рідко спроможні на усмішку.”