“Мій брак досвіду роботи з вином не лишився поза увагою Маріуса. Він підійшов до мене в їдальні, де я на рівні з сомельє маю право продавати вина:
— Доброго дня, Ольго. Я Маріус, головний сомельє. Ви, напевно, новенька. Скажуть, будь ласка, яке вино Ви любите?
— Доброго дня, Маріусе. Вино? Може бути біле або червоне, аби тільки сухе.
— Це дуже добре. А звідки Ви?
— Я з України.
— З України? Я приємно здивований. Переважно люди з Вашої країни не мають смаку і п'ють солодкі вина. А звідки Ви саме?
— З Одеської області, місто Білгород-Дністровський.
— А, ну тоді зрозуміло. Це ж — Румунія! Тобто була Румунія. Ви ж знаєте про це?
— Так, я знаю, але з 40-го року — це вже Україна.”