“- Що тобі сказати, Клавочко, життя моє сіре й нецікаве! Що його розповідати?
- Ну, хоч мама у вас була?
- Була, - засміявся Бакланов.
- А батько?
- І батько був?
- Ну, то розкажіть про них.
- «Зараз скаже: народився і виріс я в бідній сільській родині. Був у наймах!..»
- - Ну, то що тобі сказати? Народився я в бідній селянській родині, в Херсонській губернії. Підріс – став наймитом!
«…Поступив у революційний гурток і був висланий у Сибір…»
- Потім поступив у ремісниче училище і в революційний гурток… Відсидів своє і мав іти етапом у Сибір, аж тут…
«…вибухнула революція».
- … вибухнула революція. Я звичайно, став у перших її лавах.
«Під час громадянської війни очолив Червоний загін».
- Під час громадянської війни воював у Червоній армії…
«Після того повернувся, вступив на вищі партійні курси…»
- А далі – інститут, вищі партійні курси… І так сходинка по сходинці… так і став тими, ким я є тепер…
«Про війну не розповідає. Значить, відсиджувався в тилу. Питати про це не буду. Про що ж його спитати ще?»
- А літературою давно цікавитесь?
- Усе своє життя. Ще хлопчиком…
«…ховав книжки під подушку від батьків…»
- … ховався в чулані…
«В комірчині», - поправила його Клавка подумки.
- В комірчині, - випарвився він. – Від батьків. А потім… - він затнувся, - революція, війна, партійна робота… Все не до того було… А от тепер, на цій посад, як прорвало…”