“Із часом закінчуються навіть сльози. Розмови та скарги не допомагають. Хворий розум гарячково починає шукати вихід і не знаходить його. Про що я тільки не думала в той час. Кинути роботу й перебратися в іншу країну, знову почати вчитися, поїхати волонтером у якусь гарячу точку, просто зникнути, не залишаючи слідів... Але куди? Як? І тут розум наштовхується на ймовірне вирішення проблеми... Сценарії прокручуються в голові зі швидкістю світла. А далі вже справа часу.”