І зостався я сам, а зі мною собаки та вірші

…Раптом зірвавшись на поклик, не чутний нікому, землю покинувши ту, що батьки називали вітчизною, літо покинувши те, що усі найчорнішим назвали, довго ідуть, своєї вітчизни та літа шукаючи; дощ настигає і втома, та ніхто не ховається – може, це скрапує наша вітчизна, Літа Господнього бризки. Чорні дощі обмиють пилюку і з тебе, дарма що вони […]