Він і вона

За жовтими вікнами він уявляє трон,
і ніби вона до трону, легка, іде,
і ніби вона занурює пальці в кров,
бліді, мов пелюстки лілій чи орхідей.

Вустами ловитиме ніжне палання вен,
і питиме біль і пристрасть його або
і серце із нього вийме, іще живе,
і зварить собі гарячу живу любов.

У замку гуляє протяг, кричать коти,
і не до смаку їй збоченець під вікном.
Усе відпалало, голод її остиг,
вона уже років двісті – лише вино.

Та раз на добу, як місяця срібло вже
закотиться за кошлаті чужі сади,
скл...