Стрічай нас серед заростей

Стрічай нас серед заростей і згарищ,
гірка, п’янка, мигдалева богине..
Нікого не женеш ти і не ганиш,
бо кожен вчасно піде чи загине.
В країну смерті, меду і полину
полину.

Як вся вода усім човнам співає,
усе зело співа сухому лугу.
чай стану так – жива чи не жива я –
піщинкою і синім виднокругом.
Старе і хиже небо спересердя –
над тим вогнем, що є і не холоне…
Стрічай, стара покинута оселя
ы полотно примарне і солоне.
Вертаюсь я з походу чи полону,
тепло й не..
Старече сонце кліпає і марить...