Юлія Руднік-Гриньків > Recent Status Updates

"Листи з Києва" прийшли до нас через роки після опублікування в Канаді. Це стрибок у часі для майбутніх поколінь та нагадування тодішнім сучасникам про події 1990-1991 рр. - 10 місяців української історії.

Авторка писала ці листи Богданові Кравченкові, директору Канадського інституту українських студій у Канаді, на комп'ютері, який привезла до Києва. Згадує один прикрий випадок, коли їй довелося передруковувати набраний на комп'ютері текст на вимогу видавництва через совєцькі стандарти.

"Виживати в облозі, коли мешкаєш у приватному будинку, виявилося не так уже й важко. Особливо коли якийсь час жив у селі. Особливо коли маєш досвід туристичних походів. Особливо коли швидко адаптуєшся".

"Холодно, вдарили морози, ми не могли зігрітися. Коли у дитинстві я дивилася фільми про блокаду Ленінграда, не могла зрозуміти, чому вони знімають людей, які постійно лежать у цих холодних квартирах. Ми також лежали, це зберігало енергію. Сидіти було складно, а лежачи ти економиш енергію та сили."

Не швидко просувається читання. Певні розділи написано цікаво, інші трохи затягнуто. Хоча не полишає враження "реферата". Важливо знати історію, бо підтекст важить для розуміння значення ролі жінок.

"Але оскільки жодна розумна людина ні за що не читатиме цю книгу, то я можу легко претендувати на оригінальність".
Я її дочитаю, бо хочу дізнатись чи винесу щось (судячи з того, що уже прочитано, це трата часу. Хоча написано легко і місцями смішно)

Книга розкриває роль і вагу жінки у різний час нашої історії - коли українські землі були під московією, під Річчю Посполитою, Австрією. Жінкам доводилось боротись за свої права, змінювати устрої, показувати свою цінність та значущість, неоціненну допомогу для розвитку українського. У кожному розділі - часовому проміжку - можемо спостерігати за цінностями тодішнього суспільства, за діяльність жінок у селі й у місті.