Вероніка

“Хтось повсякчaс проживaє зa тебе твоє життя - одну з його можливих, ніколи тобою не здійснених версій. Всі почуття, що по-спрaвжньому в'яжуть нaс з іншими, від любови до зaздрости, походять від цієї потaємної туги зa іншими життями - інстинктивно вгaдaними, розпізнaними нaшими життями, яких ми, однaче, ніколи, ніколи не будемо мaти.”
― Забужко Оксана

“...це там ми, дiвоньки, оповiдаємо, в любовно-чуло зверненi до нас лиця, що трапилося за день, а чужим — чужим треба вмiти таке накручувати, аби їх не знудити, треба вмiти завинути весь той послiд, як цукерка, в сухозлотяний фантик гумористичної новелетки, пошарудiти ним знадливо — глядь, i проковтнули, i вважається, буцiм повеселила публiку,...”
― Оксана Забужко, Fieldwork in Ukrainian Sex

“Для цієї свідомости, бо в ній нема західного страху випасти з часопотоку (нема звідки випадати!), а ось страх невідомости — страх чужорідного, він же страх нового, — розростається в ній до масштабів, які "психологічній Америці", з її безперешкодною всесвітністю, годі навіть помислити. На відміну від "них", "ми" життю — не довіряємо, тож єдиний приступний нам спосіб ним оволодіти — це зупинити, затримати, умертвити: для уявного маніпулювання.”
― Оксана Забужко, Хроніки від Фортінбраса. Вибрана есеїстика 90-х

“В дитинстві ми всі ще такі, як задумала доля.”
― Оксана Забужко, Як рубали вишневий сад, або Довга дорога з Бад-Емсу