Вероніка

“Для цієї свідомости, бо в ній нема західного страху випасти з часопотоку (нема звідки випадати!), а ось страх невідомости — страх чужорідного, він же страх нового, — розростається в ній до масштабів, які "психологічній Америці", з її безперешкодною всесвітністю, годі навіть помислити. На відміну від "них", "ми" життю — не довіряємо, тож єдиний приступний нам спосіб ним оволодіти — це зупинити, затримати, умертвити: для уявного маніпулювання.”
― Оксана Забужко, Хроніки від Фортінбраса. Вибрана есеїстика 90-х

“...її (любов) називають демонічною, тиранічною, упиричною, деструктивною, а я б назвала "фаґоеротичною": пожираючою, бо головна її прикмета – то органічна незацікавленість в "інакшості" свого об'єкта, ненаситна й жагуча хіть його привласнити, оповити, внерухомити, зробити частиною себе ("жена не сапог, с ноги не скинешь"!), отже, в ліміті, – проковтнути й перетравити. Щось від цієї любові завжди існує між напасником і жертвою – "я тебе люблю, я тебе з'їм", – починаючи від найбільш ранніх форм культури, від мисливських ритуалів доби палеоліту, доводять нам антропологи, від наміченої, дослівно облюбованої жертви убивця вимагав не чого іншого, як так само любові у відповідь – згоди на забиття.”
― Оксана Забужко, Хроніки від Фортінбраса. Вибрана есеїстика 90-х

“Хтось повсякчaс проживaє зa тебе твоє життя - одну з його можливих, ніколи тобою не здійснених версій. Всі почуття, що по-спрaвжньому в'яжуть нaс з іншими, від любови до зaздрости, походять від цієї потaємної туги зa іншими життями - інстинктивно вгaдaними, розпізнaними нaшими життями, яких ми, однaче, ніколи, ніколи не будемо мaти.”
― Забужко Оксана

“...це там ми, дiвоньки, оповiдаємо, в любовно-чуло зверненi до нас лиця, що трапилося за день, а чужим — чужим треба вмiти таке накручувати, аби їх не знудити, треба вмiти завинути весь той послiд, як цукерка, в сухозлотяний фантик гумористичної новелетки, пошарудiти ним знадливо — глядь, i проковтнули, i вважається, буцiм повеселила публiку,...”
― Оксана Забужко, Fieldwork in Ukrainian Sex