Пастораль у прямому сенсі слова :)

[Eugène]

1920ті роки. До небагатого села у Новій Шотландії приїжджають на машині багаті американці. Вони бачать, які там всі працьовиті, добрі і релігійні - і самі (з часом) стають порядними.

Але місцеві навчаються від американців грати на біржі - і втрачають усі свої збереження. Але пастор встиг вчасно продати акції, і всі зароблені гроші роздав односельцям, щоб компенсувати їхні втрати.

Усі добрі люди закохуються і одружуються, а усі не дужі добрі стають добрими і теж закохуються/одружуються.

Автор - сам професійний пастор, вихований за вікторіанських часів. Тому максимум еротики - короткий нефранцузький поцілунок у губи :)

Усе було б добре, але: автор пише про молодих людей, що перейшли через Першу світову, були на фронті (солдатами чи медсестрами), втратили на війні братів і друзів. Сам пастор на війні ніколи не був, а на момент написання йому було за 60 років. Але ще цікавіше, що під час Першої світової пастор їздив Канадою і закликав молодих людей записуватися до війська. А потім писав, як скалічена війною молодь живе "простим бідним чесним життям" у "тихому приморському селі". І таке там у них все ангельське і правильне!

При тому, що письменник однозначно талановитий.