Kafka on the Shore in Reading with Style

Jul 29, 2011 Maksym Karpovets rated it really liked it

Один із найбільших та найвідоміших романів Муракамі (ще трохи й написав би Кафки!). Враження доволі спірне, тому розпишу все структурно - від чудових моментів до повних розчарувань. Насамперед, Муракамі працює старими методами: натяками, напівтонами окутує нас простирадлом історії, коли вже зовсім непомітно опиняєшся у її межах (та й поза ними). Як завжди, тут достатньо дивакуватих персонажів, лінії яких то сходяться, то зовсім ідуть різними напрямками. Так, малий тінейджер Тамура/Ворон втікає з Один із найбільших та найвідоміших романів Муракамі (ще трохи й написав би Кафки!). Враження доволі спірне, тому розпишу все структурно - від чудових моментів до повних розчарувань. Насамперед, Муракамі працює старими методами: натяками, напівтонами окутує нас простирадлом історії, коли вже зовсім непомітно опиняєшся у її межах (та й поза ними). Як завжди, тут достатньо дивакуватих персонажів, лінії яких то сходяться, то зовсім ідуть різними напрямками. Так, малий тінейджер Тамура/Ворон втікає з дому, символічно реалізуючи комплекс Едипа, а потім і фізично, вбиваючи свого батька. Правда не власними руками, бо у Муракамі все та непевно - і вбив, і не вбив, суцільна амбівалентність у реальності. Паралельно живе собі такий Наката – мій улюблений персонаж – який до певної пори вміє розмовляти із котами та й загалом володіє надприродніми здібностями, які отримав після одного дивного інциденту в лісі, будучи дитиною свідком приземлення інопланетного апарату. Саме Наката вбиває батька Тамури – Мисливця на Кішок (найбільш моторошний епізод у романі, який розкриває всю безодню різниці між наївним добром та ірраціональним злом, позбавленим людської логіки). Це є точка біфуркації у романі, після якої розгалужуються стежками основні лінії, але чомусь позбавлені напруги та фірмового муракамівського сюрреалізму. Хоча не виключаю того факту, що після бурхливої уяви Масахіки Сімади я став дещо розбещеним та вибагливим, щоразу вимагаючи нових поворотів та несподіванок.

Саме після цієї точки Тамура прокидається у парку весь в крові, а Наката втрачає розуміння мови котів, але знаходить у собі інші таланти (наприклад, відкривати ворота в інші світи, переносячи із одного місця в інше камінь). Насправді “знаходить у собі” є перебільшенням, адже Наката нічого не мислить у цих речах та й взагалі нагадує трохи несповна розуму. Невипадково його напарником стає перший ліпший водій вантажівки – такий собі міфологічний випадковий/закономірний нейтральний поводир, який хоч і переосмислює у собі певні питання, але суттєво не ламає смислової тканини світу. Водночас Тамура зустрічає дівчину Сакуру (яку в якийсь чарівний момент ґвалтує із її дозволу (!) у сні) та Саекі-сан (із якою теж переспить, але невідомо у якій реальності – ймовірно саме тій, яку відкриває Наката). До речі, ще одним поводиром, вже у лінії Тамури, є Осіма-сан – трансґендерний елемент у романі – який є втіленням Сфінкса, постійно моделюючи загадки. Не випадкове й місце роботи Осіми – бібліотека, тобто місце мудрості та відповідей на загадки. Маємо паралель: Едип (Тамура) вбиває свого батька і приходить до Сфінкса (Осіма), де водночас зустрічає Йокасту (Саекі). Наприкінці Тамура так і запитає: чи є Саекі моєю мамою? На що отримає неоднозначу відповідь, хоча ми прекрасно розуміємо звідки росуть ноги цього питання.

Все це видаєтья дико заплутаним, але Муракамі вміло та повільно все пояснює. Хоча тут нема такого занурення як у “1Q84”, де виписуються всі фізіологічні нюанси, всі коливання у буденності та потойбіччі, що створює ефект максимальної присутності. Відповідно, у “Кафці” втрачається фактура, глибина як персонажів, так і самої історії. До прикладу, любовна лінія Саекі-сан зовсім не викликає довіри, хоча й мені глухим ехом відгукнувся Девід Лінч (до речі, тут може виникнути прекрасне компаративне дослідження). Місцями хочеться, щоб ця любовна нотка швидше припинилась, адже нагадує дуже шаблонну річ, не викликаючи ані захоплення, ані співчуття. Водночас містицизм прописаний пунктиром, тому доводиться часто-густо дуже сильно напрягати уяву, щоб або налякатись, або здивуватись. Навіть вкрадений риб'ячий дощ із “Магнолії” Пола Томаса Андерсона (сумніваюсь, що Муракамі не бачив цей фільм) або й взагалі зі всесвіту Маркеса не вражає. Безумовно, тут Муракамі вже апелює до іншого джерела - Старого Заповіту.

Тому маємо подвійний ефект: з одного боку, тут зберігається словник Муракамі (перетини з музикою, масова культура, неспішність, фройдизм), а з іншого – автор потрапляє у свої ж пастки. Видається, що Муракамі реабілітувався рівно через вісім років, коли довів і персонажів, і наратив до найбільшої у своїй творчості висоти, написавши опус магнум “1Q84”. Мені не вистачило занурення у світ, не вистачило чіткості (одного фройдизму замало) та мудрості, але було достатньо атмосфери та ритму історії. Однак чи не за це ми любимо Муракамі-сана?
...more

2 likes · Like · see review

Mar 26, 2013 Kate S rated it liked it

Shelves: 2013, 1001-books-to-read

The bizarre storylines in this book were entertaining and engaging. The variety of characters was refreshing. I struggled with the amount of sexual explicitness, but a 15 year old boy probably spends way more time thinking about it than this character. This was a fantastical situation for which I could suspend my disbelief.

1 like · Like · see review

Dec 28, 2012 Rosemary rated it it was amazing · review of another edition

Shelves: 1001-books

I enjoyed this as much as 1Q84 even though it seems to have a lot of the same characters (under different names) in the same kind of world. And it's more compact. ...more

1 like · Like · see review

Apr 08, 2013 Tommy Key rated it really liked it

Haunting and moving, this complex novel is really as story of redemption from shattered lives. Its narrative a collection moving between casual observer to outright participant for the reader. Talking cats, crazy wormholes in the world, you name it Murakami does not provide answers but wants to provoke thinking. What I find most interesting about the book is I imagine the story could be told from different character's viewpoints. A fine piece of work ...more

Like · see review

May 09, 2018 Stacie rated it really liked it

Shelves: fiction, 2018

This book was something that was unlike anything I've ever read. It was interesting and the author has a great imagination. I would never read it again, but it was something that I'm glad that I did read. ...more

Like · see review