Царівна (Carivna): Ukrainian edition in "Почитати". Читацький клуб

Feb 21, 2024 Юлія Бернацька added it · review of another edition

Я так багато чула про "Царівну" і підходила з такими радісними очікуваннями, а в результаті вийшло дуже тяжке читання.

Я, звісно, оцінила феміністичні ідеї, які випереджали свій час і мені теж дуже сподобалися деякі цитати, особливо "Мати таку свободу, щоб бути собі ціллю", це все було дуже гарне. І в багатьох моментах я співчувала і вболівала за Наталку і за її намагання прожити життя на своїх умовах. Але більшість часу я все-таки страждала. З багатьох причин.

По-перше, мені справді важко сприйм Я так багато чула про "Царівну" і підходила з такими радісними очікуваннями, а в результаті вийшло дуже тяжке читання.

Я, звісно, оцінила феміністичні ідеї, які випереджали свій час і мені теж дуже сподобалися деякі цитати, особливо "Мати таку свободу, щоб бути собі ціллю", це все було дуже гарне. І в багатьох моментах я співчувала і вболівала за Наталку і за її намагання прожити життя на своїх умовах. Але більшість часу я все-таки страждала. З багатьох причин.

По-перше, мені справді важко сприймати мову Кобилянської. Я цього разу мало не опинилася на боці поборників "криці", бо дуже часто мені хотілося плакатися і казати "пишіть, будь ласка, простіше, я трошки тупенька". І справа навіть не в незнайомих словах, більшість з них я знала, або розуміла з контексту. Але самі побудови речень, використання відомих слів в іншому значення, мені це все трохи виносило мозок. Через кожне речення доводилося прориватися з боєм. Це був цікавий досвід, але дуже втомливий. Буде цікаво ще колись так потренувати свій мозок.

По-друге, сама Наталка. Я думаю, вона сподобалася мені б набагато більше, якби я не мало розкоші перебувати в її голові 24/7. Яка ж вона втомлива, вона постійно придумує собі причини для страждань і сохне за одним і тим самим мудаком практично до самого кінця. Чи реалістично це було? Так. Чи хотіла я читати стопятсот версій, чому цього разу у них з Орядином, можливо, щось вийде? Ні. Краще б я обмежилася тим, що вона говорила ротом, там були цікаві думку, решту я б поприсила Наталку тримати при собі.

По-третє, тут якась дивна структура твору загалом, де більша частина це щоденник Наталки, а потім на останніх 50 сторінках він закінчується, але структура викладу тексту не сильно змінюється і я все ще змушена читати всі її думки. Та за шо.

По-четверте, кінець був максимально змазаний.

По-п'яте, і це вже з розряду "мені хотілося іншу книжку", але мені не сподобалося, що потенціал Лени чи Катрі зовсім не розкрили і потім історія покарала їх, як злих сестер Попелюшки. Лена на початку історії має якісь проблиски опору своїм батькам, чому це не було досліджено, я хз.

— Але ж, тату! — запротестувала нараз Лена, що досі заховувалася цілком пасивно. — Чому вже цілком зле про нього думати? Чи це не може бути, щоб він мав в дечім слушність? Зоня з ним не дуже любиться, сваряться обоє аж надто часто, але вона сама признає, що він здібний і не такий вузькоглядний, як наші тутешні люди! Врешті, що це має нас обходити або гнівати, як хто думає, або як мильно поступає? Ми цього не робимо — і на тім справа скінчена! А що річ певна і чого не можна заперечити, це те, що він елегантний хлопець і за ним можна пропадати. Він подобається мені, тату!

Мені Лена не те щоб подобалася, але вона була цікава, а її не розкрили.

Чому Наталка не забрала Катрю до себе на кілька місяців, коли їй пропонувалим, тим самим спробувавши витягнути юну дівчину з того токсичного середовища з якого вона сама тікала теж незрозуміло. Я не кажу, що Наталка мала хотіти це робити, але якщо чесно, то цій історії не завадило б трохи подій, а не тільки страждань Наталки, і, мені здається, це було б гарним способом розкрити деякі феміністичні теми не в розмові з довбаним Орядиним. Мені загалом в цій феміністичній історії не вистачило жінок і сестринства. А під кінець по суті виявилося, що тільки феміністки потрапляють до раю, а інші жінки, яким навіть ніхто не спробував допомогти стати на цей шлях, хай страждають, так їм і треба.

Коротше, очевидно мене таки ця книжка також розізлила, це було несподівано.

Коротше, це важливий твір для української літератури, я рада, що він у нас є, але Ннапевно, Кобилянська таки не моя авторка, хоч я ще спробую її почитати, хоча б заради того, щоб призвичаїти себе до її мови. ...more

34 likes · Like · see review

Mar 03, 2024 Alla Vashchuk rated it really liked it · review of another edition

Дуже сподобалося те, що це доволі нетиповий на свій час твір про кар'єрні поступи жінки, і те, що романтика тут щедро приправлена роздумами про будучність народу і вклад кожного в цю будучність (це ще й стає одним із важливих критеріїв вибору партнера!)
Не дуже сподобалося те, що Наталка таки часом занадто драматична в своїх поглядах, "не така, як інші дівчата" і досить осудлива. ...more

3 likes · Like · see review