Оця книжка від Wine Folly - це дуже симпатичний і класно організований гід, що допоможе дізнатися про вино... початківцям. В українському перекладі назви технічно загубили промовисте слово "Essential", а не варто було, бо відомі американські вайнблогери потім видали наступний варіант - для прошарених виноманів. Тож "Wine Folly. Усе, що треба знати про вино" - це насправді не "усе про вино", це радше "усе, що ви хотіли спитати про вино у бундючних консультантів винарні, коли завтикали в стопіццот незнайомих назв та ярличків".
Основне завдання цієї книжки - закласти основу й допомогти зорієнтуватися в малопривітному океані малознайомої інформації. І з ним вона чудово дає собі раду.
Основні плюси видання:
- СХЕМИ! усе яскраво, наочно, дуже чітко, з повторюваними піктограмами - не загубишся.
- зміст - спрощено, але коректно викладена базова інформація про те, яким буває вино, про базові технології, ключові країни, основні принципи дегустації - плюс "профілі" 55 відомих/поширених винчиків з уточненнями, нотки чого саме ви маєте в них розсмакувати, з чим подавати, за якої температури, які бувають підвиди й чим вони відрізняються - всяке отаке.
Основні мінуси:
- інформація структурована добре, але її мало. От впритик, щоб вино собі в крамниці обрати, а якщо хочеться дізнатися хоч трішечки більше (наприклад, то чим там відрізняються два типи ігристого вина, чи що таке мадеризація і до чого тут температура) - ніт, шукайте щось інше.
- книжка - дуже американська. Дуже-дуже. З одного боку - це круто, бо відкриває нові горизонти (щоб порахувати, скільки разів певна Ксеня пила щось каліфорнійське, пальців однієї руки стане надовго). З іншого боку - не аж так круто, бо це неадаптований текст, вирощений на доста далекому підґрунті. І якщо сумирне подавання площі світових виноградників певного сорту в акрах - це ну таке, питання смаку й естетики, то з іншим буває веселіше. Наприклад, з ціновим ранжуванням вина - там жеж не просто йдеться про ціну в долярах, а про ціну в долярах для американського ринку - в Європі ціннички бувають іншими. Або з отими самими нотками смаку, частина з яких мало що розповість українському дегустатору. Окей, тропічні фрукти можна спробувати у відпустці, макадамію та пекан вже не проблема купити на базарній ятці, але деякі варіанти все одно змушують ніяково прицмокувати. Один з найпоширеніших присмаків червоного вина, по який йдеться авторам Wine Folly - бойзенова ягода. Нє, ну я приблизно собі можу уявити, яким на смак мусить бути гібрид малини, ожини та логанової ягоди (ще один гібрид малини та ожини), але "приблизно уявити" в контексті тонкого нюансування відтінків смаку вина - це шото не то. В ідеалі такі видання треба було б адаптувати. Або перекладати щось європейське - теж може буть далекувато від наших реалій, але ж не настільки.
- переклад загалом непоганий (є спірні моменти, але більшість з них - естетично спірні, різні традиції іменування, всі діла), а от редагування сильно накульгує. Оскільки йдеться про недешевий "кофітейбл" - це сумно. Та маємо, що маємо: слова гублять літери, речення гублять коми, ґорґонДзола то знаходить, то втрачає своє "д", шавлія в більшості випадків перетворюється на шалфей, русизми цвітуть і пахнуть, а до "благородної плісенні" щось я так до кінця уповні й не звикла.
Було пізнавально і місцями навіть корисно, але... Давайте вже наступну частину. Або щось французьке - це якось логічніше.