Ця збірка Конрада найкраще ілюструє неоднорідність його творчості. До цього тому увійшли оповідання/повісті "Молодість", "Лагуна", "Завтра", "Тайфун" та роман "Лорд Джім". Фактично, їх можна розташувати на континуумі: від "морських" до "психологічних" творів. Де "Тайфун" - чисто "морський" твір, а "Завтра" - чисто "психологічний. Тобто порядок виглядав би інакше: "Тайфун", "Лагуна", "Молодість", "Лорд Джім", "Завтра".
І найважче мені давався "Тайфун". Опис тайфуну, боротьби команди з ним, опису тривог та переживань головного героя Джокса та його капітана Мак-Вера. Це було цікаво, але не на сотню сторінок. Хоча фінал фірмово Конрадівський. Замість опису очима моряків, він подає інформацію з листів.
"Молодість" також дуже описова, але вона має неймовірний фінал - зустріч з Азією (чи точніше - Індонезією), а ширше - цивілізаційним Іншим. Це виправдовує той детальний, гіпотизуючий опис митарств корабля, який протікає, а тому матроси мають відкачувати воду з трюмів, але в якого горить вантаж вугілля в трюмах, а тому їм доводиться закачувати воду, щоб гасити ту пожежу.
Натомість "Лорд Джім" - це твір, що балансує між "морськими" та "психологічними" напрямами творчості Конрада. І про нього я писав окремо.
І "Завтра" - чисто психологічний твір, де море - лише зав'язка, але не більше. Це історія з життя сухопутної Британії, де батько чекає сина з моря. І тут Конрад повною мірою показує всю трагічність ситуації, де і батько, і служниця, і син-матрос виявляються однаково нещасними і водночас прикрими людьми.
І після цієї збірки я зрозумів, що "морський" Конрад мені занадто важкий для читання.
А 3 зірочки - за оформлення. Шрифт абсолютно незручний, а тому довелося "Лорда Джіма" читати в радянському виданні. І виявилося, що оформлення має значення на рівні емоцій від тексту. В приємному оформленні Конрад читається неквапливо, а тому встигаєш відчути талант автора. На жаль, у цьому виданні на "Лорді Джимі" я таки зашпортався.