Асистент
Тесс Ґеррітсен
⭐️⭐️⭐️⭐️
Я сподіваюсь, що вам рідко трапляються книги зі злитими кінцівками. Це просто жахливе відчуття, коли вона тебе просто поглинула з головою, тримає в напрузі, а потім пшик💨 - і остання сторінка, крайня сцена і навіть маленької надії на елементарні відповіді немає.
Ось вам яскравий приклад.
Вчора я писав про питання, що мене найбільше цікавило. На нього відповідь була отримана. Мені аж від серця відлягло.
А от даліі...
Псс..нижче будуть спойлери - попереджаю відразу.
Всю увагу на себе поступово перетягнув давній знайомий Ріццолі - Воррен Гойт, він же Хірург. А головний антагоніст роману, Домінант, який мав грати першу скрипку зла в трилері, поступово здувся.
А найжахливіше - автор навіть не розкрила його повністю. Опис зовнішності та деталі його походеньок - це ВСЕ? Серйозно?
В детективах я дуже люблю зрозуміти психологію поведінку вбивці, його мотиви, історію життя - чому мила дитина в пелюшках поступово перетворилась на звіра.
Тут отримав вакуум.
Та й закінчення видалось швидким. Все йде плавно, але динамічно. Є очікування, що розслідування продовжиться.
Аж тут партнери по крові самі її так легко знаходять. І досвідчений вбивця реально помиляється і недооцінює ГГ. Запихнути її в багажник з власною валізою, де є ствол? Чи Воррен не попередив свого асистента,що Джейн ще та штучка?
Закінчую. Говорять емоції. Одним словом - недопрацьована кінцівка. То є моя суб'єктивна думка.
Текст, як я вже зазначав вище, читається легко. Нужно точно не буде - тут Тесс справляється на 100%.
Багато уваги приділяється роботі експертів з доказами, тілами жертв. Детально описуються передові технології в сфері судової експертизи - мені було цікаво дізнатись певні особливості проведення аналізів та принципи роботи спеціального обладнання.
Дівчатам теж сумно не буде - романтична складова❤️ присутня і додає шарму та справжності подіям.
Подобається і внутрішня зміна Джейн Ріццолі. За нею взагалі цікаво спостерігати - аж надто схожа вона на мою кохану. Імпульсивна, горда (аж занадто), готова довести справу до кінця, рівна в суспільстві чоловіків, якщо для цього треба робити нелогічні вчинки.
Але тут авторка показує нам і зворотну сторону медалі - сильній жінці теж треба чоловіче плече. Інколи їй теж необхідна, як ковток свіжого повітря, змурована стіна надійності та впевненості партнера, за якою можна хоч на хвильку заховатись і проявити слабинку.
Саме це і врятувало моє враження. Відразу я хотів вліпити навіть кілочок. Посидів, заспокоївся, трохи попрацював - невдоволення залишилось, але й плюси не можна перекреслювати.
За власною схемою зійшовся на оцінці "достатньо", але, як студенту, який мені симпатизує - ставлю добре.