Немає значення, планували ви дітей чи ні, дивлячись на дві смужки тесту на вагітність, жінка все одно переживатиме купу суперечливих емоцій. І чоловік, коли дізнається, до речі, також.
Ця книжка про реальне, живе, неідеальне материнство. Про матеру, яка через призму гумору та самоіронії, використовуючи легку дозу елегантних матюків, намагається день перестоять і ніч передержатись. Від тесту на вагітність до баталій у садочку. Про перші купання, зуби, соплі й незручні запитання.
Поважною ходою пройдемося по всіх періодах материнства, намагаючись триматися курсу на збереження здорового глузду та душевної рівноваги. Розберемо стереотипи, зруйнуємо шаблони, ніжно «обезврєдимо» бабу. Виробимо імунітет до непрошених порад і забобонів.
Ця книжка для мам, щоб підтримати і надихнути; майбутніх мам, щоб налаштуватись і знати, чого чекати; бабусь, щоб згадати і пережити знову; і татусів, щоб краще зрозуміти всіх цих дам.
Катя Бльостка — «матера» чотирьох синів, блогерка. Народилась і виросла в смт Гоща Рівненської області. У 2014-му переїхала у США.
Попри безумовну правдивість материнських буднів, книга має суттєвий недолік - це мова. Написати правду - не значить написати книгу, за яку автоматом хочеться поставити 5 зірок. Авторка живе в США з 2014 року, а тому вся її лексика - законсервований молодіжний сленг 2000-2013 років Рівненської області, здобрений такою кількістю грубих матюків і русизмів, що ризикну сказати (як людина з Рівного), що я не знаю зараз нікого, хто б так виражався. Мова авторки з того часу не те, що не розвивалася (як у її однолітків: мене, подруг, знайомих), а ніби закарбувала в собі самі смішні, матюкливі та непристойні слова, які та тільки чула, витіснивши інші, поширеніші і заразом пристойніші синоніми. Загалом, я не проти нецензурної лексики в книгах, і точно "за" діалектизми, однак перші мають бути в міру, а не в діалогах матері й батька, які через слово вживають матюки в присутності дитини. Чи батьки у вайбер-групах. Катерина часто грішить перебільшеннями і це сильно кидається в очі. Так, я сміялася під час прочитання. Так, я двома руками за те, аби говорити про важкість материнства, зокрема післяпологову депресію. Так, я зачитувала деякі уривки чоловікові. Ні, я не згідна зі всіма порадами, але підпишуся під багатьма з них. Але я проти того, щоб вживати лайку тут і там замість того, аби задуматися, як точніше передати комічність чи трагічність ситуації іншими словами. Для цього потрібно працювати над своїм словниковим запасом і розвивати рідну мову, чого пані авторці щиро бажаю. Чекаю на наступну книгу :)
Поки найкраща книга осені💞💞💞 Завжди буду щиро вболівати і рекомендувати здорову позицію про те, що все, що ви відчуваєте нормально і те, що ви робите також 😌 що всі бабисусідитіткииншіматері не знають краще, як саме для вас потрібно. Найліпший опініонлідер для вас -це ви💜 Коротше це не книга, а море любові, сміху (так що й дихати десь було важко 😅) та здорового глузду. Рекомендую!
Таких книжок має бути більше. Кожен досвід унікальний і важливий. Мамам (особливо, коли ти отримуєш це горде звання вперше) вкрай важливо розуміти, що ти не одна така. Що інші переживали те саме. А це значить що? І ти переживеш! А ще ті інші можуть тебе чогось навчити хорошого)) Дякую Каті безмежно за таке добре і підтримуюче напучування ❤️ вірю, багатьом це буде корисно прочитати. Мені особисто читати було не стільки корисно, скільки радісно за інших та смішно. Ох, як я сміялась! Здається, це взагалі вперше так відверто ржала над книгою, що аж милий поряд тільки підозріло зиркав)) Коротше, мастрід всім, хто колись планує стати мамою, або навіть, якщо не плануєте - ця книга допоможе зрозуміти тих прибацаних мамашок, на яких кожна мама іноді перетворюється 🤪
1) в мене вже роками є хобі: читати книжки про материнство; 2) взагалі-то я не люблю, коли стьоб на стьобі і бурлеск з матюками, але загалом ця книжка сприймалась органічно за рахунок самоіронії та щирості авторки; 3) цікаво було прочитати, що за книжка набрала тисячі передзамовлень; 4) для мене було забагато пердіння в тексті; 5) сподобалось, що кожен розділ закінчувався словами "все буде добре"; 6) багато правдивих моментів, про які мамі первістка варто бути попередженою; 7) читаючи, міркувала, чи люди, які так зі сміхом про все розповідають включно з проблемами і гемороєм, дійсно такі веселі по життю, чи це форма захисту.
Для «прокидання здорового глузду» краще читати Комаровського і Бикову 🤷🏻♀️ тут «здоровий глузд» часто переходив в передоз і неадекват. Типу коли посил «люби себе і не шпиняй» закінчувався «жери чого душенька бажає ти ж вагітна», а деякі «поради» остаточно вбили для мене цю книгу. Поради типу «депресія то не шуточки, то здоров‘я, звернись до спеціаліста, а як нема грошей на спеціаліста, то на форуми, заняття, класи, марафони» без контексту. Без уточнень, на які форуми чи марафони. Серйозно? З депресією сходи на форуми??? І ще кілька відверто шкідливих порад, і жменька просто туповатих типу горщика з музикою і блималками
Читати чисто як гумористичну? Тут на любителя. І кому які ситуації здаються смішними чи наболівшими. Я реготала на «бабціних мудростях і боротьбі з вроками» і на батьківських чатах, але повністю «нєдоумєвала» на вагітному гуморі — які бляха огірочки геморой варикоз токсикоз чоловік посланий по чіпси серед ночі… це збірка стереотипних баянів? Чи в когось дійсно таке нашось є? 🙄 Гумор в стилі «з першою дитиною ми стерилізуєм, другу відганяєм від котячої миски, третю хай кіт від миски відганяє сам» мені подобається більше в формі тих мільярдів міні коміксів, які активно підбірками пропонує фейсбук та викладають в інстаграмі мами-ілюстраторки.
Якщо абстрагуватись від всього — це просто книжка про досвід багатодітної мами. От у неї він був такий. Завдяки тому, що вона популярна блогерка, книжка "вистрелила" у відповідну цільову аудиторію і "зайшла".
Впевнена, вона б не зайшла, якби її написав хтось без сильного особистого бренду.
Мене так взагалі не вчепило.
Я не оцінила ні гумор, ні іронію. Зазвичай цінності книзі надає думка про те, що мовляв, тут все без рожевих поні і "чесно так як є".
Тільки от чому "чесно" — це саме так, як пише ця авторка, я не знаю. Не можу впевнено говорити про частину материнства, але від деяких розділів про вагітність я ледь не плювалась.
Ми всі дорослі люди, ми самі вибудовуємо довкола себе інфополе. Якщо вам здається, що вам нав'язують думки про те, що вагітність — це метелики, радість і рожеві хмаринки, проаналізуйте своє оточення: що ви дивитесь? Що ви читаєте? З ким спілкуєтесь.
Я взагалі по життю мало що ідеалізую. Я тим паче я не ідеалізувала вагітність і в материнстві я не готую себе до райдужних буднів. Ви можете бути вагітною і жити нормальне життя, уявляєте? Без "гормональних припадків". Описане в книзі — не "чесна норма", а різновид історії. Одна з мільйонів.
І точно не те, чого треба очікувати.
Є море книг, блогів, людей, які розповідають про всі ці речі не в такій їдкій манері, не будуючи у вас марних очікувань. А в цій книзі...
Читати всім, хто колись планує мати дітей, але в першу чергу — майбутнім татам. Так, татам, не мамам. Хай тати знають, через що мами проходять
Я замовила собі цю книгу ще не знаючи, яким бумом стане "Матера" на книжковому ринку. Потім цей випад від власника "Нашого формату" тільки підігрів інтерес до новинки, а тому на пошту по посилку я бігла швидко, як підстрелений зайчик. І ось що я хочу вам сказати.
Хіхікати довелося так, що боліли щоки. Від деяких жартів було так смішно, що аж ставало соромно. І попри те, що я ще не планую дітей, ця книга все одно потрапила в яблучко.
Катя говорить толкові речі. Абзац про "від протягів хворіє тільки той, хто в них вірить" хотілося вирвати з книжки, згорнути трубочкою і вислати листом бабці. А жарти про маму і свекруху, які включають режим "бабуся" — це окремий вид мистецтва. В той же час тезу "діти — не мамині, діти — мамині і татові" хочеться намалювати великими золотими літерами і наклеїти на стінах кожного пологового.
Рідко буває, що я з усім згодна і не хочу посперечатись. (Якщо ви слухаєте наш подкаст, то ви, певне, в курсі😅). Але з Катею згодна цілком. Ставлю "5", бо ще й посміялась від душі. Прилаштую цю книгу на поличці, хай чекає свого часу, бо я ще точно до неї повернусь. А тим часом додаю в #ReadandDrink_бук_шеринг 😉
Книга - маніфест для яжемам. Повна поганих і місцями шкідливих порад. Автор знецінює, не кажучи прямо звісно, жінок які обрали інший підхід. Наприклад гіпнопологи. Закликає продовжувати хабарництво в лікарнях. Описує тренування самостійному засинання найбільш жорстоким способом, і хоча побіжно згадує про інші, навряд чи всі читачки кинуться гуглити. Про поступову адаптацію до садка в книжці ні слова, то ж знову дитина страждає, вле посил що мамин похід на каву важливіший ніж панькатися з дитиною. Катерина може піддавати психіку власних дітей будь-яким випробуванням, але не зможе взяти відповідальність за інших діток. Катерина може годувати своїх дітей як хоче і починати прикорм з будь-якого віку але не може закликати інших мам до цього, бо не буде потім з тими дітьми жити і дивитись на наслідки. Цією книгою автор переносить нас в поп середовище США. Так, багато сімей там так і роблять. Але сучасна психологія давно спростувала такий підхід і визнала шкідливим. Тут є і корисні поради але чесно їх так мало що краще не братись. Книгу не раджу. Особливо якщо ви читаєте її без критичного погляду і перевірки фактів.
Книжка хороша, смішна і, безперечно, потрібна. Особливо тим, хто лише ступає на тернистий шлях материнства))) Після трьох ходок в пологовий, я не знайшла для себе нічого нового, а от тим, хто має певні ілюзії щодо дітей і всього, що з ними пов"язане, книжка буде корисною. В ній багато про прийняття і того, що насправді все не так, як в глянці чи інстаграмі.
Розкажу, що дратувало - це забагато пукання, сміхуйочків через край і... ну йолки ж палки, постійне називання свого дітородного органу Ізольдою Дартаньянівною)
А так, прекрасна книжка для туалету (і тут я не жартую. є такий тип книжок, який зручно читати саме там, так що це радше комплімент)
Дуже смішна та максимально відкрита історія авторки, розкладена по поличках-етапах материнства. Для тих, хто вже має дітей (щоб пригадали) і для тих, хто тільки зачухався про материнство і все, що з ним йде вкупі (щоб знали, чого очікувати). Розділи логічні, послідовні та дуже життєві, тяжко не уявляти :) Надіюсь, одного дня Катя випустить аудіо-книгу.
До суржика моєму галицькому вуху пристосуватись вимагало деякого зусилля, тому 4 з 5.
Книжка про дуже адекватне материнство. Я читаючи і поржала, і сплакнула.
На мою скромну думку, якщо ви ще не родили і не маєте когось, хто вам міг би відверто розказати про всі-всі "прєлісті" материнства, то вам до Каті Бльостки. Так щиро і відкрито буквально про все рідко хто розказує. І це в цій книжці найцінніше.
Вам може не сподобатися стиль авторки, який включає багато матюків і суржиків (мені спершу було незвично), але з часом до його звикаєш і можеш цілком зрозуміти, що про деякі речі чисто літературною не розкажеш.
Про цю книжку можна говорити багато, але найкраще взяти і прочитати. Взагалі дуже цінна книжка, я буду рекомендувати її всім коліжанкам❤️
Я дітей не маю, книгу прочитала через подружку, яка нещодавно народила й хотіла з кимось її обговорювати.
Якщо коротко десь з половина книги для мене, як для бездітної, стала травматичним досвідом. Мабуть, я б воліла не вникати в такі деталі поки що. 😅
Як людина, яка виросла на благословенній Галичині щиро реготала на моментах про бабусь, забобони й "сквозняки", бо я то все чула у дитинстві й чую досі. (А це я ще дітей не маю).
Загалом, Бльостку я читала у фейсбуці і як пости її стиль норм. Але у такому великому форматі, книжковому, дуже вже мені важкувато йшло.
Сподобалось, що Катерина пише про те, що дитину головне любити й дозволити їй бути дитиною (а не знавцем мільйона мов, гри на бубнах й вищої математики в 2,5 роки). І це дуже правильний, здоровий підхід.
Прикольна книжка. В стилі самого блогу Каті Бльостки. Багато ситуацій здаються знайомими та викликають посмішку.
Так, як я не мама і поки не планую, то книга була не дуже актуальною, але напевно матері знайдуть в ній розраду.
Не сподобалось, як авторка описує ситуацію про пологи «за домовленістю». І те, як вона постійно називає чи то вульву, чи то вагіну якимось вигаданим іменем. Типу перший раз це може бути смішно, але не в сотий.
Несподівана книга після десятка коментарів та порад в стилі "це найкраща книга про материнство евер". Просто книга-історія однієї матері, чи як згадується "матери" з Рівненщини. Гумор з перемінним успіхом сприймався, та зазвичай стосувався кладезя абсурдності одвічної мудрості "баби", не авторки.
Катя змогла запропонувати, крім моря суржику, матів заради матів, пердіння (як би це дивно не звучало, та враження, що мало не в кожному розділі про це було), водночас й свою особисту історію чотирьох вагітностей. Й вона така. Дивна. Часом абсурдна. Здобрена якимись феєричними метафорами в дусі популярних гумористичних програм для мас-маркету. Й вона точно має своє місце й аудиторію. Та я не цільова, й від мене про "найкращу евер книгу" не буде.
Ця книжка - бомба-ракета, що поцілила точно в серце! Читаючи, вкотре підтверджуєш для себе, що кожна жінка - особлива, та з настанням материнства ситуації, турботи, питання, проблеми, пов'язані з цим, у всіх майже однакові, лиш спосіб їх переживання ми обираємо самі. Читається легко, бо написано з чудовим гумором і самоіронією, смачно приправлено легкою дозою матюків... Все як у житті істинної матери)
Книга залишає приємний післясмак🥹 Ідеальна для трохи поплакати і трохи посміяти��я. Про материнство із нотками здорового пофігізму, юмору, а, головне, правдиво. Правдиво і життєво👌🏻
«…люди, які нас оточують, поділяються на три категорії. 1. Ті, що нас любитимуть, що б ми не робили. 2. Ті, що нас не любитимуть, що б ми не робили. 3. Ті, яким на нас насрать з високої гори. … Головне, щоб твоє дитя завжди знало, що ти матера, завжди в тій першій категорії.»
Та й про що це я? А, так! Мені дуже сподобалося і я багато сміялася, найбільше мабуть з тих слів і виразів, котрі я знаю з свого дитинства і котрі досі використовує моя родина (ми обидві родом з сусідніх районів Рівненської області) та за які іноді капельку соромно, але це не точно.
А ще б хотілося, щоб моїй мамі, сказали, що те що я, мала, забруднила те красиве пляттячко в садку, то не кінець світу і що, я молодець, що насолоджувалася грою. І що мої оцінки в школі не визначають моє життя. І ще багато чого.
Читаючи я ловила себе на думці, що в українців, а особливо у дівчат, багато комплексів і якихось умовностей навіяних соціумом/родиною/сусідкою, котрі заважають жити. Я була втішена тим, що частини їх я позбулася, фух! Жити стало в рази простіше, так би мовити «здоровий похуізм»😉.
Дякую тобі, Катя Бльостка, цю подорож в минуле і в майбутнє!
Це просто чудова книга! Легка, весела, з гострими слівцями, з справжнім гумором. Катя Бльостка - зірка інстаграму, мама чотирьох дітей, що зараз мешкає в Америці. Здається, немає книголюбів, що не чули про цю новинку. А вона справді новинка, гарячий пиріжечок. Дуже сподобалась оця мова авторки з Рівненщини, вона мені прямо рідна, наче сидиш на кухні з пляшкою вина, і розмовляєш з подругою, що за словом у кишеню не лізе. Авторка ділиться своїм досвідом вагітності, родів, перших проблем, грудного вигодовування, прикорму і т.д. Мене таке не надто цікавить, і проходила я це 11 років назад, та мені дуже-дуже сподобалася книга, це мені нагадало усі ті смішні моменти першого року життя дитини. Книга підійде мамам, татам, родичам, тим, хто готується стати батьками, та усім. Я дещо зачитивула і доньці (пропускаючи нецензурні слова), вона просто реготала. Раджу! Ніколи не завадить посміятися, і стати адекватнішим.
Це така книжка, яку мені позичила подруга, і яку я спершу читала і думала, що то не моє. Але десь так на сторінці 35тій я "вчиталась" зі смаком, відклала книжку і вирішила купити собі свою особисту версію. От вона днями приїхала і я її прочитала за 1 день. :)
Як на мою думку, то пречудова книжечка з саркастичним гумором про реальність материнства, але так гарно написано, що тільки настрій піднімає і створює бажання то все таки пережити. Супер мікс повсякденних проблем про які звикли говорити (і не дуже) із здоровим ставлення до себе в стилі авторки. Найкращий рецепт для чудової книжки і чудової мами.
Рекомендую усім: і бувалим, і новим, і просто зацікавленим. =)
Моєму сину майже півтора роки. Я перечитала купу книжок про успішний успіх, як поєднувати материнство, роботу, дім, саморозвиток і при цьому не поїхати в дурку. Але якби цю книгу я почитала з самого початку, то уже жодну іншу про вагітність і материнство уже б не читала 😁🤍
Читати і сміятися. Сміятися і пізнавати себе в кожному рядку. Пізнавати і нагадувати собі, що діти - це щастя. Найбільше щастя, не дивлячись ні на розкидані іграшки, ні на "мам, а де мої носки?" і "а коли ми будемо їсти?", ні на постійні істерики та бійки між ними (він на мене подивився! або Вона голосно дихає! 🤯). Абсолютне, всеохоплююче щастя. І безумовна, чиста любов ❤️
Реготала майже всю книгу. Про здоровий глузд, відповідальність, гумор та безумовну любов у темі народження та виховання дітей. Ну дуже хороша книга, як на мене. Хоча б для доброго настрою)
Прочитавши цю книгу мені здається що я зекономила на терапевтичній сесії або навіть на цілому курсі 😁
Мене дуже бентежить тема романтизації вагітності та пологів, яка створює завищені очікування жінок від самих себе. Також завищені вимоги до матерів, тиск і космічна кількість стереотипів на кожному кроці.
Катя говорить про всі ці фундаментальні речі просто і з гумором. Мені абсолютно близькі цінності на яких вона наголошує: - Любов до себе і час на себе - Прийняття своєї неідеальності - Прийняття того що ти багато чого контролюєш - Відповідальність обох батьків - Довіра між дітьми та батьками - Наукова база у прийнятті рішень щодо лікування і здоровʼя - Відділяти свої потреби від потреб дитини - Активне слухання дитячих історій - Баланс між мамою пофігісткою і мамою перфекціоністкою - Відсутність насилля - Мотивація похвалою
Та багато інших речей які, на перший погляд, здаються очевидними, але важливо собі їх періодично нагадувати.
Ще один бал за чесність і всі не найприємніші подробиці. Це прямо закрило мій запит на справжність і відвертість у цій темі.