"Лісова пісня" Лесі Українки — найпопулярніший твір авторки, романтична драма-феєрія про кохання головних героїв — парубка Лукаша й міфічної лісової істоти Мавки***. П'єса насичена яскравими пейзажними образами ***. Найвідомішими творами авторки є поетичні збірки "На крилах пісень"", "Думи і мрії", п'єси "Лісова пісня", "Одержима", "Бояриня", "Оргія", "Блакитна троянда", "Кассандра", "Камінний господар" тощо. Леся Українка — видатна українська письменниця, перу якої належить низка геніальних творів, для її ідіостилю характерні посилений психологізм та філософічність у поєднанні з сугестією.
Lesya Ukrainka (born Larysa Petrivna Kosach-Kvitka (February 25, 1871 – August 1, 1913) is one of is one of Ukrainian literature's foremost writers, best known for her poems and plays. She also was an active political, civil, and feminist activist
Among her most well-know works are poems collections «On the wings of songs» (1893), «Thoughts and Dreams» (1899), «Echos» (1902), epic poem «Ancient fairy tale» (1893), «One word» (1903), plays «Princess» (1913), «Cassandra» (1903—1907), «In the Catacombs» (1905), «Forest song» (1911).
Леся Українка (справжнє ім'я Лариса Петрівна Косач-Квітка 13 лютого 1871, — 19 липня 1913) - українська письменниця, перекладач, культурний діяч. Писала у найрізноманітніших жанрах: поезії, ліриці, епосі, драмі, прозі, публіцистиці. Також працювала в ділянці фольклористики (220 народних мелодій записано з її голосу) і брала активну участь в українському національному русі.
Серед найвідоміших праць письменниці збірка поезій «На крилах пісень» (1893), «Думи і мрії» (1899), «Відгуки» (1902), поеми «Давня казка» (1893), «Одно слово» (1903), та п'єси «Бояриня» (1913), «Кассандра» (1903-07), «В катакомбах» (1905), «Лісова пісня» (1911).
I surely must've read this in school, but I have no memory of it. And just wow, what a fantastic fairy tale full of Ukrainian woods' creepiness, a poetic gorgeousness, so visual and sad. It's all about the atmosphere and poetry with this one. The story of unrequited love and self-betrayal with a terrific final image.
And now I want a beautiful illustrated edition for my shelf.
«Ні, любий, я тобі не дорікаю, А тільки – смутно, що не можеш ти Своїм життям до себе дорівнятись.»
Завдяки численним лекціям Віри Агеєвої та Оксани Забужко, я ніколи не зможу сприймати цей твір як, простигосподи, «історію Ромео і Джульєтти по-українськи».
якщо коротко: нічого так добре не описує цей твір, як один момент із... "сімпсонів": "The Simpsons have entered the forest" https://getyarn.io/yarn-clip/9ad66a16...
якщо не коротко: збиралася я, як і багато інших, підозрюю, перечитати "пісню" перед переглядом мульта. а спіймала вперше за купу років синдром стендаля... шош
як то було красиво, охуїти й не вихуїти! особливо вразила циклічність історії: як плин природи/зміни її циклів переплітаються із романтичною історією (її початком, кульмінацією, фіналом), і як весною все починається й псевдо-весною закінчується (сніг, який на мить видається білим цвітом, а потім знову є снігом). і тут кінцівка — точно гепі-енд. бо люди йдуть геть (цикл), бо лукаш повертається-таки до забутого коріння, яке втілює мавка — бо вона пам'ятає слово й вона нам його промовляє. тіки у фіналочці я почала викупати, шо то ніяка не історія коханнячка... нтеееек, але я ж ніколи й не казала, шо сильно розумна, ок?
"Ну, як-таки, щоб воля та пропала?Се так колись і вітер пропаде"
"Ей! не вчись брехати, бо ще ти молодий! Язика шкода!"
"У тебе голос чистий, як струмок, а очі — непрозорі"
"Ні, любий, я тобі не дорікаю, а тільки — смутно, що не можеш ти своїм життям до себе дорівнятись"
"Як буду вмирати, то прийду, як звір, до лісу, – отут під дубом хай і поховають…"
"Ніяка туга краси перемагати не повинна"
"Я поведу тебе в далекий край, незнаний край, де тихі, темні води спокійно сплять, як мертві, тьмяні очі, мовчазні скелі там стоять над ними німими свідками подій, що вмерли."
"Ні! я жива! Я буду вічно жити! Я в серці маю те, що не вмирає"
чи не вперше захтілося цитувати на гудрідз. а от на мульт тепер не хоцця. хоцця як мінімум серіал у цьому всесвіті. невичерпне кінематографічне джерело, атвічаю! а як максимум — гру... буде файніше за "відьмака"...
якось я в школі пропустила цей твір, а тут вчора прочитала і стільки емоцій! Таки в дорослому віці такі речі сприймаються інакше. В цілому я знала, про що та "пісня", але от злила мене трохи та Мавка і Лукаш розчарував... Мавка видалася аж занадто наївною, занадто мягкодухою, а Лукаш взагалі - як так можна закохатися і так просто собі зробити вигляд що "нічого нема"? ну мама тиснула, ну звичаї такі були, але ж хоч слово яке на захист Мавки сказати можна ж? але під кінець мені всіх було шкода, і я навіть трохи сльозу пустила... написано мелодійно, читалося легко... таки справді - пісня:)
I have wanted to read this play for quite some time and finally I found the time to do so several days ago. I wished for it to be more like the Ukrainian "Midsommernight's Dream", but regarding Ukrajinka's life and mood (I learned more about her during a summer course in Lviv) it was destined to not become as entertaining as Shakespeare's comedy. Yet, it is solid work coping with love, life and nature and mythology. Of course, there are some hints of humour sparkling through, however, they are fading.
Ось "перечитала" вдруге після школи. "Лісова пісня", направді, дуже маленький твір. Її зрозуміє і полюбить людина з уявою. У школі мені уявлялось якось легше, але саме зараз я зрозуміла багато змістовних речей, які тоді пройшли повз мене. Окрема подяка видавництву "Основи" за книжку, яку не хочеться випускати з рук. Ілюстрації до книжки заповзли у мої сни.
Це саме той випадок, коли я спокусився на обкладинку. Звісно, «Лісова пісня» – це один з перших кроків, які я свідомо роблю на шляху до пізнання української літератури, і ця драма давно знаходилася в моєму списку бажань, але ж ілюстрації тут просто чудові. А ви ще питаєте, як привчити дітей до читання. І 29-річних дітей теж. До книги входять вибрані поезії, поема «Давня казка» і драма «Лісова пісня». За сюжетом драми, дядько Лев укладає угоду з духами природи, що вони дозволять жити біля річки його небожу Лукашу в обмін на те, що Лукаш буде їх захищати. Лев зустрічає Мавку, дочку Лісовика, і вони закохуються. Але Лукашева матір супротивиться такому союзу з «нечистю» і одружує Лукаша зі вдовою із села. Після довгих поневірянь і розлуки двоє закоханих все ж знову знаходять одне одного. «Лісова пісня» є частиною шкільної програми, але, хоч убийте, не пам’ятаю, щоб я її читав. Ця драма ґрунтується на народних мотивах. переважна більшість персонажів тут – міфічні істоти, а головна тема – кохання. Саме таким – простим – і слід сприймати цей твір, адже краса не завжди в заплутаному сюжеті або витонченій мові. Є така краса, яка затьмарює багато інших, – це краса природи. Читаючи «Лісову пісню», прокидається спадкова пам’ять, доносяться голоси предків, які бачили в природі більше, ніж бачимо ми.
"—Tell me, how can one live on When one's happiness is gone? —Only like a twig that's found, Cut off, lying on the ground!"
Technically speaking, I found the plot very well introduced, and had no difficulty following the story as a foreigner to Ukrainian folklore. But leaving critic to the critics - on a purely human level, this is probably the best play I've read. I genuinely still can't process myself how many issues and ideas were touched on in this seemingly ordinary fantasy play.
Сприйняття історії після прочитання зараз інші, ніж під час шкільних років. Хоча читаючи я прям згадувала як готувалася до ЗНО та вчила уривки напамʼять. Зараз я бачу додаткові сенси в пʼєсі, окрім трагічної історії кохання, як ми підлаштовуємося під бажання інших, а в процесі втрачаємо себе та свою Долю. Краса природи описана чудово, містичні герої додають свого шарму Я рада, що перечитала цю історію, а зараз побігла дивитися екранізацію на нетфліксі.
This is a proto-fantasy by a famous Ukrainian author Lesia Ukrainka (she is even represented on Ukrainian money). This is a rhymed dramatic play in three acts, English title is The Forest Song. It is rather short – the audiobook presented here is just 2 hours long. It was first published in 1911 and currently is a part of the school’s curriculum.
The story starts with “he, who rends the dikes” – an avatar of spring’s floods as he accosts/flirts with a Rusalka, introducing a multitude of the fairy folk. However, unlike English/German folklore, used by J.R.R. Tolkien and then followed by most fantasy works, there are no ‘people’ like elves or dwarves, but individual creatures, who can be part of a group (e.g. rusalki are drowned [non-christened] girls) but not people as a culture/society. Then comes the main heroine of the story – Mawka – a forest nymph/spirit, who wakes up with the spring (and supposedly makes flowers bloom and grass grow, etc.) She hears a local guy playing his flute and falls in love with him. He initially responds with passion, but later mundane life intervenes, cooling off his feelings.
I see in a few reviews here on GR a comparison to Romeo and Juliet, which I guess completely misses the point – in William Shakespeare’s work love tries to trump revenge and mundane life but is destroyed by it instead. Here, we see two alternatives – a life with nature (extreme environmentalism) or with a society, where lies and envy exist. Definitely a worthy read.
A charming play that gave a glimpse to Eastern European folklore.
I found this recommended in a discussion about Ukrainian literature (mainly focused on fantasy) after the current events have put them sadly in the global spotlight.
I was happily immersed in this short drama by Lesia Ukrainka, one of Ukraine's most applauded authors. The translated work was excellent, the feeling of whimsy and romance was palpable through the setting and its characters.
While reading it, I listened to traditional folklore music from Ukraine. It added greatly to my immersion of the story.
Книга нагадала шкільні роки коли учні читали кожен свою роль і у певному сенсі мали відігравати її, особливо милували спогади про вживання підходящих наголосів під час читання в голос) Зараз прочитання книги було більш свідомим та захотілось переглянути ще екранізацію твору
This book was recommended to me by a Ukrainian woman. I am glad--it was surprisingly interesting! Good for American kids & adults to read, or to read aloud in parts as a family or in a classroom!
Чарівно написана історія про те, як закоханість не змогла перетворитись на любов. Про підлаштування під зовнішні обставини і втрату себе. І жодної спроби щось змінити. Мова, ритм, чуттєвість - надзвичайно майстерні. Якби хоч один з персонажів знайшов вихід з кризи - було б 5 зірочок :) https://youtu.be/5qKG0_saFaA
This entire review has been hidden because of spoilers.
I don't know why, but I love such infinitely sad stories. The play may not have Shakespeare's eloquence, but it's much more mournful than Romeo and Juliet as it exhibits the theme of betrayal.
This entire review has been hidden because of spoilers.
Lesia Ukrajinka attinge al folklore slavo per dar vita a un'opera teatrale senza tempo, dove la magia danza con la bellezza selvaggia della foresta per entrare in collisione con la crudezza del mondo umano.
Il canto della foresta scoperchia quel fragile equilibrio tra creature del piccolo popolo e umani, in una continua dicotomia tra luce e ombra - quasi a traslare in letteratura il fenomeno del komorebi (木漏れ日) - innamoramento travolgente e sacrifici, talvolta, inevitabili...Perché l’amore ha sempre un prezzo e Mavka lo scoprirà presto.
Лесю не можна не любити. Лісова пісня вперше була прочитана в школі, як програмний твір. З того часу він перечитувався як мінімум разів 20. Нема сенсу розповідати, що це за твір. Це музика любові, виткана словами.
Після цього прослуховування "Лісової пісні" (бо з шкільної програми я її зовсім не пам'ятав і невпевнений, що взагалі читав, може хіба слухав уривки) задумався, що "Озерний вітер" Покальчука базований не тільки на мітології, а й на алюзіях до Лісової пісні. Але воно й так важко, обігруючи одні й ті ж міти та пантеони божеств і духів, уникнути схожостей, навіть якби дуже хотілося.
Неймовірно красива на поверхні і неймовірно глибока у своїх сенсах пʼєса. Якщо ви не побачили відсилки до Грааля і оберненої історії Орфея, гляньте обговорення від Емми і Яни - відкриєте багато цікавого: https://www.youtube.com/live/tQp-zdst...
What a fun piece of Ukrainian folklore! Jeff came across this little play while looking for information on the Rusalka. I love how she is always murdering people by tickling them and then drowning them. The play itself is pretty boring, but the mythological beings are fun. They are so destructive! If you don't give Lesh a goat to ride on, he will ride all of your horses until they die. Better just give him the damned goat. They also set a ton of stuff on fire. The moral seems to be: Respect the rules of nature, or nature will fuck you up.
Лукаш і Мавка - це наші, українські Ромео і Джульєтта, і навіть ще кращі! На сторінках оживають наші міфологічні істоти - Потерчата, Лісовик, Перелесник і багато інших... Сама природа жива! І незрівнянна майстерність слова Лесі Українки - це не передати ніякими відгуками! Хто не читав - читайте, хто читав - перечитуйте😁 Безмежність\5⭐