Розпочав читати «Seven to Eternity» Ріка Рімендера та Жерома Опена, яка виявилася із класним фентезі світом.
Мова іде про Адама Осідіса, людини, яка все життя бігла від Зла, яке заражає кожного, хто йому поклоняється. Бог Шепоту чи Грязьовий Король — деспотичний воєначальник, який проникає у свідомість своїх послідовників, як тільки вони погоджуються на його пропозицію, дозволяючи бачити і чути, що вони роблять, при цьому поневоляючи їх. Сім'я Адама була зганьблена і вигнана, коли його батько зіткнувся з ним й відмовився піддатися злим спокусам Грязьового Короля. Адам жив кочовим життям, проте його спокій руйнується, коли на його сім'ю раптово нападає один з опікунів Бога. Він усвідомлює, що не може продовжувати бігати вічно, і натомість вирішує нарешті зіткнутися зі злом.
Цей мальопис — це також про слабкість людини до власних бажань, і про те, як Грязьовий Король може скористатися цим. Також і про батьків і їхніх синів і що кожен може зробити заради один одного, про сім’ю і те, що плата за безпеку може бути дуже важкою. Про біль втрати і мужність ступити крок до своєї долі, щоб змінити все на краще.
Після першої арки у мене було враження, що я прочитав з 6-7 номерів, настільки інформаційно насиченим у плані світу, сюжету, героїв і динаміки був цей том. А виявилося, що тільки 4 номери у збірці. Заісно, що потрібно набагато більше часу, щоб встановити героїв та світ, в якому вони мешкають. Та все ж за таку малу кількість номерів — Рімендеру вдалося зробити все, щоб захопитися цією новою фентезі історією.
Дуже потужний старт!