Книга дуже гарно ілюстрована й перекладена. Щоправда, на 22 сторінці мова автора чомусь оформлена як мова персонажа, але це - дрібниця.
Степан Васильченко насправді майстерно відчув і переклав текст Гоголя, а Андрій Потурайло вдало проілюстрував. Насправді, придбала книгу головно через ілюстрації: хто ж не хоче мати книгу, де цибуля танцює з часником, а в козаків замість вус і чубів - великі раки? Але переклад мене дуже приєсно вразив: ще ніколи не читала Гоголя з таким задоволенням!
"Пропалу грамоту" в оригіналі читала-страждала. А в перекладі Васильченка - проковтнула за півгодини з чималим задоволенням!
Направду, Васильченко-перекладач мені подобається більше, ніж Васильченко-письменник.