Інтриги як такої тут не було,сюжет скоріше динамічний,кримінальний,а не загадковий.
Один невеличкий поворот у самому кінці,такий незначний,що і не вражає.
Однак за подіями цікаво було слідкувати,бо тут задіяний деякий особистий фактор для детектива Вістінга. Я нігті загризла,так переживала за нього.
Як і в попередній частині, переклад знову жахливий і знову ми не отримали відповіді на всі питання (наприклад,так і не поставили логічну крапку у питанні, чому стався зсув)
Організована злочинність-взагалі не моє в детективах. І норвезької зими,яка б витягнула атмосферою тут уже не було. Але, разом з тим, ця частина мені сподобалась більше аніж Слідство в мережі.
Також варто сказати,що хоч мені і доводили,що книги потрібно читати одна за одною-це не так. Зрадника можна прочитати окремо і ви нічого не втратите.
А я думаю,що буду завʼязувати із цим автором