До книги вибраних творів відомого американського письменника (нар. 1920р.) увійшли фантастичні повісті "Марсіанські хроніки" і "451 за Фаренгейтом", автобіографічна повість "Кульбабове вино" та сюжетно пов'язаний з нею цикл оповідань.
Ray Douglas Bradbury was an American author and screenwriter. One of the most celebrated 20th-century American writers, he worked in a variety of genres, including fantasy, science fiction, horror, mystery, and realistic fiction.
Bradbury is best known for his novel Fahrenheit 451 (1953) and his short-story collections The Martian Chronicles (1950), The Illustrated Man (1951), and The October Country (1955). Other notable works include the coming of age novel Dandelion Wine (1957), the dark fantasy Something Wicked This Way Comes (1962) and the fictionalized memoir Green Shadows, White Whale (1992). He also wrote and consulted on screenplays and television scripts, including Moby Dick and It Came from Outer Space. Many of his works were adapted into television and film productions as well as comic books. Bradbury also wrote poetry which has been published in several collections, such as They Have Not Seen the Stars (2001).
The New York Times called Bradbury "An author whose fanciful imagination, poetic prose, and mature understanding of human character have won him an international reputation" and "the writer most responsible for bringing modern science fiction into the literary mainstream".
Повісті я винесла окремими книгами, де вже при них написала відгуки (на "Марсіанські хроніки", "451 за Фаренгейтом", "Кульбабове вино" і "Прощавай, літо"). Тут же хочу відмитити три оповідки, що відносяться до Грінтаунського циклу.
"Друг Ніколаса Ніклбі - мій друг" 3/5 Fake it till you make it. Хоч головний герой тут і Дуглас, але зовсім не про нього це оповідання.
"Одної неминущої весни" 1/5 Не сподобалась оповідка.
«Книжки — лише одне із вмістилищ, де ми зберігаємо те, що боїмося забути» Бредбері став одним з тих авторів, які привʼязали мені любов до читання. Мені досі здається, що його «Кульбабове вино» надихнуло мене в ранньому підлітковому віці вести щоденник та цікавитись картами таро. Автор викликає ностальгію від речей з іншого континенту та культури, і як на мене його майстерність полягає в тому, що не важливо, що ти не уявляєш як саме виглядають тенісні туфлі чи якась інша деталь, але описані автором відчуття є універсальними – всі відчувають легкість коли змінюють зимове взуття на літнє. І те, як щиро він про це пише не викликає в тебе сумнівів, що це писав дванадцятирічний хлопець. Ти не втомлюєшся поринати в калейдоскоп знайомих образів, вони стають теплою ванною, яка зігріває оптимізмом і добротою.