Стартувала ця серія в 98-му році, коли читач вже звик до того, що робило видавництво Image.
А воно додавало в комікси про супергероїв сексуалізацію та насильство. В ситуаціях, де стандартні марвелівсько-дісішні персонажі відвішували люлей, герої Імейдж вбивали поганців.
Отже, перед нами черговий антигерой, вбивця на службі у італійської мафії, який отримує у спадок силу Темряви (без пояснень, що то за сила та звідки взялася), і має з тою силою щось робити, бо одразу ж з'являються ті, хто хоче використати Темряву на свою користь чи знищити її. Ряди ворогів теряви поки що не дуже рясні, але дуже типові, майже як в "Спауні", але в менших кількостях. Перший том існує для того, щоб розповісти герою кілька важливих правил, помістивши в сюжет з таємною організацією темрявоприхильників, які хочуть маніпулювати головним героєм, але по фіналу перехочуть. Перша арка дуже примітивна і виділяється лише рівнем жорстокості.
Своєю силою вбивця може, власне, ефективно вбивати та створювати різних темних істот. Найефективніше Темрява працює... в темряві. Не можна займатися незахищеним сексом з жінками. Щодо захищеного теж не все ясно. Бо як станеться - все, вмре герой, а сила перейде до його новозачатого нащадка (чи кудись рандомно).
Намальовано наче й цікаво, у головного героя оригінальний костюм, але щодо другорядних персонажей, то їм не вистачає деталізації. Плюс у світі Темряви не існує жінок з неідеальною модельною зовнішністю. Темні гобліни виглядають тут найцікавіше, але в першому томі вони майже не задіяні (жарт про звіра в штанах не рахується).