Tokyo, 1912. The closed world of the ancient aristocracy is being breached for the first time by outsiders - rich provincial familes, a new and powerful political and social elite. Kiyoaki has been raised among the elegant Ayakura family - members of the waning aristocracy - but he is not one of them. Coming of age, he is caught up in the tensions between old and new, and his feelings for the exquisite, spirited Satoko, observed from the sidelines by his devoted friend Honda. When Satoko is engaged to a royal prince, Kiyoaki realises the magnitude of his passion.
Yukio Mishima (三島 由紀夫) was born in Tokyo in 1925. He graduated from Tokyo Imperial University’s School of Jurisprudence in 1947. His first published book, The Forest in Full Bloom, appeared in 1944 and he established himself as a major author with Confessions of a Mask (1949). From then until his death he continued to publish novels, short stories, and plays each year. His crowning achievement, the Sea of Fertility tetralogy—which contains the novels Spring Snow (1969), Runaway Horses (1969), The Temple of Dawn (1970), and The Decay of the Angel (1971)—is considered one of the definitive works of twentieth-century Japanese fiction. In 1970, at the age of forty-five and the day after completing the last novel in the Fertility series, Mishima committed seppuku (ritual suicide)—a spectacular death that attracted worldwide attention.
Перша книжка цієї тетралогії просто прекрасна. Від останніх 30% я буквально не могла відірватися. Написано дуже витончено, поетично й чуттєво. Іншого від Мішіми я й не очікувала
Це історія дорослішання, у якій усі помилки героїв мають надто високу ціну. Це сум за Японією, що поступово втрачає своє героїчне й традиційне минуле. Це історія пристрасті та одержимості. І водночас це захопливий сюжет із цікавими сюжетними поворотами
Дуже важко оцінювати цю книгу, осільки Юкіо Місіма став для мене першою точкою дотику до японської літератури. І якщо вже на те пішло, то і до японської культури в цілому. Принаймні до того її періоду, який не визначався вестернізацією, мангою чи аніме. Цей період є дуже несхожим на усе з чим я стикався раніше. Західна література має свої певні характерні риси, і саме в їх рамках розвивався мій попередній читацький досвід. Читаючи Місіму, дуже часто видавалося немов я розглядаю картину, чи взагалі споглядаю природу. Думаю не буде великою помилкою сказати, що описи пейзажів, інтер'єрів чи людей займають близько третини об'єму книги. Причому це зроблено з характерною японською поетичністю. Ще третина описує почуття та емоції персонажів, послуговуючись такою ж стилістикою. Взагалі окрім живопису, ця книга, хоч і написана у прозі, викликає відчуття немов ти читаєш поему. Остання третина припадає на сюжет. (Звісно ж поділ умовний і все вищезгадане плавно перетікає їз одного в інше на усьому протязі книги). Він видався мені найслабшою частиною, однак варто розуміти, що це саме моя проблема. Мені важко співпереживати героям, та усвідомити їх мотивацію саме через колосальну соціокультурну прірву яка розділяє мене та Японію початку минулого століття, коли і відбуваються події описані в книзі. Завершуючи, хотілось би додати, що про концепції та ідеї описані в книзі я не берусь писати зараз, оскільки це перша частина тетралогії. Відповідно тут лиш закладається підгрунтя для подальшого їх розвитку. По мірі просування історії я спробую їх уловити і висвітлити. Зараз можу лише констатувати що книга надзвичайно варта уваги і я однозначно читатиму продовження, однак спочатк перервусь на щось стилістично та тематично інше.