Nutshell

by Ian McEwan

Nutshell is a classic story of murder and deceit, told by a narrator with a perspective and voice unlike any in recent literature. A bravura performance, it is the finest recent work from a true master.

To be bound in a nutshell, see the world in two inches of ivory, in a grain of sand. Why not, when all of literature, all of art, of human endeavour, is just a speck in the universe of possible things.

Genres: Fiction, Book Club, Contemporary, Mystery, Literary Fiction, Audiobook, Thriller

208 pages, Hardcover

First published September 1, 2016

About the author

Ian McEwan studied at the University of Sussex, where he received a BA degree in English Literature in 1970 and later received his MA degree in English Literature at the University of East Anglia.

McEwan's works have earned him worldwide critical acclaim. He won the Somerset Maugham Award in 1976 for his first collection of short stories First Love, Last Rites; the Whitbread Novel Award (1987) and the Prix Fémina Etranger (1993) for The Child in Time; and Germany's Shakespeare Prize in 1999. He has been shortlisted for the Man Booker Prize for Fiction numerous times, winning the award for Amsterdam in 1998. His novel Atonement received the WH Smith Literary Award (2002), National Book Critics' Circle Fiction Award (2003), Los Angeles Times Prize for Fiction (2003), and the Santiago Prize for the European Novel (2004). He was awarded a CBE in 2000. In 2006, he won the James Tait Black Memorial Prize for his novel Saturday and his novel On Chesil Beach was named Galaxy Book of the Year at the 2008 British Book Awards where McEwan was also named Reader's Digest Author of the Year.

McEwan lives in London.

Reviews

[ліда лісова]

перш за все: це було дуже весело!
особливо, якщо у памʼяті свіжий «гамлет», а я читала його якраз минулоріч, тож історія вигравала усіма фарбами, що я змогла зчитати (тобто за відчуттями — відсотки два).

у присвяті вказані чиїсь імена й ієн макʼюен каже, що не збирався писати римейк «гамлета», але це цілковитий трибʼют шекспіру, камон.

усе, від імен гг (неназваний бебік — очевидно гамлет, труді-гердруда, клод-клавдій) до проблематики — зрада, вбивство, помста — тут шекспірове.

обережно, дуже смішно:

Деякі митці пера чи пензля, як ненароджені немовлята, розквітають у замкненому просторі, їхні вузькі теми можуть декого спантеличити або розчарувати. Залицяння серед шляхти вісімнадцятого століття, життя під парусом, говорющі кролики, скульптурні зайці, гладкі люди (олією), портрети собак, портрети коней, портрети аристократів, оголена натура в розслаблених позах, мільйони сцен Різдва, Розп’яття, Успіння, вази фруктів, вази квітів. І голландські й хліб і твердий сир із ножем збоку чи без ножа. Дехто цілком присвячує себе тому, щоб описати у прозі самих себе. Так само в науці: одні віддають своє життя албанському равликові, інші — вірусові. Дарвін вісім років віддав вусоногим ракам. А на мудрому схилі віку — дощовим черв’якам. Бозон Гіґза, манюсінька штучка, либонь, навіть не штучка, — був ділом життя для тисяч людей. Бути ув’язненим у горіховій шкаралупці, бачити світ у двох дюймах слонової кістки, в піщинці. Чому б і ні, коли вся література, все мистецтво, всі людські поривання — усього тільки цяточка у всесвіті можливого. І навіть цей всесвіт може бути цяточкою у множинності реальних і потенційних всесвітів.

Чому б у такому разі не бути поетом сов?

обережно, ✨треш і содомія✨:

Не всім відомо, як це — мати за кілька дюймів від свого носа член, що належить суперникові вашого батька. На цій пізній стадії вони мали б утримуватися з поваги до мене. Цього вимагає як не клінічна оцінка, то ґречність. Я заплющую очі, скрегочу яснами, я беру себе в руки у маткових стінках. Ця турбуленція струсила би крила з боїнга. Мати підганяє свого коханця, підстьобує його своїми ярмарковими зойками. Смертельний атракціон! Щоразу, на кожен хід поршня, я здригаюся від страху, що він проб’ється наскрізь і натягне мій м’якокостий череп, і засіє мої думки своєю суттю, рясною піною своєї банальності. Тоді, з ушкодженим мозком, я думатиму й розмовлятиму, як він. Я буду сином Клода.

обережно, згадка україни, бо 2016 рік і треба ж від чогось перейти до обговорення росії:

Ситуація у світі. Експертка з міжнародних відносин, розсудлива жінка з густим глибоким голосом, повідомила мені, що зі світом не все добре. Вона розглядала два поширені емоційні стани: жалощі до себе й агресію. Кожен із них — поганий вибір для індивіда. А в поєднанні, для груп чи націй, — це згубне вариво, що останнім часом отруїло росіян в Україні, як колись раніше — їхніх друзів сербів у їхній частині світу. «Ми були принижені, тепер ми всім покажемо». Тепер, коли російська держава стала політичною рукою організованої злочинності, чергова війна в Європі вже не така немислима.

серйозно, воно вам треба. 90 грн, а стіко хіхікання, роздумів і бажання обклеїти книжку стікерами по периметру 🥺🤌🤌

а отут можна закинути на мавіки й заодно взяти участь у розіграші примірничка 👉👈

[Volpe Nera]

4,5⭐️

Потужна книжка, багато цікавих роздумів, трошки гидких моментів і хороший сюжет. Від особи дитини в утробі матері.

[Ksenia (vaenn)]

Троєщина нещасна! Ні, справді, є категорія книжок "Я, мабуть, не дочитала би, але у двогодинному заторі можна прочитати все!". А "Горіхова шкаралупа" - це варіант не з найгірших, просто книжка не сказати, що моя. "Гамлет" з точки зору... ну, цього разу - з точки зору ще ненародженого принца підгнилої, але дуже дорогої лондонської оселі. Багато посилань на Шекспіра, трішки посилань на Апдайка та інших гравців на цьому полі, постмодерні забавки, єлизаветінська щедрість епітетів та надмірність метафор, зарозуміле просторікування на межі резонерства (герой такий, а Гамлет нечасто виходить іншим) і дрібка корисних порад (справді корисних!) щодо вибору французьких вин. Сюжет... "Гамлет" як "Гамлет". А от фінал зайшов дуже круто (і навіть не тому, що затор розсмоктався).

І переклад сподобався. Він до того ж має бонуси. Не знаю, що малося на увазі в оригіналі, але фрази в стилі: "Заходить, як канхвета" - одразу налаштовують на шанобливе ставлення до класиків.

[Hanna Kyrychenko]

Ну по-перше, це красиво а по-друге, це переказ Гамлета від імені ембріона який пізнає світ через радіо-передачі і подкасти які слухає його матір-отруйниця.

[Book Princess (Anastasia)]

Неймовірно майстерно написаний роман! Я в захваті. Знайомство із автором виявилося надзвичайно успішним.

Він, вона і... ой, багато всього. Дитина, коханець. Книга про любов та ненависть, зраду. Про трагічну загибель одного шлюбу.

І все це розказано вустами ще ненародженого немовляти. З утроби матері. Із горіхової шкарлупи, в якій ховаєшся і спостерігаєш за світом. Слухаєш, відчуваєш смаки та запахи зовнішнього світу. І розмірковуєш. Над життям, смертю, філософією, політикою, економікою, зміною клімату, любов‘ю до матері та батька, ваганням між любов‘ю та ненавистю до тієї, що щось подарувала, щось забрала, але від якої так сильно залежний.

Книга написана так цікаво, що годі відірватися. Хоч начебто й знаєш, чим усе скінчиться. Бо розумієш імпульсивність вчинків, дурість, паніку та страх. Проте сам шлях, той, що тернистий, постійно тримає в напрузі і ти така: оу май! що ж там далі?

Ієн Мак‘юен пише дуже майстерно! Ця книга - яскравий приклад мистецького шедевру. Розумно, цікаво, напружено, фаталістично.

[Anastasia Gilmore]

І сказав Бог: «Хай станеться біль».
І сталася поезія.

[Nadya]

Ієн Мак'юен це один з моїх улюблених британських авторів вже багато років. Жоден з його романів мене не розчарував, навпаки - кожен з них очаровував мене все більше.

Горіхова шкарлупа - це маленькій золотий горішок у коморі блискучих сучасних романів.
Сюжет старий, як світ. Син, підступна мати, її коханець та зловісна змова. Чим є цей роман - переказом класичної трагедії? Герметичним трилером? Пост модерновий експеримент?
Чим би це не було, це до біса елегантно, інтелектуально та іронічно.

"Я хотів би згадати список країн без домовленостей про екстрадицію. Більшість з них - незручні, некеровані, спекотні"

"Песимізм надто легкий, навіть ласий, емблема й відзнака інтелектуалів по всьому світі. Він знімає з інтелігенції відповідальність за пошук виходу"

Невинних убивала не ненависть, але віра, ця виголодніла примара, досі шанована навіть у найпоміркованіших кварталах. Бозна-коли хтось оголосив чеснотою безпідставну впевненість. Тепер найввічливіші люди кажуть, що так і є"

[Oleksandra]

Геніально! Вкотре мене чіпляють книжки Макьюена. Не перестаю дивуватися його таланту передати прихований зміст слів та сюжету. І хоч іноді ми з автором не дуже збігаються за настроєм — я все одно завжди готова читати його нові та старі книги.
Дуже сподобався склад книжки: важкий, строгий, майже поетичний (дуже мені нагадав за духом п'єси Шекспіра). Сюжет неймовірний! Дитя в утробі матері, мислить і живе ніби своїм життям, вміє аналізувати інформацію і розмірковує про свою сімейну трагедію так уміло і точно. Вразила любов дитини до матері незважаючи ні на що. Заплуталася, піддалася слабкостям або задумала вбивство - Дитина їй все заздалегідь прощає, тому що любить ... Тонко, дуже тонко ... багато про що!

[Kate]

Це було шедеврально --подати історію Гамлета з позиції ще не народженого Гамлета в сучасному варіанті. Трішки важкувато дався авторський аж занадто витончений стиль на межі з надривом.
Сподобалося, як письменник майстерно переплітає сьогодення світу (не забув навіть коси Тимошенко) з трилерним сюжетом всередині родини.
І це останнє слово "хаос"--така безальтернативна крапка роману.
Після "Shellnut" читала "Цементний сад". І це було як впасти з високого подіуму лицем в багнюку.

[Вікторія Токарєва]

Вміло написана, мова дуже насичена, інтрига тримає до кінця. Але коли в жінки відходять води, вона зойкує, лягає на ліжко і відразу народжує, це трохи фантастично. Словом, фінал здивував чим завгодно, але не правдоподібністю. Читати можна без вимог до фізіології)

[Julia Polishchuk]

Завдяки тому, що я знала про алюзію на гамлета книга заходила легко. Але стиль монотонний. Складні роздуми про нелегкі рішення життя і монологи. Останні 2 речення прекрасно підсумовують.

[chibimori]

можливо пізніше якось повернусь до неї і дам другий шанс