What do you think?
Rate this book
Sharp Objects
Fresh from a brief stay at a psych hospital, reporter Camille Preaker faces a troubling assignment: she must return to her tiny hometown to cover the unsolved murder of a preteen girl and the disappearance of another. For years, Camille has hardly spoken to her neurotic, hypochondriac mother or to the half-sister she barely knows: a beautiful thirteen-year-old with an eerie grip on the town. Now, installed in her old bedroom in her family's Victorian mansion, Camille finds herself identifying with the young victims—a bit too strongly. Dogged by her own demons, she must unravel the psychological puzzle of her own past if she wants to get the story—and survive this homecoming.
Librarian's Note: this is an alternate cover edition - ISBN 10: 0307341550 (ISBN 13: 9780307341556)
Librarian's Note: this is an alternate cover edition - ISBN 10: 0307341550 (ISBN 13: 9780307341556)
254 pages, Paperback
First published September 26, 2006
About the author
Gillian Flynn
23 books97.6k followersGillian Flynn is an American author and television critic for Entertainment Weekly. She has so far written three novels, Sharp Objects, for which she won the 2007 Ian Fleming Steel Dagger for the best thriller; Dark Places; and her best-selling third novel Gone Girl.
Her book has received wide praise, including from authors such as Stephen King. The dark plot revolves around a serial killer in a Missouri town, and the reporter who has returned from Chicago to cover the event. Themes include dysfunctional families,violence and self-harm.
In 2007 the novel was shortlisted for the Mystery Writers of America Edgar for Best First Novel by an American Writer, Crime Writers' Association Duncan Lawrie, CWA New Blood and Ian Fleming Steel Daggers, winning in the last two categories.
Flynn, who lives in Chicago, grew up in Kansas City, Missouri. She graduated at the University of Kansas, and qualified for a Master's degree from Northwestern University.
Review Quotes:
"Gillian Flynn is the real deal, a sharp, acerbic, and compelling storyteller with a knack for the macabre."
–Stephen King
Her book has received wide praise, including from authors such as Stephen King. The dark plot revolves around a serial killer in a Missouri town, and the reporter who has returned from Chicago to cover the event. Themes include dysfunctional families,violence and self-harm.
In 2007 the novel was shortlisted for the Mystery Writers of America Edgar for Best First Novel by an American Writer, Crime Writers' Association Duncan Lawrie, CWA New Blood and Ian Fleming Steel Daggers, winning in the last two categories.
Flynn, who lives in Chicago, grew up in Kansas City, Missouri. She graduated at the University of Kansas, and qualified for a Master's degree from Northwestern University.
Review Quotes:
"Gillian Flynn is the real deal, a sharp, acerbic, and compelling storyteller with a knack for the macabre."
–Stephen King
Ratings & Reviews
Friends & Following
Create a free account to discover what your friends think of this book!
Community Reviews
Displaying 1 - 30 of 75 reviews
Read
January 14, 2019Журналістка повертається до свого рідного містечка, аби написати про серію вбивств, які там відбулися: хтось викрадає і вбиває дівчаток-підлітків, а потім посмертно вириває їм зуби. Якщо ви чекаєте від цієї зав’язки детективного сюжету, то дарма: детективна лінія розказана скоромовкою, несподівану розв’язку проговорюють буквально на останніх сторінках (я слухала аудіо, тож, щоб не бути голослівною, розв’язка детективної лінії – це 20 хв із 9,5 годин аудіоверсії). Насправді це не детектив, а безумно похмура неоготична притча про вимоги до жінки у патріархальній провінції (мені воно виглядало як стереотипні 50-ті, а не 2000-ні, але, врешті, певна гіпертрофованість досвіду нормально виглядає в межах готичної літературки) – коротше, це як “Оповідь служниці”, тільки без нереалістичного сеттінгу, й тому значно-значно страшніше.
Центральна тема якась така: строго регламентована роль, яку не можна модифікувати й від якої неможливо відмовитися, апріорі не підходить нікому, тому частина з тих, хто змушені з нею жити, таки рано чи пізно зірветься і вдасться до насильства – або проти себе (скажімо, головна героїня, яка свого часу втекла з рідного міста й родинного дому, не озираючись, вирізає в себе на шкірі слова, так чи так пов’язані з гендерно зумовленими ролями), або проти інших. Сценарії насильства проти інших і зображення специфіки жіночої агресії в патріархальному суспільстві дуже прикольно описані, тобто дуже моторошно. (Що саме жінки активно задіяні в policing поведінки інших; що при таких розкладах інша жінка сприйматиметься передовсім як конкурентка за обмежений ресурс, а це створює ефект павуків у банці; лінію про турботу й материнські ролі переказувати не буду, щоб не спойлерити, але вона є і вона забавна).
Написано дотепно, але читво не з приємних – майже всі більш-менш центральні герої винятково неприємні люди, що цілком зрозуміло в контексті центральної теми, але радісніше від того не стає.
Центральна тема якась така: строго регламентована роль, яку не можна модифікувати й від якої неможливо відмовитися, апріорі не підходить нікому, тому частина з тих, хто змушені з нею жити, таки рано чи пізно зірветься і вдасться до насильства – або проти себе (скажімо, головна героїня, яка свого часу втекла з рідного міста й родинного дому, не озираючись, вирізає в себе на шкірі слова, так чи так пов’язані з гендерно зумовленими ролями), або проти інших. Сценарії насильства проти інших і зображення специфіки жіночої агресії в патріархальному суспільстві дуже прикольно описані, тобто дуже моторошно. (Що саме жінки активно задіяні в policing поведінки інших; що при таких розкладах інша жінка сприйматиметься передовсім як конкурентка за обмежений ресурс, а це створює ефект павуків у банці; лінію про турботу й материнські ролі переказувати не буду, щоб не спойлерити, але вона є і вона забавна).
Написано дотепно, але читво не з приємних – майже всі більш-менш центральні герої винятково неприємні люди, що цілком зрозуміло в контексті центральної теми, але радісніше від того не стає.
June 1, 2025
Це не було погано, але моя помилка полягала в тому, що:
А) я очікувала більше детектив, а не психологічний трилер
Б) в мене прогресує нечитун
(Справедливості ради скажу, що все таки 3 ⭐️ більше через А)
За цю «психологічну штучку» я і накинула такий рейтинг, концепт був цікавий: проблеми між матірʼю та донькою та їх наслідки, які прийдеться розхльобувати декільком поколінням.
Реалізація також хороша, але дуже передбачливий сюжет. Хто вбивця я взагадала ще на 15%, далі просто читала, бо було цікавою як же ж до цього ця особа дойшла.
Не знаю, чи можу вам радити цю книгу
А) я очікувала більше детектив, а не психологічний трилер
Б) в мене прогресує нечитун
(Справедливості ради скажу, що все таки 3 ⭐️ більше через А)
За цю «психологічну штучку» я і накинула такий рейтинг, концепт був цікавий: проблеми між матірʼю та донькою та їх наслідки, які прийдеться розхльобувати декільком поколінням.
Реалізація також хороша, але дуже передбачливий сюжет. Хто вбивця я взагадала ще на 15%, далі просто читала, бо було цікавою як же ж до цього ця особа дойшла.
Не знаю, чи можу вам радити цю книгу
June 5, 2023
Гострі предмети - Ґіліян Флінн
⭐️⭐️⭐️
Від відносин між сином і батьком плавно переходимо до проблем матерів та доньок.
Я не обирав спеціально, так співпало😌
Ііі...мені не вистачило детективної нотки, розслідування в цілому, бо винуватець трагедії зрозумілий вже далеко до екватору. Подальші сюжетні ходи - лише декорація для омани читача. І не лише для нього, як виявляється.
Психологія тут влучно прописана. Згадки минулого вміло переплітаються з сьогоденням. Природа вчинків ГГ та її рідні логічно (майже завжди) пояснюється, хоча і без безглуздості не обійшлося.
Авторка порушує чимало складних питань про материнську любов та її важливість для дітей. Бо всі проблеми дорослого життя починаються з дитинства - в романі це яскраво показано. Та ще й з точки зору аж двох персонажів - ГГ та її зведеної сестри Амми.
І, як не крути, дівчат мені відверто шкода. Огиди точно немає. Потрапивши в таку ситуацію, в них було мало шансів вирости іншими. Хоча їхніми образами авторка показує, що вибір завжди є.
Атмосферки провінційного містечка не вистачило. Буває, що читає і прямо відчуваєш цей вайб американської провінції.
Тут - проїздки на авто та відвідини барів, задано місцевий порядок. А хочеться ще й життя побачити. Плітки - то банальщина, в маленьких спільнотах вони гуляють, як вітер. А от дати в глибину не вийшло.
Трилер? Були епізоди напруги, не більше. Як не крути, але це все-таки психологічна історія. Тут немає місця довгим роздумам про справу, постійному опитуванею свідків, бо корінь злочинів закопаний поряд. Розібравшись в собі і минулому, Камілла досягне результату.
Для любителів психологічних і емоційних гойдалок - знахідка. Для звичайного читача - цікава історія без "вау"-ефекту.
⭐️⭐️⭐️
Від відносин між сином і батьком плавно переходимо до проблем матерів та доньок.
Я не обирав спеціально, так співпало😌
Ііі...мені не вистачило детективної нотки, розслідування в цілому, бо винуватець трагедії зрозумілий вже далеко до екватору. Подальші сюжетні ходи - лише декорація для омани читача. І не лише для нього, як виявляється.
Психологія тут влучно прописана. Згадки минулого вміло переплітаються з сьогоденням. Природа вчинків ГГ та її рідні логічно (майже завжди) пояснюється, хоча і без безглуздості не обійшлося.
Авторка порушує чимало складних питань про материнську любов та її важливість для дітей. Бо всі проблеми дорослого життя починаються з дитинства - в романі це яскраво показано. Та ще й з точки зору аж двох персонажів - ГГ та її зведеної сестри Амми.
І, як не крути, дівчат мені відверто шкода. Огиди точно немає. Потрапивши в таку ситуацію, в них було мало шансів вирости іншими. Хоча їхніми образами авторка показує, що вибір завжди є.
Атмосферки провінційного містечка не вистачило. Буває, що читає і прямо відчуваєш цей вайб американської провінції.
Тут - проїздки на авто та відвідини барів, задано місцевий порядок. А хочеться ще й життя побачити. Плітки - то банальщина, в маленьких спільнотах вони гуляють, як вітер. А от дати в глибину не вийшло.
Трилер? Були епізоди напруги, не більше. Як не крути, але це все-таки психологічна історія. Тут немає місця довгим роздумам про справу, постійному опитуванею свідків, бо корінь злочинів закопаний поряд. Розібравшись в собі і минулому, Камілла досягне результату.
Для любителів психологічних і емоційних гойдалок - знахідка. Для звичайного читача - цікава історія без "вау"-ефекту.
June 23, 2025
Як не намагалась знайти щось, що мені сподобалося в цій книжці, так і не знайшла.
Загалом гидко було, що жгг більше хотіла якоїсь сенсації, і лізла до родин вбитих дівчат. Ситуація з тим копом, який приїхав розслідувати справу до цього містечка, відчуття що всі правоохоронні органи повинні коментувати кожен крок у розслідуванні. Не сподобалось те, що вона написала в статті, що головний підозрюваний хлопець, якого здебільшого звинувачують, бо той не з їхнього містечка.
Найкрінжове для мене було те, що вона разом зі своєю 13-ною сестрою вживала наркотики, та і в принципі ще з перших сторінок про неї складається враження, що у неї є якісь проблеми з психікою, і не дивно, з такою матір'ю здорова людина стане психом.
Фінал для мене передбачуваний та нудний. Ще на початку можна сказати було хто вбивця, тому здивування немає. З покійною сестрою Камілли теж було зрозуміло ще одразу, як почали описувати її матір.
Загалом гидко було, що жгг більше хотіла якоїсь сенсації, і лізла до родин вбитих дівчат. Ситуація з тим копом, який приїхав розслідувати справу до цього містечка, відчуття що всі правоохоронні органи повинні коментувати кожен крок у розслідуванні. Не сподобалось те, що вона написала в статті, що головний підозрюваний хлопець, якого здебільшого звинувачують, бо той не з їхнього містечка.
Найкрінжове для мене було те, що вона разом зі своєю 13-ною сестрою вживала наркотики, та і в принципі ще з перших сторінок про неї складається враження, що у неї є якісь проблеми з психікою, і не дивно, з такою матір'ю здорова людина стане психом.
Фінал для мене передбачуваний та нудний. Ще на початку можна сказати було хто вбивця, тому здивування немає. З покійною сестрою Камілли теж було зрозуміло ще одразу, як почали описувати її матір.
July 18, 2024
обожнюю спосіб у який герої флінн вилежуються між хлібцем "усе твоє життя це просто інертний рух спричинений дитинством" і хлібцем "та скіки можна нити про дитинство й мислити себе підлітком"
x2 reread
x2 reread
October 21, 2022
От не випадково мені не сильно сподобався фільм «Загублена»!
Діагноз: забагато хворих героїв! Одна вії собі висмикує, друга вирізає на тілі слова, третя облизує свою доньку, четверта і п’ята кусають людей, ще й вбивця висмикує мертвим дітям зуби! 0_0
Може для когось велике число неадекватних героїв підкреслює «крутість» сюжету та наявність великого таланту у авторки, та для мене – лише свідчить про нереальність оповіді та неправдоподібність описаного.
Діагноз: забагато хворих героїв! Одна вії собі висмикує, друга вирізає на тілі слова, третя облизує свою доньку, четверта і п’ята кусають людей, ще й вбивця висмикує мертвим дітям зуби! 0_0
Може для когось велике число неадекватних героїв підкреслює «крутість» сюжету та наявність великого таланту у авторки, та для мене – лише свідчить про нереальність оповіді та неправдоподібність описаного.
June 10, 2018
Книжки Гіліян Флінн не з тих, які спокійно, за чашечкою кави чи у мимольотній розмові станеш радити, бо коли запитають, чим привабила тебе оповідь, сумніваюсь, що хтось зможе доладно відповісти, не перепиняючи себе ж самого на словах "жорстока", "безжальна" чи "гидка". Але, мабуть, саме ці риси й приваблюють читачів (особливо Стівена Кінга, чиї цитати КМ букс вперто виносить - для більшої ваги видання - на палітурку) і змушують ледь не ховатися від публіки, читаючи похапцем, аби дізнатися - ну що, що ж там сталося?
"Мені вже трішки набридли сміливі героїні, хоробрі жертви ґвалтувань та модниці у духовних пошуках, які заполонили безліч книжок. Надзвичайно сумно, що бракує жінок-лиходійок — справжніх дієвих негідниць", - каже Гіліян і цю фразу треба запам'ятати всім, хто береться читати три її романи-триллери, або - страшенні лінивці, але не звинувачую - дивитися фільм з Розамунд Пайк чи чекати на серіал НВО з Емі Адамс.
У "Гострих предметах" головна героїня Камілла - частковий прототип Гіліян, теж працює репортеркою (навіть у кримінальній сфері, невелике перебільшення, бо сама Флінн до цього не допрацювалася) і одного разу її відправляють у рідне містечко. У Вінд-Геп за останні півроку трапилося дві події - вбивство 9-річної Енн і зникнення 10-річної Наталі. Пізніше виявляється, що злочини пов'язані, виконавцем ймовірно була та ж людина і, ймовірно, місцева, хоча всі мешканці щиро сподіваються, що це буде будь-хто, але не один із них.
Поруч з трагічними подіями, які, до речі, Флінн змальовує дуже й дуже коротко, не особливо акцентуючи і не дозволяючи собі створити напруженої атмосфери (а могла б!), розвивається інша історія - власне Камілли, в якої паскудні стосунки з матір'ю та вітчимом, зведену сестру-підлітка вона навіть не впізнає, зустрівшись на вулиці у перший день приїзду, а повсюду дівчину шпигає згадка про померлу в дитинстві Маріан - молодшу, з якою її, здається, пов'язували більш тісні родинні узи.
Не знаю, чи розчарована книгою. З одного боку, як і з "Темними кутками", очікувала чогось насиченішого та інтригуючого (частину правди вгадала на перших сторінках), з іншого - остання глава буквально "добила", довівши, що читач, сидячи по той бік важкої праці над сюжетом, не має бути захланним чваньком і критикувати твір, прочитаний за день, тоді ж як автор сиділа над ним в рази довше.
"Мене по-справжньому дратує думка, що жінкам притаманна лише доброта та вихованість", - знову ж таки Гіліян. І за це - велике й відверте спасибі.
"Мені вже трішки набридли сміливі героїні, хоробрі жертви ґвалтувань та модниці у духовних пошуках, які заполонили безліч книжок. Надзвичайно сумно, що бракує жінок-лиходійок — справжніх дієвих негідниць", - каже Гіліян і цю фразу треба запам'ятати всім, хто береться читати три її романи-триллери, або - страшенні лінивці, але не звинувачую - дивитися фільм з Розамунд Пайк чи чекати на серіал НВО з Емі Адамс.
У "Гострих предметах" головна героїня Камілла - частковий прототип Гіліян, теж працює репортеркою (навіть у кримінальній сфері, невелике перебільшення, бо сама Флінн до цього не допрацювалася) і одного разу її відправляють у рідне містечко. У Вінд-Геп за останні півроку трапилося дві події - вбивство 9-річної Енн і зникнення 10-річної Наталі. Пізніше виявляється, що злочини пов'язані, виконавцем ймовірно була та ж людина і, ймовірно, місцева, хоча всі мешканці щиро сподіваються, що це буде будь-хто, але не один із них.
Поруч з трагічними подіями, які, до речі, Флінн змальовує дуже й дуже коротко, не особливо акцентуючи і не дозволяючи собі створити напруженої атмосфери (а могла б!), розвивається інша історія - власне Камілли, в якої паскудні стосунки з матір'ю та вітчимом, зведену сестру-підлітка вона навіть не впізнає, зустрівшись на вулиці у перший день приїзду, а повсюду дівчину шпигає згадка про померлу в дитинстві Маріан - молодшу, з якою її, здається, пов'язували більш тісні родинні узи.
Не знаю, чи розчарована книгою. З одного боку, як і з "Темними кутками", очікувала чогось насиченішого та інтригуючого (частину правди вгадала на перших сторінках), з іншого - остання глава буквально "добила", довівши, що читач, сидячи по той бік важкої праці над сюжетом, не має бути захланним чваньком і критикувати твір, прочитаний за день, тоді ж як автор сиділа над ним в рази довше.
"Мене по-справжньому дратує думка, що жінкам притаманна лише доброта та вихованість", - знову ж таки Гіліян. І за це - велике й відверте спасибі.
February 3, 2026
SOOO OK OK LISTEN, wtf???????
я мала лягти спати в десятій вечора, а зараз вже пів на четверту, бо я фізично не могла відірватися поки не дочитаю до кінця цю книжку!!!!! ні на секунду не шкодую, але можливо про це пошкодує майбутня я, в якої на восьму годину ранку стоїть будильник
also dick is a real dick in this one, didn’t expect
я мала лягти спати в десятій вечора, а зараз вже пів на четверту, бо я фізично не могла відірватися поки не дочитаю до кінця цю книжку!!!!! ні на секунду не шкодую, але можливо про це пошкодує майбутня я, в якої на восьму годину ранку стоїть будильник
also dick is a real dick in this one, didn’t expect
January 8, 2026
4+
Хороший трилер з таємницями і травмами минулого. Швидко читається і якби не здогадалась десь на середині про винуватця, то оцінка була б ще вища
Хороший трилер з таємницями і травмами минулого. Швидко читається і якби не здогадалась десь на середині про винуватця, то оцінка була б ще вища
May 6, 2017
Читаючи дебютний роман Ґіліян Флінн, я нарешті зрозуміла, чому Селесте Інґ з її “Несказаним“ американські критики так часто порівнювали з творчістю цієї письменниці. Померлі дівчатка, маленькі містечка, родини, що лише на перший погляд здаються бездоганними, каламутна вода, де хтось ловить свою рибку… На перший погляд спільного чимало. Але й відмінностей вистачає.
Перш за все, в “Гострих предметах” трилер все ж таки старанно змагається із сімейною драмою. Авторка чудово працює з атмосферою: перші гарячі дні в розпеченому містечку, нікому не потрібні вбивства, які невідомо хто скоїв, страх, що змушує тріснути знайомі реалії, головна героїня, яку від малої батьківщини нудить не лише тому, що вона перманентно з бодуна – і за всіх цих обставин поліцейським та журналістці ще треба працювати, хоча ніхто цього вже насправді не хоче. Ні-ні, знайти того, хто кривдить наших дівчаток треба обов’язково! Але що робити, якщо це і справді не заїжджий гастролер? Хіба ж не скандал?
Звісно, що скандал, питання в тому, наскільки неочікуваний. Флінн відпочатку показує Вінд-Ґеп очима людини, що його ненавидить. Техніка дещо маніпулятивна, але картинку створює пречудову: задушливе маленьке містечко, де нічого ніколи не відбувається, де життя крутиться навколо сезонних змін, де всі орієнтуються на степфордський ідеал, втіленням якого є Каміллина мати, та тихенько пиячать, щоб сусіди не здогадалися, і вправно замітають сміття під килимок на ґанку. Трагедія та поява старої-нової людини зі свіжим поглядом мали б розбурхати це болото, але ні. Місцевим простіше заткати все рідним павутинням, і найбільше, на що вони здатні – пройтися з пошуковою місією та купити новий замок на двері. Липуче позачасся Вед-Ґепу душить з першого подиху, окремі епізоди створюють приблизно таке ж враження, як вихід з кондиціонованого помешкання у 35-градусну вологу спеку липневої днини – вибивають повітря з легень і заповнюють їх якоюсь рідкою безнадією. Хронотоп “Провінційне містечко” роман відпрацьовує на ура: навіть виразна згадка про існування інтернету з’являється десь так на 175 сторінці, коли ошаліла читачка-я уже не чекала, що в цьому тексті з’являться хоч якісь ознаки сучасності, окрім більш-менш чітко окресленого віку головної героїні.
І якщо вже по-чесному, то детективна складова в “Гострих предметах” є цікавою, але місцями відверто факультативною. Так, дві дівчинки помруть, так, розслідування їхніх смертей є важливою складовою сюжету… Тут уже “політичне” (в первинному значенні – масштабів поліса) стрімко перетворюється на “особисте”, а стандартний для жанру “ДетективЖурналістка vs Маленьке Містечко” конфлікт героїні з материним містом перетворюється на love-hate ворожнечу із самою матір’ю. І в такому розрізі Відн-Ґеп для Камілли ажніяк не “мала Батьківщина” – радше цілком собі вагома материзна кронпринцеси, яка відмовилася від спадку. Цей роман взагалі сюжетно й проблемно “жіночий” – ні, герої-чоловіки тут є, але вони здебільшого безпорадно спостерігають за тим, що відбувається. Навколо жінок вирують пристрасті, навколо чоловіків – пари алкоголю. Певна свіжість в тому є, але якби ще воно не настільки перекосилося в бік любовної хтоні…
Розширену версію відгуку можна прочитати за посиланням.
Перш за все, в “Гострих предметах” трилер все ж таки старанно змагається із сімейною драмою. Авторка чудово працює з атмосферою: перші гарячі дні в розпеченому містечку, нікому не потрібні вбивства, які невідомо хто скоїв, страх, що змушує тріснути знайомі реалії, головна героїня, яку від малої батьківщини нудить не лише тому, що вона перманентно з бодуна – і за всіх цих обставин поліцейським та журналістці ще треба працювати, хоча ніхто цього вже насправді не хоче. Ні-ні, знайти того, хто кривдить наших дівчаток треба обов’язково! Але що робити, якщо це і справді не заїжджий гастролер? Хіба ж не скандал?
Звісно, що скандал, питання в тому, наскільки неочікуваний. Флінн відпочатку показує Вінд-Ґеп очима людини, що його ненавидить. Техніка дещо маніпулятивна, але картинку створює пречудову: задушливе маленьке містечко, де нічого ніколи не відбувається, де життя крутиться навколо сезонних змін, де всі орієнтуються на степфордський ідеал, втіленням якого є Каміллина мати, та тихенько пиячать, щоб сусіди не здогадалися, і вправно замітають сміття під килимок на ґанку. Трагедія та поява старої-нової людини зі свіжим поглядом мали б розбурхати це болото, але ні. Місцевим простіше заткати все рідним павутинням, і найбільше, на що вони здатні – пройтися з пошуковою місією та купити новий замок на двері. Липуче позачасся Вед-Ґепу душить з першого подиху, окремі епізоди створюють приблизно таке ж враження, як вихід з кондиціонованого помешкання у 35-градусну вологу спеку липневої днини – вибивають повітря з легень і заповнюють їх якоюсь рідкою безнадією. Хронотоп “Провінційне містечко” роман відпрацьовує на ура: навіть виразна згадка про існування інтернету з’являється десь так на 175 сторінці, коли ошаліла читачка-я уже не чекала, що в цьому тексті з’являться хоч якісь ознаки сучасності, окрім більш-менш чітко окресленого віку головної героїні.
І якщо вже по-чесному, то детективна складова в “Гострих предметах” є цікавою, але місцями відверто факультативною. Так, дві дівчинки помруть, так, розслідування їхніх смертей є важливою складовою сюжету… Тут уже “політичне” (в первинному значенні – масштабів поліса) стрімко перетворюється на “особисте”, а стандартний для жанру “
Розширену версію відгуку можна прочитати за посиланням.
July 9, 2022
Банальний сюжет, головний персонаж книжки- жінка (справжній фрік). Старався пройнятись її життям, але окрім відрази до того, що вона робить більш нічого не відчув.
October 21, 2024
Книга, яка цілковито винесла мені мозок
July 17, 2019
Ого! Оце так! Як завжди, Флінн викликає вибух мозку завдяки неочікуваним поворотам сюжету і неймовірно стрьомним психологічним проблемам персонажів.
Тут дійсно всі хворі.
І знову про стосунки матерів-дітей. Про материнство. Про те, чим може обернутися нелюбов матері до дитини і у що вона може перерости.
Про High School, проблеми підлітків у школі, булінг та купу всього іншого.
Тиск суспільства і його підминання людей під себе.
Єдине, що мені видалося неправдоподібним, поведінка Камі, їй близько тридцятки, а вона йде на повідку у 13річної дівчини? Якось нереалістично.
В іншому - як завжди, блискуче. Дуже сподобалося. Дивитимусь серіал.
Тут дійсно всі хворі.
І знову про стосунки матерів-дітей. Про материнство. Про те, чим може обернутися нелюбов матері до дитини і у що вона може перерости.
Про High School, проблеми підлітків у школі, булінг та купу всього іншого.
Тиск суспільства і його підминання людей під себе.
Єдине, що мені видалося неправдоподібним, поведінка Камі, їй близько тридцятки, а вона йде на повідку у 13річної дівчини? Якось нереалістично.
В іншому - як завжди, блискуче. Дуже сподобалося. Дивитимусь серіал.
July 7, 2026
Це було просто шедеврально, похмуро та максимально гидко в найкращому сенсі цього слова! Якщо ви любите психологічні трилери, де від кожної сторінки віє липким жахом, а сімейні таємниці виявляються справжнім гнояком - це саме воно. Історія журналістки, яка повертається у своє рідне, задушливе провінційне містечко, щоб розслідувати вбивства маленьких дівчаток, вивертає душу навиворіт і тримає в заціпенінні.
Камілла - це просто ідеальне втілення тих самих химерних, глибоко зламаних дівчат, про яких мені так подобається читати. Її внутрішні демони, звичка залишати шрами на власному тілі та неймовірно токсичні стосунки з матір'ю-перфекціоністкою й дивною молодшою сестрою Аммою прописані настільки сильно, що ти буквально задихаєшся від цієї хворобливої атмосфери.
Сама оповідь тримає в напрузі до останнього речення, а фінал б'є під дих так, що потім ще кілька днів сидиш у ступорі й переварюєш почуте. Це бездоганне, еталонне «скляне скло» для фанатів якісного трукрайму та глибоких психологічних травм. Однозначно потрапляє до списку улюблених!
Камілла - це просто ідеальне втілення тих самих химерних, глибоко зламаних дівчат, про яких мені так подобається читати. Її внутрішні демони, звичка залишати шрами на власному тілі та неймовірно токсичні стосунки з матір'ю-перфекціоністкою й дивною молодшою сестрою Аммою прописані настільки сильно, що ти буквально задихаєшся від цієї хворобливої атмосфери.
Сама оповідь тримає в напрузі до останнього речення, а фінал б'є під дих так, що потім ще кілька днів сидиш у ступорі й переварюєш почуте. Це бездоганне, еталонне «скляне скло» для фанатів якісного трукрайму та глибоких психологічних травм. Однозначно потрапляє до списку улюблених!
May 22, 2026
Непогана історія, але Загублена набагато краща
October 30, 2019
Я не сподівалася від книжки в такому жанрі, що вона мені настільки сподобається. Я читала її навіть в спортзалі на степері, настільки неможливо відірватися. Дуже атмосферно, гнітюче, чорно, при всьому цьому чудово стилістично. Тепер серіал!
September 27, 2018
Занадто багато хворих на голову героїв. Не розумію захвату читачів від цієї книги. Бажання прочитати інші книги авторки розвіялось.
April 9, 2018
"Гострі предмети "- це дебютний роман американської письменниці Гіліян Флінн, який приніс їй і статус авторки бестселерів New-York Times, і компліменти від самого Стівена Кінга (до речі, винесені на обкладинку українського видання від Видавнича група KM-Букс , тож з ними можна ознайомитися). Воно й не дивно, бо цей роман - крута суміш журналістського розслідування, детективу, трилера, психічних розладів і заплутаних сімейних стосунків в кращих традиціях історій від братів Грімм :)
Репортерці Каміллі Прейкер дають редакційне завдання - поїхати в невелике містечко, де за останні 9 місяців зникла вже друга дитина (першу знайли мертвою), і спробувати щось розкопати. Завдання ніби й ок, особливо для журналістки, яка постійно працює з кримінальною хронікою. Якби не та обставина, що маленьке містечко - те, в якому вона народилася і в якому живе її мама, вітчим і молодша сестра, якої вона майже не бачила і практично не знає.
Камілла повертається додому - і в ній оживають всі ті демони, від яких вона багато років втікала, зокрема і тяга до різьбярства по власній шкірі. Мама виносить мозок їй, а сестра Амма, яка виглядає надто дорослою і розвиненою, як на свої 13, - усьому містечку. Поліція не має особливих зачіпок щодо того, хто й чому вбиває маленьких дівчаток, і не дуже хоче давати офіційні коментарі. Репортарка по крихтах збирає інформацію про жертв і обставини трагедій, а паралельно намагається з'ясувати, коли в її дитинстві все пішло не так.
"Гострі предмети" - це заворожливо-моторошний роман про те, як маленькі містечка бережуть свої таємниці, і про те,якою вбивчою буває материнська любов. Авторка майстерно грається сюжетом, відкриваючи нові й нові грані історії, веде героїв і читачів оманливими шляхами і найгостріше лишає насамкінець.
Тепер мені хочеться прочитати й інші романи Гіліян Флінн, бо цей виявився неймовірно захопливим!
Репортерці Каміллі Прейкер дають редакційне завдання - поїхати в невелике містечко, де за останні 9 місяців зникла вже друга дитина (першу знайли мертвою), і спробувати щось розкопати. Завдання ніби й ок, особливо для журналістки, яка постійно працює з кримінальною хронікою. Якби не та обставина, що маленьке містечко - те, в якому вона народилася і в якому живе її мама, вітчим і молодша сестра, якої вона майже не бачила і практично не знає.
Камілла повертається додому - і в ній оживають всі ті демони, від яких вона багато років втікала, зокрема і тяга до різьбярства по власній шкірі. Мама виносить мозок їй, а сестра Амма, яка виглядає надто дорослою і розвиненою, як на свої 13, - усьому містечку. Поліція не має особливих зачіпок щодо того, хто й чому вбиває маленьких дівчаток, і не дуже хоче давати офіційні коментарі. Репортарка по крихтах збирає інформацію про жертв і обставини трагедій, а паралельно намагається з'ясувати, коли в її дитинстві все пішло не так.
"Гострі предмети" - це заворожливо-моторошний роман про те, як маленькі містечка бережуть свої таємниці, і про те,якою вбивчою буває материнська любов. Авторка майстерно грається сюжетом, відкриваючи нові й нові грані історії, веде героїв і читачів оманливими шляхами і найгостріше лишає насамкінець.
Тепер мені хочеться прочитати й інші романи Гіліян Флінн, бо цей виявився неймовірно захопливим!
February 4, 2026
Прочитала вперше років 10 тому, вирішила перечитати. Моторошна, місцями гидка історія про смерті, нездорові стосунки в сім'ї, психічні проблеми, мені після прочитання хотілося ригати і помитися, саме тому 10/10, бо текст викликав такі яскраві відчуття, хоч і не найприємніші. Напевне, можу провести паралель з книгою "Танці з кістками", бо після обох книг стає якось огидно від дій персонажів, лишається відчуття нудоти і оце втикання у стінку, ніби ступор.
May 1, 2026
Читала на книжковий клуб. Не моє.
В усіх все жахливо, всім треба консультації психіатра. Історія жахлива (так і задумано), нічого не відчула, крім огиди та співчуття, нічого не винесла. Цікаво, а що мала б винести? Що спонукає людей читати про чужі вигадані велииикі психічні проблеми.. може треба мати спокійне життя, щоб такого хотілося )
В усіх все жахливо, всім треба консультації психіатра. Історія жахлива (так і задумано), нічого не відчула, крім огиди та співчуття, нічого не винесла. Цікаво, а що мала б винести? Що спонукає людей читати про чужі вигадані велииикі психічні проблеми.. може треба мати спокійне життя, щоб такого хотілося )
March 18, 2023
Квінтесенція сучасного американського стилю: коротко та захопливо про низку психологічних комплексів, родинних таємниць і злочинів в поєднанні з гострими суспільними проблемами.
Чи має право мати не любити своїх дітей? Чи існують «родові травми»? Чи можна викарабкатись після складного дитинства? Авторка не дає остаточних відповідей, до речі.
Прекрасний книжковий фастфуд. Дякую, що лаконічний.
Чи має право мати не любити своїх дітей? Чи існують «родові травми»? Чи можна викарабкатись після складного дитинства? Авторка не дає остаточних відповідей, до речі.
Прекрасний книжковий фастфуд. Дякую, що лаконічний.
This entire review has been hidden because of spoilers.
July 2, 2022
ґілліан флінн дала нам в цій книзі все і навіть більше: осмислення горя і втрат, складних стосунків з батьками, дорослих рефлексій на тему (жахливо травматичного) дитинства, роздуми про жіночність і сексуальність, а ще блискучий сюжет і сторітеллінг, інсейн плоттвісти, нестерпних персонажів, гумор, і головну персонажку, яка ніби слідчий з нуарного детективу (замкнена, озлоблена, з багатьма — буквальними і фігуральними — шрамами), але ще краще, бо вона жива, переконлива, не стереотипна.
почала читати через цікавий сюжет, але залишилась з цією книгою через психологічну глибину, майстерне письмо і своєрідний, різкий та гострий стиль авторки (no pun intended).
———
«Once I was standing on a cold corner in Chicago waiting for the light to change when a blind man came clicking up.
What are the cross streets here, he asked, and when I didn't reply he turned toward me and said, Is anybody there?
I'm here, I said, and it felt shockingly comforting, those words. When I'm panicked, I say them aloud to myself. I'm here. I don't usually feel that I am. I feel like a warm gust of wind could exhale my way and I'd be disappeared forever, not even a sliver of fingernail left behind. On some days, I find this thought calming; on others it chills me.»
почала читати через цікавий сюжет, але залишилась з цією книгою через психологічну глибину, майстерне письмо і своєрідний, різкий та гострий стиль авторки (no pun intended).
———
«Once I was standing on a cold corner in Chicago waiting for the light to change when a blind man came clicking up.
What are the cross streets here, he asked, and when I didn't reply he turned toward me and said, Is anybody there?
I'm here, I said, and it felt shockingly comforting, those words. When I'm panicked, I say them aloud to myself. I'm here. I don't usually feel that I am. I feel like a warm gust of wind could exhale my way and I'd be disappeared forever, not even a sliver of fingernail left behind. On some days, I find this thought calming; on others it chills me.»
September 18, 2022
Дебютний роман Гіліан Флін для мене стала занадто важкою, наповненою болем та смертями. Але вона є важливою для розуміння сучасної американської літератури. Книжка була написана на 9 років раніше, ніж "Маленьке життя" Янагіхари, яка, власне, продовжує тему травмованого героя. І як ми бачимо, ці травми не роблять героїв особливими, а знищують їх. Це вже не Доктотр Хаус. Награлись.
Кажуть, серіал "Гострі предмети" сильний та має високий рейтинг. Я не бачила, мені вистачило книжки.
Кажуть, серіал "Гострі предмети" сильний та має високий рейтинг. Я не бачила, мені вистачило книжки.
July 31, 2017
Останній стрибок сюжету додав цій книжці трохи балів у моїх очах, але все ж ефекту, яким стукнула по голові "Загублена", не сталося. Читається швидко, затягує - хмм, так але не аж так, щоб за вуха не відтягнути. Для дня, коли треба переключитися і провести його за читанням чогось ненавантаженого особливою інтелектуальністю - ок. Для людини, яка мучить Янагіхару, а тут знову тема "різьбярства" - сумнівний ок. Коректура паскудна, переклад місцями добрий, місцями здертий з російського - ніколи не розуміла, чому українською стіл з червоного дерева, а російська їсть прийменник "з".
October 13, 2018
Незважаючи на те, що я дивилась серіал до того як взяла до рук книгу, книжка мене вразила. Мені дуже сподобався стиль Джиліан Флінн, як вона описує персонажів, Камілу. Місцями відстороненість Каміли лише підкреслює її емоційну неврівновагу. Остання частина написана холодно, клінічно, немов Каміла писала чергову статтю про якісь плітки. Але це зрозуміло, потрясіння, що саме її малолітнія сестра - вбивця, не могло не шокувати її.
Загалом, чудова книга.
Загалом, чудова книга.
This entire review has been hidden because of spoilers.
March 24, 2017
Захоплююча книга, в якій мені сподобвся не стільки сюжет (хоча і він досить непоганий), як атмосферність. Події та переживання головної героїні затягують все глибше та глибше, і, як і повинно бути в добротному трилері, страх, тривога та непевність переповнюють. При чому, найжахливішим для мене виявився власне внутрійшній світ героїні - вона чимось нагадує персонажа Ді Капріо в Острові приклятих.
Читати тим, кому хочеться гострих відчутів або
Читати тим, кому хочеться гострих відчутів або
October 27, 2023
Зняла зірку за передбачуваний сюжет (приблизно на половині книги, я вже знала, хто убивця). Цікаво було лише останніх 50 сторінок. Як на мене, книга дещо затягнута. Особливо дратувала величезна куча інтимних моментів розпусного шкільного життя героїв… Сподівась, цю книгу читатимуть старші 18 років. А якщо молодші, то маю надію, для них ця книга буде повчанням, як НЕ потрібно робити.
January 3, 2021
Цікавий дебютний класичний детектив.
August 8, 2023
є в ній щось магічне і сюрреалістичне, чого немає в інших трилерах. Дуже сподобалось
July 9, 2026
2.5*
Слабенька книга. Жодного адекватного героя, у всіх величезні проблеми, а не просто "таракани".
Домучила.
Слабенька книга. Жодного адекватного героя, у всіх величезні проблеми, а не просто "таракани".
Домучила.
Displaying 1 - 30 of 75 reviews