Dissolution

Matthew Shardlake #1

by C.J. Sansom

Henry VIII has ordered the dissolution of the monasteries and England is full of informers. At the monastery of Scarnsea, events have spiralled out of control with the murder of Commissioner Robin Singleton. Matthew Shardlake, a lawyer, and his assistant are sent to investigate.

Genres: Historical Fiction, Mystery, Fiction, Historical, Crime, Historical Mystery, Audiobook

456 pages, Paperback

First published April 28, 2003

About the author

Christopher John "C.J." Sansom was an English writer of crime novels.

Sansom was educated at the University of Birmingham, where he took a BA and then a PhD in history. After working in a variety of jobs, he decided to retrain as a solicitor. He practised for a while in Sussex as a lawyer for the disadvantaged, before quitting in order to work full-time as a writer.

He came to prominence with his series set in the reign of Henry VIII in the 16th century, whose main character is the hunchbacked lawyer Matthew Shardlake. Shardlake works on commission, initially from Thomas Cromwell in Dissolution and Dark Fire and then Thomas Cranmer in Sovereign and Revelation.

He has also written Winter in Madrid, a thriller set in Spain in 1940 in the aftermath of the Spanish Civil War.

Dark Fire won the 2005 Ellis Peters Historical Dagger, awarded by the Crime Writers' Association (CWA). Sansom himself was "Very Highly Commended" in the 2007 CWA Dagger in the Library award, for the Shardlake series.

The television series "Shardlake" was adapted from the books and released by Disney+ on 1st May 2024, just 4 days after Samson's death.

(from Wikipedia®)

Reviews

[Magread]

Це було прекрасно, від початку і до самого кінця. Крута детективна лінія, цікавий історичний контекст - все як я люблю.

[Anastasiia Petrovska]

4,5 / 5 ⭐

Похмурий історичний детектив про середньовічну Англію - найкраще пасує до довгих осінніх вечорів. Розгадати загадку не було для мене важкою задачею, хоча не буду обманювати деякі речі я не могла з'єднати одне з одним до останнього моменту. Автору вдалося декількома сюжетними поворотами здивувати мене, навіть за умови, що я знала ім'я преступника.
Окрему увагу заслуговують історичні події на тлі, яких розгортається розслідування вбивства - реформація в Англії жорстока річ.

[Ivan Skyba]

Більше дописів та інфи в моєму авторському блозі - "Ласкаво просимо в Касл-Рок, штат Мен"

Коли я брав в руки книгу "Мет'ю Шардлейк. Розгін" К. Дж. Сенсома, то чекав серйозного історичного роману. І маю сказати, що мої очікування повністю виправдались.

Найбільше моє побоювання стосувалось виключно костюмізації сюжету - всьо буде так, як в сучасних трилерочках, але у відповідних епосі декораціях.

Але нє - автор скліпав атмосферний, брудний, по духу своєму середньовічний процедурал, де головний герой може розраховувати лише на власний гострий розум.

Найголовніше - Сенсом відразу заганяє нас фактично у пастку, бо більша частина історії проходить у монастирі Скарнсі. І це не місце Боже, скажу я Вам. Сирі стіни, занепалі будівлі, немиті монахи. Напруга, холод, нечестивість та ганебні таємниці ховаються в цих стінах і я точно б не відчував би себе в повній безпеці. Тим більше, коли далі понеслось.

Сюжетні повороти змінюють вектор оповіді, а кінцівка дивує - розгадати її майже нереально.

Дух того революційного часу, коли в Англії королівська влада знищувала вплив церкви на суспільство, переданий ідеально. Розкол суспільства, боротьба за важелі впливу, політичні інтриги - можна сповна насолодитись водовертю подій.

Також мені приємно, як читачеві, що ключові діючі особи у фіналі зовсім не ті, які були на перших сторінках. Вони змінились, пройшли шляж і вже не є такими, як були. Найбільша трансформація відбулась у нашого протагоніста Мет'ю Шардлейка - адвоката та комісара самого Олівера Кромвеля. Палкий прихильник змін, так званої Реформації, він дізнається всю правду та прийме ті рішення, які будуть відповідати його власним ідеалам та громадянській позиції.

Але і без недоліків не обійшлось.

Оскільки події відбуваються в середині XVI століття, то і оповідь отримали відповідну - неквапну, а діалоги - тягучими, зарозумілими. На це є причина, звичайно - тоді так говорили, однак сучасному читачеві звикнути складно.

Також не варто чекати такої бажаної для більшості динаміки. Середина історії так взагалі безцеремонно просіла - всьо бовталось на одному місці і нікуди не рухалось.

Отож, чи раджу я читати цю книгу? Так, особливо любителям історичних романів або тим книголюбам, коли цікаво дізнатись більше про темну та криваву сторінку в історії Англії.

[Vita]

Це було дууууже нудно читати. Чесно, половину можна викинути.

Історичне тло, монастир і його мешканці взагалі не вразили, не пройняли, на жаль.

Так, герой зазнає деяких видозмін і сам по собі доволі цікавий персонаж, але але...

І хоча якась динаміка, вбивства і розслідування були, але настільки вони тьмяні, що так само про погоду можна було написати.
Як взагалі можна так нудно було прописати динаміку? Це ж постаратися треба.

Про Тюдорів, про страту Анни Болейн вже стільки всього сказано, знято і прописано, що інформацію, яку намагався донести автор, вже давно застаріла.

Не раджу.

[Daria Fujino]

Як детектив дуже наївно і клішовано, а от історична складова мені сподобалась. Тому читатиму цю серію далі, але напевно вже в оригіналі. Бо переклад наче й непоганий, але діалоги муляли очі. І оце мабуть вперше мені не вистачило зносок. Жодної зносочки у історичному романі події якого відбуваються у 16му столітті.

[Liubov Peretiazhko]

Люблю історичні детективи. Сподіваюся, що "Апріорі" продовжить видавати цикл (7 романів) про Метью Шардлейка.

[Yaroslava Pasteruk]

3.5 ⭐️
Почну з хорошого, атмосфера була на вищому рівні. Монастир, період Реформації, листопад з першим снігом, болотиста місцевість. Мені прям дуже сподобалося, я відчувала себе ніби присутньою в тому холоді, з відчуттям недовіри ні до кого
Але, не знаю чий то промах, автора, чи перекладача, чи редактора, але текст просто жахливо структурований. Ось починається пряма мова, виділена тире, наступний абзац знову виділений тире, але з контексту зрозуміло, що гоаорить все ще та сама людина. Або без спеціальних розділових знаків пряма мова обривається і наступним реченням вже йде не пряма
Друге, що хотілося б відмітити - це невідповідна описаному часу термінологія. Особливо того що стосувалося частин тіла чи монаших "забав" if you know what I mean.
Злочинця я відгадала десь за третину до кінця

[Ihor Kolesnyk]

Наразі я не зустрів книги, яка би перевершила інтелектуальний детектив Умберто Еко. Із книгою про комісара Шардлейка мені вдалося вчасно замінити у голові марку "інтелектуальний детектив" на "історичний детектив" і весь процес читання перетворився на дуже приємний досвід. Тут є хороші історичні екскурси у часи Томаса Кромвеля і Короля-який-не-міг-тримати-свій-член-під-контролем. Події допомагають зазирнути у спосіб життя монастирів Англії у часи Реформації, художньо уявити разом із автором у характери людей, їхні мрії, цінності та амбіції.
Це доволі легка для читання книга і детективна лінія тримає достатньо добре. Хоч я почав підозрювати певні речі ще до середини книги, але це не завадило дочитати текст.

[Yuliia Poplavska]

Другий історичний детектив від Апріорі і такий же чудовий! Тут можна дізнатися і про середньовічну Англію, і просто насолодитися читанням, спостерігаючи за кмітливим детективом Шардлейком - чудове поєднання приємного з корисним. Текст ллється рікою: хороший переклад від Олени Фешовець, а от до редакторської роботи є питання.
Тим не менше дуже раджу до прочитання - насолода гарантована!

[Giulietta e libri]

Свого часу я обожнювала серіал "Тюдори", тож коли бралася за цю книгу, то була впевненна що детектив в тому сетттінгу мені не може не сподобатися... Не так сталося, як гадалося 😆 Я не можу сказати, що книга погана - вона просто неймовірно затягнута, якби її скоротити десь на третину, то вона б тільки виграла від цього. Не зважаючи на інтригу в сюжеті, все було так нудно і повільно, що під кінець мені вже було все одно хто ж той вбивця 🙂 Для мене це була насам перед історія про лицемірство і жагу до наживи.

Можливо, я все-таки спробую продовжити читати цю серію, але не скоро.

[Olha Dubniewicz]

Книжка, в яку занурюєшся з головою і не хочеш відкладати. Атмосфера середньовічного монастиря, монахи зі своїми темними таємницями, криваве вбивство - як від такого відірватися? "Апріорі" подарувало нам ще одну перлину в чудовому перекладі і оформленні. Якщо вам колись сподобалося "Ім'я рози" - читайте без вагань. Усі решта - теж читайте. З нетерпінням чекаю на наступні книги з серії про Шардлейка.

[Nataliia Hura]

Це прям дуже добре!
Цікаво, жваво, а реальне історичне підґрунтя цієї історії додавало ще більше яскравих деталей твору.

Однозначну буду читати наступну частину

[Kublanova]

Ну це непогано, але не вау. Текст хороший, але трошечки нуднуватий. Десь було прям супер цікаво, а десь я хотіла сильно пришвидшити розвиток подій

[Anna^_^]

Отож, історичний детектив. Щось таке, що я читала вперше.

Не люблю читати «чисті» детективи. Якщо це щось захопливо-фентезійно-пригодницьке, де така лінія є побічною і в ній замішано щось магічне, то так, дайте два, в інших випадках - ні, дякую.

Однак бачила багато гарних відгуків на цю книжку, мені неймовірно подобається оформлення, яке містить ще й мапу місця подій, тож вирішила все-таки дати такому детективу шанс.

За сюжетом головний герой розслідує вбивство в монастирі в часи Реформації в Англії, коли відносини між Церквою та світською владою напружені до неможливого. Вбили людину, підпорядковану реформаторам, тож у Метью Шардлейка купа підозрюваних серед монахів, яких, як вони вже знають, невдовзі виселять з їхньої святині, власне, через накази реформаторів. Головний герой дуже довго розплутує нитки розслідування, натикається на щось нове, ще страшніше, намагається бути неупередженим. Мені сподобалось, що автор не зробив такого собі Шерлока, який побачивши порошинку на одязі підозрюваного винесе точний вердикт винен він, чи ні. Навпаки, Метью дозволяє собі помилятися, має хибні припущення та йде до розгадки клопітким шляхом, а не завдяки своєму надпотужному інтелекту. Були певні сюжетні елементи, які мені не сподобались в детективній лінії, як от дещо часте випадкове потрапляння герою в руки важливих артефактів. По типу жили собі монахи кілька років і не помічали чогось прямо своїм носом, аж тут детектив приїжджає і саме це першим кидається йому в око.

Атмосфера книжки чудова. Неймовірний холод, сильний снігопад, сіра й болотиста місцевість. І серед усього цього стоїть монастир, оточений стінами як фортеця. Герой там фактично у пастці з убивцею, він усвідомлює цю дещо клаустрофобну ситуацію, на свідомому рівні розуміє, що як людину короля його не повинні зачіпати, однак десь глибше відчуває, що він все ж є ворогом для усіх жителів монастиря.

Історична частина прописана гарно. Від загальних пейзажів до побуту. Однак було тут дещо, що мені не сподобалось. Є такі дуже штучні діалоги у фільмах, коли герої розповідають одне одному, наприклад, історію їхнього спільного життя, кожен з яких ЇЇ ЗНАЄ І НЕ ПОТРЕБУЄ ПОЯСНЕННЯ, однак це робиться для нас, глядачів, що суттєво спотворює картину і робить розмову далекою від реальної. Десь так само я думаю про опис головним героєм вуличок Лондона чи ще чогось, тобто він знає про певний історичний факт і хоче передати його нам у штучній манері. Особливо це впадає в око на перших сторінках, далі або краще, або я вже просто не помічала цього.

Класна книжка)

[Roman Nykon]

Вау, я з головою поринув у атмосферу старого англійського монастиря в епоху Реформації і не помітив як прочитав книгу за три вечори.

Прекрасна історія, детективна лінія з "приколом", але десь на середині я вже здогадувався про те хто є ким. А це чудово. Я обожнюю коли книжка спонукає будувати логічні ланцюжки, інколи правдиві, інколи хибні.

В нас вдома одразу є друга книга з цієї серії, тому stey tuned...

[Оля Романишена]

Неймовірно сильний історичний роман, який значно ширший за детектив.
Головні герої тут — не тільки Шардлейк і Марк, а весь монастир: його люди, побут, страхи, віра й повільна смерть під колесами політики.

Сенсом пише чесно й боляче. Фінал вражає: руйнування монастиря, переплавлені дзвони, знищений орган, доля картузіанців — все це читається як реквієм.
Це книга про втрату ілюзій, про владу, яка прикривається вірою, і про людей, які просто хотіли жити в мирі.

Шардлейк вразив людяністю: у ньому так багато болю, сумнівів і водночас високої моралі. Марк — навпаки, світло і відвага, чистіший погляд на світ. Разом вони створюють дуже чесний дует.

«Розгін» — повільний, атмосферний, тяжкий, але неймовірно сильний роман.
Залишається в думках довго.

[Er Er]

Історичний детектив з вдалим перекосом у історичне)

Автор дуже круто передає деталі епохи формування реформаторської церкви у Британії часів Кромвеля. Розпуски монастирів, тиск на монахів, політичні інтриги. Таке враження, що прочитала розділ з історії, але цікаво))

Що ж до детективної складової, тут трохи важче. Так, маємо жорстоке вбивство у монастирі, багато підозрюваних і тд - але те, як знайшли вбивцю - ну мені не вистачило деталей і якраз цього детективного елементу, як до цього дійшли.

Але загалом історія атмосферна і це лише перша частина з багатьох, думаю читатиму ще.

[Nataliia]

Загалом це непоганий детектив, хоча я частково відгадала вбивцю, навіть було трохи кумедно спостерігати, як довго Шардлейк не міг зрозуміти, хто ж за цим стоїть. Найбільше мені сподобалася історична складова, і саме за неї я поставила високу оцінку. Було дуже цікаво читати про будні монастиря, реформаторські процеси та те, як загалом змінювалося ставлення до релігії.

Останнім часом у мене гіперфіксація на Тюдорах, тож зануритися в епоху правління Генріха VIII ще й у форматі художнього тексту було захопливо.

[Валерія Малахова]

Книга далася мені досить важко. Не тому, що вона погана – навпаки, чудова. І переклад просто неймовірний, як на мене. Ні, я читала її довго саме тому, що вона така прекрасна. І прекрасно розповідає про жахливі речі.
Отже, перед нами Великобританія Генріха VIII. Король Генріх змінює дружин, страчуючи попередніх; «вівці їдять людей», тобто лорди огорожують землі задля випасу вівець, зганяючи орендарів, які на цій землі працювали впродовж кількох поколінь. До того ж, в країні відбувається Реформація – розганяються католицькі монастирі, страчуються всі, хто не бажає відректися від Папи Римського і скласти присягу королю як голові церкви. За цих умов і працює адвокат Метью Шардлейк – здібний адвокат, що піднявся... ну, не з низів суспільства, однак десь близько, і якого зараз цінує сам Томас Кромвель. Метью відданий патронові, адже того не бентежить горб, через який у Шардлейка багато проблем – і фізичних, і таких, що походять від суспільства, яке не сприймає його через фізичну ваду (останніх значно більше). Ще він відданий ідеям, які сповідував Томас Мор в «Утопії», та вважає, що усю несправедливість зрештою буде викорінено – треба тільки трохи почекати... Чесно кажучи, вайби 20-х років ХХ ст. нашої країни для мене були настільки сильними, що навіть трішки заважали читати.
Лорд Томас Кромвель бажає розігнати великі монастирі. Проте розгін дрібних призвів до бунту, а другого такого Корона не витримає. Тож діяти потрібно обережно. І ось в одному з таких великих монастирів вбивають комісара, який приїхав вмовляти тамтешнього абата розпустити монастир. Метью має знайти вбивцю – а заразом продовжити справу колишнього комісара, змусивши монастирське керівництво погодитись на розгін...
Це дуже гарний, міцний історичний детектив, в якому, як на мене, узгоджені всі деталі. Та головне в книзі не це. Автор – професійний історик, що спеціалізується саме на цій епосі. Тож вона відтворена з усіма моторошними деталями: публічними казнями, на які збирається натовп, бо це один з варіантів народних гулянь; жадібністю великого і малого керівництва, яке більш за все турбується про власні кишені, а простому люду каже, що «краще поламаним попасти до раю, ніж цілим – до пекла» (і це, на хвилиночку, кажуть опікунці сиріт, які хворіють через холод і голод); тортурами, що є просто одним з різновидів допитів; кумівством, без якого нікуди... Все це описується без надмірної театральщини, закочування очей і заламування рук, якими грішить багато авторів сьогодення. Ні, тут це просто частина життя. Все доволі буденно – і цим страшно. Чесно, я не з тих, кого можна сильно налякати жорстокістю в книжках, я про маніяків взагалі-то люблю читати 😊 Однак для мене в цій книзі оцієї фонової жорстокості було трохи забагато. Зрештою, це не надто заважало читати, однак це мені 😉 Попередити я зобов’язана.
«Розгін» – перша частина серії; друга вже перекладена, і коли в мене будуть гроші, я обов’язково її куплю. Третя готується до виходу українською, вже є анонс від видавництва. Проте «Розгін» є цілковито самостійним твором, як-от, наприклад, історії про міс Марпл, тільки за розмірами більшенький 😊 Книга має завершення, яке, в принципі, не потребує продовження. Та сподіваюсь, що продовження мене теж не розчарує.
Гаряче рекомендую всім прихильникам історичних детективів.

[Марина Дудник]

Здається, я прочитала вже достатньо класичних детективів, тож дуже мало з них здатні мене по-справжньому здивувати чи просто принести справжнє задоволення. Саме тому нині мені значно цікавіше читати детективи на перетині жанрів. В цьому контексті нещодавно мене приємно вразила «Затруєна чаша», а тепер я вкотре переконуюся у своїй любові до серії історичних детективів від видавництва «Апріорі».
Книга про Метью Шардлейка «Розгін» — це вже третя історія з серії, яку я читаю - і я в абсолютному захваті від того, як талановито автор занурює читача в історичний контекст! Це однозначно додає книзі особливого шарму. Навіть мене, людину не віруючу, глибоко прийняла проблематика жорстких репресій церкви королем та загалом моральної дилеми в пошуку правильного рішення в "сірому" та лиземірному світі.
Також не можу не відзначити любов і безперечний хист автора до створення милозвучних словесних зворотів. І хоча вони не рухають сюжет уперед, це дуже приємний стилістичний акцент. Наприклад:
"На верхніх поверхах жінки знімали випрану білизну, бо темні хмари затягували небо із заходу. Вони пліткували й перегукувались одна з одною, і я, схильний до меланхолії, подумав про них, як про ворон, що каркають на високому дереві".
Ну красиво ж!
І, як я вже сказала, хоч це й не додає детективної цінності, проте надзвичайно влучно розкриває внутрішній світ головного героя. Тонкість світосприйняття Шардлейка та його своєрідна літературність різко контрастують із фізичною вадою — горбом на спині. Це справді допомагає глибше відчути персонажа та вибудувати його цілісний образ в уяві.
Моя оцінка: тверді 4,5/5.
Я однозначно продовжуватиму читати серію історичних детективів від «Апріорі» — вони підбирають для неї неймовірно вдалі книжки.

[Lyudmila Oleshchenko]

Коли читала цю книгу не могла не згадувати іншу книгу "Горбань із Нотр-Даму".
Які різні долі у головних героїв книги.
Це дуже не типово робити головним героєм, ще й доволі успішним, людину з фізичною вадою. В цьому є своя сіль, а іноді і перець. Тим паче що мова йде про Англію часів Церковної Реформи, коли фізична вада - то наче як відмітка диявола, що дивного, що Метью Шардлейк стає поборником Реформи.
Завдяки аналітичному розуму, вмінню читати та розпізнавати потаємні бажання та думки людей, він успішно розкриває злочини. Його помітив особисто Томас Кромвель. Неодразово він призначає Метью до справ, от і цього разу назначає Шардлейка комісаром і відряджає до монастиря розслідувати вбивство попереднього комісара та змусити аббата монастиря до розпуску.
Справа одночасно і проста і складна. Метью разом зі своїм помічником Марком виїзжають до монастиря.

Головний герой змальований реалістично і викликає скоріше повагу ніж жаль щодо своєї фізичної вади. Він навчився з цим жити, сприймає себе в цьому світі реалістично і будує своє життя виважено. Він не озлоблений, беручи до уваги сільки прикрощів він зазнав до того часу, як здобув певну вагу в суспільстві. І він не користається своєю владою щоб дошкуляти іншим. Він вірить в те, що робить, але і не має наївних очікувань щодо оточуючих та можновладців.
Навпаки він дуже добре розуміє своє становище та як то кажуть знає своє місце.

Цікаво було читати цей історичний детектив, відчувається епоха, дух змін та реформ.

[Anna B]

Я не так часто беруся за детективи — це не зовсім мій жанр, радше кілька книжок на рік. Але «Розгін» мене справді захопив: було цікаво, динамічно й атмосферно, без відчутних провисань.
Найбільше спрацювало історичне тло. Це не просто декорації “під давнину”, а час із реальним підґрунтям: Генріх VIII, Кромвель, розгін монастирів, релігія, влада, страх і політичні ігри. Історична частина не переважувала детективну, але робила роман об’ємнішим — деякі моменти навіть хотілося додатково загуглити.
Шардлейк мені сподобався, хоча радше як провідник крізь історію, ніж як герой, заради якого я б читала книжку саму по собі. Він не має тієї магнетичності класичних детективів, але добре веде читача через розслідування, монастирську атмосферу й тривожний історичний фон.
Можливо, для тих, хто читає багато детективів, деякі ходи були б очевиднішими. Для мене — ні: я будувала свої припущення, стежила за деталями й отримала задоволення від того, як усе склалося. Розв’язка мене більше ніж задовольнила.
Хороший історичний детектив із сильною атмосферою, реальним історичним підґрунтям і живим темпом. Серію, думаю, продовжуватиму.

[Anais]

Щось з цією серією від "Апріорі" у мене не складається. Друге розчарування підряд 🌚

З самого початку відчувались вайби "Ім'я Рози", але в набагато більш примітивному варіанті.

Що я очікувала: Метью Шардлейк, адвокат-горбань, помічник Кромвеля, з гострим розумом, відчуттям справедливості й важким, але цікавим характером.

Що отримала: нудного 40-річного чулувіка. Досить недалекого в своїх судженнях, наївного, що дивно, зважаючи на його професію. Любителя нити, що нагадало мене в 13 рочків, коли хотілось сидіти на підвіконні, дивитись на дощ і страждати страждання.

Це трошки сумно, адже головна інтрига не те, щоб дуже інтригувала. Тому хотілось, аби цю історію вивіз хоча б головний герой. Але не склалося.

Та й загалом дивне відчуття від тексту. Тут дуже багато описів архітектури та інтер'єру монастиря, але це зовсім не допомагає його змалювати в своїй уяві. До кінця історії монастир святого Доната Скарнсійського залишається абсолютно сірою, розмитою спорудою із засніженим подвір'ям.

Що ще додати? З плюсів: мені не треба купляти продовження 😅

[Yuriy Haliuk]

Це досить класичний, правильний детектив. У нас є головний герой, який оперує логікою, юний подаван яким керує головний герой і купа монахів у закритому просторі, кожному з яких є що втрачати.

Вбивцю я почав підозрювати ще на початку, але враховуючи фінал – це тільки підсилило ефект кінцівки. Зараз буде дуже шаблонно, але після прочитання важко сказати, хто ж тут поганець. Більшість персонажів відверто сірі і тут можна багато дискутувати на якомусь книжковому клубі.

Стиль написання або ж перекладу мене не дуже зачепив, але й не дратував. Сюжет тут стоїть попереду форми. Як і історичний контекст – за який я і готовий рекомендувати цю книжку усім. Період Реформації був забутий мною (якщо він колись і затримався в голові на хвилину під час уроку всесвітньої історії у 8 класі) – тому це однозначно великий плюс, що глобальні події безпосередньо впливають на сюжет і персонажів.

9 з 10

[Sofia Shatskih]

Мені було дуже нудно.
Атмосфера монастиря 16го століття описана класно, питань немає. Головний герой не банальний, що теж плюс. Про саму детективну лінію нічого поганого теж сказати не можу, написано по усім законам жанру: нові вбивства, декілька підозрюваних, слід що веде не туди, несподіваний сюжетний поворот, розв'язка з вбивцею якого читач наче не мав би очікувати.
Вбивцю я вичислила десь на середині книги і чекала як головний герой підійде до розв'язки.
От наче нічого поганого про цей детектив сказати не можу, але і задоволення він мені не приніс.
І ще заувага до українського видання: дуже не вистачає приміток з тлумаченнями. У тексті багато термінів, що позначають елементи одягу монахів, архітектурні та інтер'єрні деталі монастирів, тощо. Я дуже сумніваюся що пересічний читач знайомий з усіма цими словами.

[Peter Krevenets]

Гарний детектив, та ще й історичний, що, як на мене, лише додає балів. Часи вибрані непрості, тож окрім вбивств у монастирі, які розслідує Шардлейк, на нього чекатиме ще й важкий моральний вибір.

Стосовно перекладу - в цілому непогано, проте кострубатість помітна і якби не дата виходу я би подумав, що тому виною чатжпт.

[Alyona Prokopova]

Якщо читали «Імʼя рози», за Розгін можна й не братися.

[ALLA ZAIATS]

Дуже атмосферний та реалістичний детектив 17 сторіччя. Для мене, цікавий, але занадто повільний та розтягнутий. І ця серія «історичний детектив» мені дуже подобається.

[Just Yulia Reads]

Нормально, але особливих емоцій не викликала.

[Elizabeth S]

4.5, вбивцю вгадала десь через третину, але атмосфера книги – вищий пілотаж)