Predators: Pedophiles, Rapists, and Other Sex Offenders

by Anna C. Salter

(...)in the creative ways they exclude their children from the discussion.
"You're so right," they say: "Sexual abuse is an enormous problem, particularly for young teens. Thank God mine aren't there yet."

No, sorry, says reality, the most common age at which sexual abuse begins is three.

"Well sure, if you have homosexuals around small children, there's a risk."

No, sorry, says reality, most sexual abuse is committed by heterosexual males.

"Yeah, but that kind of pervert isn't living in our neighbourhood."

Sorry, says reality, but that kind of pervert IS living in your neighbourhood. The Department of Justice estimates that on average, there is one child molester per square mile in the United States.

"Well, at least the police know who these people are."

Not likely, says reality, since the average child molester victimises between 50 and 150 children before he is ever arrested (and many more after he is arrested).

When all defenses against reality are taken away, some parents switch to resignation, literally resigning from responsibility: "Well, there's nothing you can do about it anyway." This misplaced fatalism actually becomes fatal for some children.

Another common refrain uttered by deniers of the dangers of sexual abuse is: "Well, kids are resilient. When bad things happen, they bounce back."

Absolutely not, says reality. Children do not bounce back. They adjust, they conceal, they repress, and sometimes they accept and move on, but they don't bounce back..

(From the foreword written by Gavin de Becker)

Genres: Nonfiction, Psychology, True Crime, Crime, Parenting, Abuse, Sociology

288 pages, Paperback

First published January 1, 2003

About the author

Aka Anna Salter

Anna Salter, Ph.D., is a forensic psychologist and internationally known authority on sex offenders. She is the author of novels featuring Dr. Michael Stone. She also lectures worldwide and has written two academic books on sex abuse. Dr. Salter is in private practice in Madison, Wisconsin, and consults to the Wisconsin Department of Corrections.

Reviews

[Книжкові історії]

Що ж, я взагалі не раджу комусь читати цю книгу, бо тут так багато страшних жахливих історій. Витримати таке реально складно. Водночас вона точно виконує свою місію інформування про реальних злочинців і як вони граються зі суспільством.

[OKSANA ATAMANIUK]

«Хижаки. Педофіли, ґвалтівники та інші сексуальні злочинці: хто вони такі, як вони діють і як ми можемо захистити себе та своїх дітей»
⠀
Анна Солтер
⠀
Видавництво «Фабула», 2021
⠀
“Predators: Pedophiles, Rapists, And Other Sex Offenders”
⠀
Book by Anna Salter, 2003
⠀
«… мінімум одну з дев‘яти жінок у нашій країні (США) буде зґвалтовано в якийсь період її життя…»
⠀
“232 розбещувачі дітей визнали, що здійснили понад 55 000 спроб домагання. Вони стверджували, що успішними були 38 000 спроб, і повідомили про понад 17 000 жертв. І все це лише з боку 232 чоловіків.»
⠀
«Від машини до будинку. Від будинку до машини,- колись казав мені один злочинець в інтерв‘ю.- Ви й гадки не маєте, наскільки ви є вразливою.»
⠀
Коли читаєш цю книжку, спочатку отримуєш шок.
⠀
Шок від негативної статистики та кращого розуміння ситуації та мотивації.
⠀
Потім, починаєш говорити про книжку з іншими.
⠀
А тоді, окрім коментарів ти чуєш щось дуже особисте.
⠀
Забуте чи заховане глибоко в пам’яті.
⠀
І ти запитуєш:
⠀
А чому ти ніколи про це не казала?
⠀
І чуєш:
⠀
Бо напевно було не на часі…
⠀
І знаєте що? Це страшно.
⠀
До цієї книжки потрібно бути морально готовим, але я щиро раджу її прочитати.
⠀
Бо обізнаний = захищений!
⠀
Усе про книжку:
⠀
«Що мотивує сексуальних насильників? Чому так мало цих злочинців спіймано та засуджено? Спираючись на досліджені нею історії насильників, Анна Солтер — американська психологиня і міжнародно визнана фахівчиня з питань сексуальних злочинів — демонструє, що сексуальні хижаки використовують складні методи обману і покладаються на хибні уявлення більшості людей у своєму оточенні, щоби уникнути викриття. Стверджуючи, що навіть найсвідоміших серед нас можна обдурити, авторка розвіює міфи про сексуальних хижаків і надає нам інструменти для захисту своїх дітей і себе.»
⠀
#примхливачитака

[Andriana]

Чесно кажучи, світ буде подобатися вам більше, якщо ви цього не прочитаєте.

Бо читати було достобіса важко.
Але книга справді важлива. І так, неприємна, моторошна, гидка, тривожна, але саме тому потрібна.

[Liza]

Життєво необхідна книга для КОЖНОЇ ЛЮДИНИ. На початку важкі історії від яких інколи фізично погано, але вони є реальними і саме завдяки ним розумієш наскільки ми живемо у ідеалізованому САМИМИ нами світі, у власних ілюзія та рожевих окулярах.
-багато корисних порад як захистити себе та інших
-як звертати увагу на дивних чуваків і зрозуміти що вони педефіли
- про мову тіла та інші способи виявлення брехні
- реальні історії
- безліч посилань на наукові праці психологів і тд
- % значення що ніхто не захищений від насильства, аварії, смерті тощо

Книга перевертає погляд на цей світ на всі 100%

[Lara]

Ця книга - не зайве нагадування зберігати пильність в будь-якому місці, в будь-який час, та з будь-якими людьми.
Цікаво, що згідно з дослідженнями початку 2000-х (книга написана в 2003 році), навіть професіонали здатні бачити брехню приблизно в половині випадків, тобто це просто лютий рандом. Зважаючи на те, що гвалтівники, психопати та інші девіантні особистості вміють відмінно маскуватись, ідентифікувати таку людину практично неможливо.
Тож ваш сусід Андрій, подруга Оленка і отець Феодосій можуть не від доброго серця простягати руці до вашої дитини…

Я сподівалась на більш глибокий аналіз теми - дізнатись саме причини таких відхилень, та як і за яких чинників відбувається становлення злочинців із нормальних дітей, підлітків або дорослих.
Спойлер: та ніхто не знає.

Місцями авторка повторюється. Частенько у виданні трапляються одруки і дивні текстові звороти.

Останні декілька розділів вже змушувала себе дочитувати.

[Olha Yeremenko]

Книжка дуже цікава і важлива, але українське видання - сире і не підготовлене належно до друку. Хоча у вихідних даних зазначені редактор і коректор, текст виглядає так, ніби взагалі не проходив редактуру і коректуру. Пробіли між цифрами і відсотками, численні одруківки, невиправлені неоковирні формулювання - все це псує враження від твору. Український переклад точно потребує уваги редактора і коректора.

Попри недоліки видання, книга чудова: вона достатньо добре написана, щоб провести читача складною і неприємною темою сексуальних злочинів. Мені навіть здається, що цей твір має прочитати кожен, аби позбутися ілюзій і не діяти несвідомо на користь злочинців.

На диво, останній розділ, який відповідає на питання, як захиститися від злочинців, сподобався мені найменше. Можливо, тому що у ньому дуже помітно: книга написана до ери смартфонів і соцмереж, тож, відповідно, не враховує нові реалії (але це не робить її менш актуальною).

[Олександра Василенко]

Можливо для людей, яких ця тема стосується на рівні професії, книга буде корисною. Для мене ж вона виявилася абсолютно ні про що. Всю важливу інформацію можна було б умістити максимум на 5-10 сторінках замість 200+. Я очікувала отримати статистику, детальний опис випадків нападу хижаків і їхнього затримання, особливостей їхньої психіки, а головне - чіткі практичні рекомендації, як їх розпізнавати, як говорити з дітьми, як поводитися, якщо є певні сумніви. Певною мірою всі ці теми підіймаються, але яким чином:

«В світі багато хижаків і просто психопатів» - нічого нового, але ок.

«Хижаки обманюють, а обман виявити непросто» - оце так новина. Ну добре

«Хижаки вивчають вас і придивляються, часто намагаються втертися в довіру» - не може бути (читати з сарказмом)

«Не залишайте дітей наодинці з дорослими, особливо вночі. Навіть приємні люди чи знайомі можуть бути хижаками» - і знову ж таки, оце так новина

«Довіряйте інтуіції»

В усьому цьому нічого нового я для себе не побачила, більшість порад очевидні, тому читати було нудно та нецікаво. Не вистачило системності, більш чіткої подачі, вивірених алгоритмів дій в конкретних ситуаціях

[Баба Єга]

МАСТ рід для абсолютно всіх

[Olya]

важлива книга про те, як діють психопати та злочинці. і головне, як ми можемо бути більш пильними.
для мене особливо цікавою виявився розділ про загально-людське позитивне ставлення для світу, і як воно може робити нас вразливішими для тих, хто хоче цим скористатись.

і ще одне нагадування про те, що навіть якщо нам здається, що ми завжди знаємо, коли людина навпроти нас бреше, - то ми тільки обманюємо самих себе. чимало досліджень продовжують підтверджувати висновки, що наші шанси розпізнати брехню - це скоріше за все справа випадковості. як підкинути монетку - 50/50.

психопати - це не те саме, що і людина, яка зробила неправильний вибір і опинилась у скрутній ситуації. психопати планують свої дії, вони точно знають, що вони вчиняють зло. і саме це приносить їм найбільше задоволення.

[Olena Zubova]

Наскільки неприємно читати цю книгу, настільки її і необхідно читати.
Так страшно і сумно від того, що багатьом людям простіше не помічати, не звертати увагу на те, що відбувається на їхніх очах в житті їхніх дітей, лише б не стикатися з наслідками власної довірливости, недбалості чи ілюзій. Ну це ж наш друг, він не міг такого зробити! Ну це ж священник, що ти таке кажеш? Ну це ж брат/дядько/кум/батько/вітчим/вчитель/лікар…

Хочу, щоб ця книга була в кожній родині.

[Magread]

Книжка, яку варто прочитати кожній мамі і татові.

Коли в батьківському чаті у вайбері почали спиратись повідомлення, що в одній із шкіл виявили педофіла, який переодягнувся жінкою і намагався роздягнути дитину в туалеті, я зрозуміла, що ця книжка мені дуже потрібна.

Чи страшна ця книжка? Про маньяків/педофілів/ґвалтівників є сотні фільмів і тисячі книжок. Але ця особлива, бо лякає вона тим, що все описане в ній - правда. Без прикрас, без художньої вигадки. Просто сухі факти, від яких піднімається тиск і росте тривога.

Лякає навіть не те, що на Землі існують люди, які знущаються з інших, і не те, що їх важко викрити і осудити. А те, що безліч добрих людей стає на захист цих злочинців. Бо ці злочинці - відмінні маніпулятори, в яких відсутня емпатія. Вони вміють брехати так, що навіть досвідчені психологи та слідчі вірять їм. Не кажучи вже про пересічного громадянина.

Після сотні прочитаних детективів я чомусь вважала, що злочинців легко викрити. Ця книжка довела мені, що це не так. Педофілом може виявитись будь-хто: сусід, родич, директор садочку, вчитель, вихователь, священник, 13-літній підліток... Вони втираються в довіру, приємні ззовні, завжди раді допомогти - особливо, коли треба побути наодинці з дитиною. Вони одинаки, що не цікавляться іншими дорослими. І єдиний спосіб від них захиститись - це зняти рожеві окуляри і повсякчас пильнувати, хто оточує моїх дітей.

Авторка книжки - науковиця, психолог з багаторічним досвідом, яка неодноразово спілкувалась з психопатами, педофілами, ґвалтівниками, щоб дослідити їх поведінку. Вона легко та доступно розповідає про цих людей, по те, що їх мотивує і як вони думають. А також міркує про те, як захистити себе та своїх дітей від страшного досвіду.

[Nelly]

Почну з мінусів. Як вже зазначили, коректура сира. Може людям недоплачують, може їм просто байдуже. На жаль, книжка вийшла аж в 2003 році і останній розділ, який стосується соцмереж і телефонів не актуальний зовсім. Небезпека в соцмережах виросла в купу разів.

Плюси (хоча дуже смішно так це називати). Книжка корисна не тільки батькам. Вона корисна всім. Ситуація з вироками ґвалтівникам все ще плачевна (а враховуючи реалії війни, вона катастрофічна). Загрози для жінок і дітей все ще на високому рівні. Тому хоча б якісь знання про те, як мислять і діють хижаки потрібні. Я не вірю, що можна вберегтися від всього, але хоча б щось мінімальне можна зробити.

Для мене це поки найважча і найгірша книжка, яку я читала. Перед цим були книжки про події в Боснії і спогади Асєєва про Ізоляцію. Але там було інше, там була війна (так я себе заспокоювала). Ця ж книжка показує, що ті звірства, які були в Боснії, чи катування ув'язнених в підвалах - це просто трохи більший масштаб того, що відбувається в мирному житті. Воно є збоку. І якщо на війні ворог більш-менш очевидний, то не на війні це люди, які "не схожі на таких". І скільки б історія не підкидала випадків зі священиками, лікарями, вчителями, тренерами, "стовпами суспільства", люди будуть їх захищати і виправдовувати, бо "як ви могли про таке подумати". І це не може не лякати.

[Alla Kh]

Дійсно цікаві десь 3-4 розділи, в яких пишуть про типи цих людей.

Останні 3 розділи нецікаві: якісь банальні речі.

[Julia Hovzan]

Щиро хочеться вірити, що не зустрінемо цих людей на своєму шляху.

Але, на жаль, вони є там, де ми навіть не очікуємо.

Бережіть себе і свою сім'ю.

[Тетяна Гонченко]

Відгук з мого ТГ-каналу: https://t.me/npzbvnkngchtn

Добре, я дочитала цю книжку, яка забирає останні крихти відчуття безпеки і довіри до людей, і не шкодую. Страшнюча, важкезна, жахальна і максимально тригерна, але дуже важлива книжка.

Не планувала її читати (бо типу ну що нового можна дізнатися про педофілів і ґвалтівників?) аж поки відразу кілька людей в оточенні не прочитали - і не сказали, що треба. А я шо, треба - так треба.

Книжку “Хижаки” написала психологиня, яка багато років досліджує поведінку педофілів, ґвалтівників, психопатів та інших сексуальних злочинців; спілкується з ними в тюрмах і намагається розібратися, що в їхніх кончених головах. Тому тут багато реальних історій, де в усіх подробицях описане сексуальне (і не тільки) насилля над дітьми. Часто - у вигляді розповідей самих маніяків, як вони це робили. І це прям важко читати, навіть якщо у вас витримка 500 левела. Інколи мені здавалося, що деталей аж ту мач.

Але найстрашніше навіть не це. А те, що в більшості випадків ці “хижаки” - напозір найкращі люди в суспільстві. Ми хочемо думати, що педофіл має виглядати “підозріло”, і по ньому “відразу видно”. А ніфіга. Найчастіше це - наймиліший вчитель, найприємніший священник, емпатійний і няшний тренер, директор школи з бездоганною репутацією, або ж друг сім’ї, якого знаєш 20 років і тому легко лишаєш з ним маленького сина.

Ці люди добре маскуються і мають на меті вдертися в довіру, і саме тому напозір вони прекрасні: люблять котиків, активно донейтять на благодійність, дарують подарунки і “щиро” переймаються.

І настільки добре вони це роблять, що в разі скарг дитини поліція, колеги, і навіть батьки самої дитини вважають, що це “не така людина” і “він точно не міг цього зробити”.

В книжці описано багато випадків, як поліція допитує такого чоловіка після скарги дитини і каже йому “не хвилюйтеся, ми впевнені, що це брехня, бо у вас ідеальний послужний список і біографія, але треба дотриматися формальності”. І відпускають. А за 10 років виявляється, що у нього 95 таких жертв серед дітей 😦.

Нас легко обдурити - бо ми так влаштовані, що щиро хочемо вірити людям і думати про хороше. Прямий зоровий контакт, тепле ставлення, подарунки, розмови про особисте - найпростіші речі. І ось ми вже довіряємо людині і впевнені, що “він точно не такий”.

Наприклад, як такі хижаки входять в довіру до працівників тюрем і маніпулюють ними. Читаю - і з жахом розумію, що я теж на таке могла повестися:

1) Намагаються поговорити з вами хоча б про щось особисте. Тут починаються зовсім інші стосунки;
2) Дізнаються про якусь вашу життєву проблему і починають показувати, що співчувають, бо у них теж таке було;
3) Хвалять (типу в’язень може сказати іншому “не чіпай її, вона тут єдина нормальна”);
4) Починають просити про найменші послуги, у яких навіть незручно відмовити (умовно - просить олівець або цигарку);
5) А далі прохання стають серйознішими, тональність змінюється, доходить до шантажу, людина на гачку.

Авторка описала багато маніпулятивних прийомів, як ми на них ведемося і чому. А ще пояснює, чому неможливо розпізнати брехню.

Рецепту, як на 100% убезпечитися і врятувати своїх дітей, у книжці, по суті немає.
"Ви можете покластися лише на щасливий випадок", - чесно пише авторка.

Але все ж дає декілька порад. Наприклад:
- не довіряти нікому безумовно, особливо чоловікам, особливо коли йдеться про ваших дітей;

- за можливістю, ніяких нічних таборів, ночівель у друзів і залишань дитини наодинці з вчителем\тренером;

- максимальне включення в життя дитини (причому, щоб це було видно) - бо педофіли обирають “простіших” жертв, щоб знизити ризики. Якщо вони бачать, що батьки ходять на гуртки і змагання, ставлять багато питань і включені - вони роблять висновок, що краще не зв’язуватися (не завжди, але частково це працює).

Книжка нормально так провітрює голову і підсвічує нашу вразливість і беззахисність. І викликає бажання закритися вдома разом з дитиною і не вилазити. Статистика злочинів в ній взагалі жахає. Але читати треба, особливо якщо маєте дітей.

(пошепки: аби ще переклали й відредагували нормально, але то таке)

[Anastasiia Maksymovych]

Заявлено, що ця книга дасть відповідь на такі питання:
1) Що мотивує сексуальних злочинців?
2) Чому так мало цих злочинців спіймано та засуджено?
3) Які існують міфи стосовно розпізнавання сексуальних злочинців?
4) Які інструменти допоможуть нам, дорослим, захистити себе та своїх дітей?

Як на мене, книга впоралася на трійку, а новизни у наведеній інформації для мене було зовсім небагато. Якщо ви уважно подивилися 5-7 "тру крайм" документалок, то шокуючого й нового тут не буде. Але буде достатньо аргументації, чому так відбувається.

Авторка розглядає різні типи розбещувачів, зокрема розбещувачів дітей, ґвалтівників дорослих, психопатів, садистів. У кожного різна мотивація і свої особливості поведінки. Зрештою, розбіжності їх мотивацій можна підсумувати 2-3 сторінками, і я б не сказала, що це якесь приголомшливе відкриття.

Я чекала і сподівалася на аргументований фактаж, конкретні приклади нападів та осіб злочинців, - такі речі мені хочеться загуглити й перевірити.

Натомість у цьому тексті 90% прикладів - це змінені імена (розумію, але все ж) і узагальнені аргументи на кшталт "Дослідження з приводу (...) показало, що...".

Ні-ні, мені потрібна конкретна назва дослідження, автори, рік і місце проведення. Це якісь мінімальні вимоги до літератури цього жанру. Вони присутні, усі джерела на місці, але у вигляді приміток наприкінці книги у двох різних списках, - шукати їх дуже незручно, а текст без цих деталей виглядає водянисто.

Далі, чому так мало цих злочинців спіймано та засуджено? - у цьому питанні мені найцікавіше було дізнатися, чому так часто і так легко фокус уваги перемикають на жертву, і чому так часто зрештою саму жертву й звинувачують. Авторка детально це пояснює з погляду психології, і причини бентежать.

Давайте цього позбуватися. Жертва залишається жертвою, відповідальний за злочин тільки кривдник. Все.

🟢Дуже цікавий розділ про нашу самовпевненість: "Ну я точно розпізнаю небезпеку! Ну він точно не такий, він же такий милий і уважний". Ми часто хибно уявляємо собі розбещувачів дітей "монстрами", або "небезпечними на вигляд":

Розбещувачів дітей відрізняє від інших людей лише одне: вони займаються сексом із дітьми.

Коротко, але витвережує, правда? Вони такі як і ми. Просто дорослі їх сексуально не приваблюють. Їх приваблюють діти, і вони займаються сексом із дітьми.

Найважливіша частина!
Які інструменти допоможуть нам, дорослим, захистити себе та своїх дітей?

На це питання витрачено багато тексту, але сама ж авторка пізніше говорить, що це все не працює, не намагайтеся 😂

Зрештою, найкращий і найефективніший спосіб захистити свою дитину - брати активну участь у її позакласному житті, відвідувати тренування, їздити з групою в табір в гори, на спортивні збори, і ПИЛЬНУВАТИ. Нападники схильні обирати найменш захищену жертву - дитину без батька, дитину з низькою самооцінкою, дитину без друзів. Тому - пильнуймо.

Книга буде цікавою і може шокувати тих, хто вірить, що живе у безпечному світі й особливо не замислюється про насилля - така книга здатна протверезити. Іншим - нового буде мало, але для загального розвитку можна.

[Mitri Laatvala]

Мабуть найнезвичніша книга яку читав. Тут не легко переходити від сторінки до сторінки бо історії просто мрак. Але щоб захистити дітей чи жінок потрібно бути озброєним, хоча б інформацією. Хоча мушу сказати що є відчуття що авторка трохи гіперболізує, і ніби кричить що ризик є за кожним поворотом. Вона працює з аналізом злочинців і вони розмовляють на різні теми, але передати цю інформацію далі вона не може. Так багато з них каже що в них сотні жертв серед дітей, і хоча це може бути перебільшення щоб зробити собі ауру жаху, велика частина таки правда. До прикладу декого запідозрили після трьох свідчень дітей, адже діти можуть домалювати чи прибрехати, тому одній дитині навряд повірять. Але три це вже серйозно, а коли за нього взялися серйозно і розкопали все, то вийшло близько 75. Авторка радуть звертати увагу на самотніх чоловіків які не проявляють себе у жодних стосунках , і про особисте життя мало відомо. Це може бути тренер зі спорту, чи вчитель з додаткової практики з якогось уроку, чи навіть пастор в церкві. Всі вони шукають слабину у дитині , зокрема там де можна дати підтримку і отримати довіру. Згодом ця довіра перетворюється в дружбу і так як старший чоловік більше знає і стільки доброго зробив чи купив дитині то починає маніпулювати нею. Він робить те заради чого все і починав , а дитину шантажує що їй ніхто не повірить, або він перестане їй допомагати в інших справах. В такі ситуації часто попадають діти без одного з батьків, або ті які мають недостатньо уваги від батьків, чи просто мають якусь моральну травму. Доходить до того що умовний ʼдругʼ сімʼї настільки входить в довіру що може домагатися дитини в сусідньому приміщенні від вітальні батьків, або сидіти на задньому сидінні, торкатися дитини наче обіймаючи її . Тому занадто багато довіри до таких людей не потрібно виявляти, а особливо дозволяти дітям на нічні поїздки в кемпінги чи походи до тренера додому. Але жінки теж не застраховані від нападів, часто сантехніки чи інші працівники по дому можуть вивчати жертву і в момент коли нічого не очікувала жінка він ґвалтує її. Так, звучить наче не варто навіть виходити з хати, і ні з ким знайомитись бо він може бути потенційним психом чи маніяком, але це мабуть єдиний мінус цієї книги . В іншому вона дуже повчальна з великою купою прикладів з життя, вʼязниць чи інтервʼю з злочинцями. Вона розповідає як працює психологія за ґратами, коли здається що в збочинців шансу нема, але вони і там знаходять інформацію яку їм потрібно і використовують в своїх інтересах. Особливо коли приходить новий працівник, вони сканують його на емпатію, хочуть щоб він їх зрозумів. І коли проходить цей тест, починають діяти. Авторка розповіла про випадок з офіцеркою яку закохав в себе засуджений, бо знайшов психологічно ключі. Тому дурити, одягати маски і спокушати це головний прийом садистів, психів і розбещувачів. І щоб не попадатись на жодні з цих маніпуляції варто прочитати цю книгу.
п.с. І доречі попадаються з них 3%.

[Dr_ Andrain]

⊰═🕀═⊱≼🪶Психологія у жанрі "жахи"🪶≽⊰═🕀═⊱

𖤓 Книга, яку я придбав з метою почитати "тру-крайм" у текстовому форматі, виявилась клопітким дослідженням з фактологічним аналізом психології злочинців ... Дуже корисний текст, який допоможе бути обережнішим та відкриє чимало фактів про зловмисників ... Тільки слід бути готовим до тих жахів, що з'являтимуться на сторінках (хоча чого можна очікувати від книги з такою назвою ?) ...

𖣨 Окрім самих злочинів, неприємно вразили згадки про "наукову літературу", якою намагаються виправдати поведінку злочинців і знецінити страждання жертв ... Натомість дуже імпонує підхід авторки: жодних поблажок, жодних виправдань ... Найбільше, все ж таки, гнітить розуміння того, що ці чудовиська - це істоти, яким невідома емпатія і буде великою помилкою очікувати від них милосердя, ба навіть звичайного розуміння ...

𖣐 Не переоцінюйте себе - ваші навички не настільки проникливі для цілковитого контролю і передбачення ситуації ... Не недооціюйте лиходіїв - їхні вміння значно перевищують ваші очікування ... Небезпека, описана в книзі, завжди залишається актуальною, тому будьте пильними ...

💧⊱═𒍟═⊰🩸⊱ 11/12 ⊰🩸⊱═𒍟═⊰💧

☔ Dr_Andrain ☔

[Olena Vykaliuk]

думаю варто прочитати жінкам і всім, хто має або планує дітей.
ілюзія безпеки є для нас небезпекою. ця книга допомагає позбутися цієї ілюзії і зрозуміти як подбати про себе і близьких.
доречною є метафора з паском безпеки в авто. ми знаємо про можливі аварії, але не думаємо про них весь час і не боїмося їздити машиною. але ми і не віримо у власну абсолютну невразливість. ми пристібаємося і їдемо.
так само з хижаками. не параноїтись, але і не наражатись на небезпеку через власні рожеві окуляри. мати на увазі і діяти відповідно, ця книга дає це розуміння.

[Maria Pankul]

Книга дуууже важка, особливо описи злочинів (справедливості заради, авторка попереджає про це перед найбільш жорстокими розділами). Але вона точно варта уваги, і я дуже вдячна Анні Солтер за таку важливу роботу. Мені особисто книга допомогла перепрожити особисту історію і краще зрозуміти що керує злочинцями, хто винен і як по максимуму убезпечити себе та близьких. Дякую.
Одну зірочку зняла за, як мені здалось, не дуже точний переклад останнього розділу - хотілося б перечитати його в оригіналі.

[Tania Tania]

Це книга, яку потрібно прочитати всім батькам.
І взагалі книга корисна для всіх, хто хоче зрозуміти як думають психопати, вбивці та педофіли.

Дуже багато конкретної інформації та реальних прикладів.

Людям зі слабкою нервовою системою варто уникнути розділу про садистів.

Є переклад українською.

[Олена Костюк]

Я не читаю трилерів та жахастиків, мене жахає частина страшної реальності навколо. Ця книга дотична до цієї страшної частини реальності. Книга не вельми інформативна, але її варто читати всім, як на мене, принаймні для загального уявлення про гвалтівників, садистів та псизопатів.

[Olena Glazkova]

Ця книга підвищує тривожність щодо небезпечності зовнішнього світу. І дуже витверезлює інфантильний погляд на світ та довіру до людей. Було трохи страшно починати читати, але там не так страшно, як здається

[Anna Khomiuk]

Якщо є пекло на землі, то Анна Солтер точно прочинила нам двері. Спочатку я не хотіла ставити оцінку, але авторка зробила колосальну роботу і хоч читати таке важко цінність книги це не применшує

[Yuliia Astafieva]

Перші 70% книги важко читати без відрази, повного нерозуміння і що взагалі люди роблять з людьми, дітьми. Добре, що там про тварин не було, бо я б не знаю чи дочитала б до кінця. Але таке теж є і це лякає.

А ще більше лякало те, як виправдовують цих створінь. Наприклад, упродовж 50 років, починаючи з першої чверті 20 століття у психології існувала ціла школа, яка дотримувалась думки, що жертви сексуальних нападів, самі відповідальні за те, що стали потерпілими. Це взагалі що таке?

Книжка звісно шокує, але повинна бути прочитана кожним і особливо тими, у кого є діти.