What do you think?
Rate this book
Studies in Jungian Psychology by Jungian Analysts #3
On Divination & Synchronicity: The Psychology of Meaningful Chance
. 1980, bright clean copy, slight wear to covers, no markings, Professional booksellers since 1981
128 pages, Paperback
First published January 1, 1969
36 people are currently reading
1576 people want to read
About the author
Marie-Louise von Franz
82 books862 followersMarie-Louise von Franz was a Swiss Jungian psychologist and scholar.
Von Franz worked with Carl Jung, whom she met in 1933 and knew until his death in 1961. Jung believed in the unity of the psychological and material worlds, i.e., they are one and the same, just different manifestations. He also believed that this concept of the unus mundus could be investigated through research on the archetypes of the natural numbers. Due to his age, he turned the problem over to von Franz. Two of her books, Number and Time and Psyche and Matter, deal with this research.
Von Franz, in 1968, was the first to publish that the mathematical structure of DNA is analogous to that of the I Ching. She cites the reference to the publication in an expanded essay "Symbols of the Unus Mundus," published in her book Psyche and Matter. In addition to her many books, Von Franz recorded a series of films in 1987 titled The Way of the Dream with her student Fraser Boa.
Von Franz founded the C.G. Jung Institute in Zurich. In The Way of the Dream she claims to have interpreted over 65,000 dreams. Von Franz also wrote over 20 volumes on Analytical psychology, most notably on fairy tales as they relate to Archetypal or Depth Psychology, most specifically by amplification of the themes and characters. She also wrote on subjects such as alchemy, discussed from the Jungian, psychological perspective, and active imagination, which could be described as conscious dreaming. In Man and His Symbols, von Franz described active imagination as follows: "Active imagination is a certain way of meditating imaginatively, by which one may deliberately enter into contact with the unconscious and make a conscious connection with psychic phenomena."
Von Franz worked with Carl Jung, whom she met in 1933 and knew until his death in 1961. Jung believed in the unity of the psychological and material worlds, i.e., they are one and the same, just different manifestations. He also believed that this concept of the unus mundus could be investigated through research on the archetypes of the natural numbers. Due to his age, he turned the problem over to von Franz. Two of her books, Number and Time and Psyche and Matter, deal with this research.
Von Franz, in 1968, was the first to publish that the mathematical structure of DNA is analogous to that of the I Ching. She cites the reference to the publication in an expanded essay "Symbols of the Unus Mundus," published in her book Psyche and Matter. In addition to her many books, Von Franz recorded a series of films in 1987 titled The Way of the Dream with her student Fraser Boa.
Von Franz founded the C.G. Jung Institute in Zurich. In The Way of the Dream she claims to have interpreted over 65,000 dreams. Von Franz also wrote over 20 volumes on Analytical psychology, most notably on fairy tales as they relate to Archetypal or Depth Psychology, most specifically by amplification of the themes and characters. She also wrote on subjects such as alchemy, discussed from the Jungian, psychological perspective, and active imagination, which could be described as conscious dreaming. In Man and His Symbols, von Franz described active imagination as follows: "Active imagination is a certain way of meditating imaginatively, by which one may deliberately enter into contact with the unconscious and make a conscious connection with psychic phenomena."
Ratings & Reviews
Friends & Following
Create a free account to discover what your friends think of this book!
Community Reviews
Displaying 1 - 30 of 37 reviews
March 7, 2010
I love reading anything by Marie-Louise von Franz. This book is transcribed from lectures looking at various divination methods from a psychological viewpoint, such as tarot, astrology, and the I Ching. The book also explores the workings of synchronicity, in contrast to, and in harmony with, modern science.
Here are some passages from the book:
“Now what is the difference between a modern, physical scientific experiment and a divination oracle? In a physical experiment chance is eliminated, one pushes it out on the border as far as possible and then the little remains which cannot be eliminated. That is annoying and then one says, ‘Oh well, that’s just bad luck,’ but the scientist says, ‘We can ignore that,’ and that is the last condemning word. It is such a small matter that we can ignore it. In the oracle one takes a different, complimentary approach, namely one takes chance as the centre; you take a coin and throw it and the very chance that it falls heads up is the source of information, and in the other chance is the disturbance or the factor one eliminates. They are absolutely what in modern scientific language one would call complimentary to each other. The experiments eliminate chance, the oracle makes chance the centre; the experiment is based on repetition, the oracle is based on the one unique act. The experiment is based on a probability calculus and the oracle uses the unique, individual number as a source of information.”
"We know that big inner tensions generally occur when an archetype is constellated. Someone having an archetypal dream is generally in a state of high dynamic tension, which is why Jung defines the archetypes as being the nuclear dynamisms of the psyche."
"If, for instance, an analysand has a big archetypal dream and is in a tense state, it is extremely likely that synchronistic events will happen in his surroundings."
“As Jung points out at the end of ‘On the Nature of the Psyche,’ the concept of energy is originally derived from the primitive concept of energeia or mana, which simply means the extreme impressiveness of something. Whenever something is enormously or intensely impressive and therefore affects one psychologically, i.e., makes a psychological impact, then primitives say it is mana, or mugu. Therefore the original concept of energy was more the idea of psychological intensity.”
“Number indicates a quantity – but in its original form it also indicated the quality or the pattern of a structure, and not a quantity; that aspect has been lost and slowly left behind in the development of number theory in the West, until in modern mathematics number is only a quantity. Therefore, naturally, if we us a quantitative number to measure physical quantities we cannot use it to measure psychic energy, because psychic energy in its essence expresses itself in quality. It is a qualitative factor, which is why Jung says we can only measure psychological intensity with the feeling function. The feeling function, in contrast to the thinking function, informs us about the quality of things, it tells us if a thing is agreeable or disagreeable, dangerous or not dangerous, threatening or not threatening. We express qualities in adjectives. People who use many adjectives coulour what they say with their feeling, whereas thinking types use very few adjectives and many nouns in their speech.”
Here are some passages from the book:
“Now what is the difference between a modern, physical scientific experiment and a divination oracle? In a physical experiment chance is eliminated, one pushes it out on the border as far as possible and then the little remains which cannot be eliminated. That is annoying and then one says, ‘Oh well, that’s just bad luck,’ but the scientist says, ‘We can ignore that,’ and that is the last condemning word. It is such a small matter that we can ignore it. In the oracle one takes a different, complimentary approach, namely one takes chance as the centre; you take a coin and throw it and the very chance that it falls heads up is the source of information, and in the other chance is the disturbance or the factor one eliminates. They are absolutely what in modern scientific language one would call complimentary to each other. The experiments eliminate chance, the oracle makes chance the centre; the experiment is based on repetition, the oracle is based on the one unique act. The experiment is based on a probability calculus and the oracle uses the unique, individual number as a source of information.”
"We know that big inner tensions generally occur when an archetype is constellated. Someone having an archetypal dream is generally in a state of high dynamic tension, which is why Jung defines the archetypes as being the nuclear dynamisms of the psyche."
"If, for instance, an analysand has a big archetypal dream and is in a tense state, it is extremely likely that synchronistic events will happen in his surroundings."
“As Jung points out at the end of ‘On the Nature of the Psyche,’ the concept of energy is originally derived from the primitive concept of energeia or mana, which simply means the extreme impressiveness of something. Whenever something is enormously or intensely impressive and therefore affects one psychologically, i.e., makes a psychological impact, then primitives say it is mana, or mugu. Therefore the original concept of energy was more the idea of psychological intensity.”
“Number indicates a quantity – but in its original form it also indicated the quality or the pattern of a structure, and not a quantity; that aspect has been lost and slowly left behind in the development of number theory in the West, until in modern mathematics number is only a quantity. Therefore, naturally, if we us a quantitative number to measure physical quantities we cannot use it to measure psychic energy, because psychic energy in its essence expresses itself in quality. It is a qualitative factor, which is why Jung says we can only measure psychological intensity with the feeling function. The feeling function, in contrast to the thinking function, informs us about the quality of things, it tells us if a thing is agreeable or disagreeable, dangerous or not dangerous, threatening or not threatening. We express qualities in adjectives. People who use many adjectives coulour what they say with their feeling, whereas thinking types use very few adjectives and many nouns in their speech.”
August 18, 2018
Taking extremely literal interpretations of divining information from numbers and random events, von Franz’s lectures cover a lot of ground, both in reality examining far-flung cultures and on another plane of existence, trying to rationalize the unus mundus, or world beyond. Her audience would have been intimately familiar with Jung’s psychoanalysis and alchemical studies, just as she had and on-going connection to physicists and palmists. Not sure what to make of reality after this all-encompassing account, but thrilled to read that cultures across Asia, Africa and the Americas (in addition to other places) also didn’t quite know what to make of reality but took steps to determine something about the universe through mental (usually numerical) exercise.
February 4, 2019
Surely not a book for everyone. A man needs deep understandings and some serious basics before approaching such type of records. I understood what I needed, many things became more clear, also got answers to some things I was wondering about. It's a good book if you wanna enrich your worldview.
February 12, 2025
Марія Луїза Фон-Франц "Передбачення і синхронія. Психологія значущого шансу"
"Відомо, що спочатку віщуванням займалися в храмах. Наприклад, стародавні євреї в Єрусалимському храмі мали оракула і в певних випадках, коли священик хотів звернутися за порадою до Ягве, він намагався за допомогою цього оракула дізнатися про божу волю. Щоб зрозуміти волю Бога чи богів, у всіх первісних цивілізаціях використовувалися різні способи віщування. Однак згодом ця практика перервалася і незабаром була забута. Пророцтво стало темним, чаклунським і зневаженим заняттям. Тим не менш, сьогоднішня лекція проводиться в приміщенні парафіяльної церкви, а це вже саме по собі частково є проявом синхронії, що дуже приємно."
В цій роботі, Фон Франц детально розглядає юнґівське поняття синхронії. За базу взято концепцію "І-цзін" - книги змін. Демонструється східний погляд на числа, де кожне число має свій характер. Синхронічні події діють з допомого сил колективного несвідомого. Ці сили формуються в площині ідей, де на відміну від фізичної сфери відбувається зростання, накопичення енергії. І ця концепція ідеально підходить для підтвердження розвитку і трансформації архетипів. Мене трохи розчарувала відсутність системи Таро в даному контексті, про те, вже знайшов окрему книгу, яка безпосередньо присвячена юнґівському погляду на Таро.
Мені сподобалося характерне для Фон Франц широке цитування легенд та міфів, наприклад ось цей міф навахо:
"Колись у племені навахо був видатний вождь, якому належали всі перли та скарби племені. Охороняючи скарби, він жив на самоті. Він мав великий бірюзовий камінь, який жадав мати бог Сонця. Хоча в самого бога був такий самий камінь, йому хотілося заволодіти і каменем вождя. Для цього бог породив сина від жінки скель і виховав із нього прекрасного та вдалого гравця. Настав час і він послав сина на землю з метою виграти у вождя всі скарби, включаючи й великий бірюзовий камінь. Син усе виконав, та камінь залишив собі. Бог Сонця страшенно розгнівався. І тоді він породив ще одного сина від жінки скель і виховав його, але при цьому навчив ще й обманювати за допомогою звірів.
У міфології північноамериканських індіанців та індіанців майя мотив гри відіграє важливу роль. Звірі допомагають тим, хто бореться за справедливість. Наприклад, існує знаменита «Книга порад» («Попол-Вух»), епос племені кіче (майя), герої якого борються з богами пекла, що вбили їхніх батьків. Вони грають у гру, що нагадує баскетбол, в якій не в силах виграти, тому що боги пекла сильніші за них. Однак у певний момент маленький кролик забігає у ворота, люди помилково сприймають його за м'яч і вважають, що перемогли не боги, а герої. Вони виграли завдяки кролику і тепер можуть обезголовити богів та помститися за батьків.
У легенді племені навахо відбувається те саме: гравець кидає виклик іншому гравцю і завдяки звірам один з яких є сином Бога, виграє в іншого. Потім він вручає великий бірюзовий камінь своєму батькові, богу Сонця, який нагороджує його відзнаками та великими землями."
Основною силою, яка активізує синхронію є архетип. Про це говориться в цитаті:
"Нам відомо, що сильна внутрішня напруга зазвичай спостерігається при констеляції архетипу. Людина, якій наснився типовий сон, перебуває у стані високої динамічної напруги. Тому Юнґ визначив архетип як внутрішній динамізм психіки. Кожен архетип також подібний до динамічної енергії. А при шизофренії, наприклад, психічне навантаження може підірвати комплекс его, якщо напруга виявиться надмірно високою. Це емпірично підтверджує, що підвищена напруга архетипу може зруйнувати свідому особистість. У напруженій ситуації можлива несвідома констеляція архетипу. Саме в такий момент доцільно використовувати оракул і висока ймовірність отримати розумну відповідь. Таким чином, архетип до певної міри є фактом психологічної ймовірності."
Також цікавий епізод з використанням природних паттернів і хаотичних малюнків, як оракулів древніми людьми:
"Найбільш примітивними оракулами були випадкові малюнки, що мають місце у тесті Роршаха. Пізніше вони набули певної впорядкованості. Прикладом може бути оракул деяких племен Африки, у якому використовуються курячі кісточки. Існує і більш складний спосіб, з використанням червоної, чорної та білої палиць та з подальшим розкиданням кісточок. Через вдосконалення техніки оракула сформувалася певна теорія. Якщо більше кісточок потрапило на червоно-чорну смугу, це означає невдачу і т.д. Теорії оракула передувало раптове передчуття людини, що, наприклад, якась тріщина чи хаотичний малюнок щось означає."
Кілька улюблених цитат:
"Хто є повелителем великих чисел з міфологічної точки зору? При вивченні релігії або міфології з'ясовується, що єдиними істотами, які могли маніпулювати великими числами, були боги або верховне божество. Перерахунок населення вважався святотатством — рахувати могло лише божество.
Більшість примітивних угруповань, до цих пір живуть збиранням і полюванням, наприклад аборигени Австралії, мають двійкову систему обчислення. вони говорять "багато", а там, де з'являється "багато" починається ірраціональне, божественне.
Навчаючись рахунку, людина брала невелику частину чисел, одиницю і двійку у правлячого числового божества; решта належала богу.
У цьому полягає заворожуючий вплив чисел."
"За уявленнями стародавніх людей, верховне божество спочатку мало здатність все порахувати, свідомо інтегрувати нескінченність натуральних чисел, на основі цього, можна стверджувати, що всі символи Самості мають цю здатність. Наприклад, у «Бгаґавад-ґіті» Господь Крішна каже: «Я є гра в кості, Я – Самість, що сидить у Серці Істот, Я – Початок і Середина, і Кінець всіх істот. Я – Вішну, що сяє, Сонце серед сяючих істот». А в «Шатапатха-Брахмані» Аюр-Веда бог вогню Агні говорить те саме про себе. Священик кидає кості зі словами молитви, в якій бог вогню Агні постає у вигляді ігрового поля, а вугілля у вигляді ігрових кісток.
Юнг цитує та коментує ці тексти у книзі «Філософське Древо»: «Обидва тексти співвідносять світло, сонце та вогонь, а також бога з грою в кості. Аналогічно і в «Атхарва-Веді» йдеться про блиск, який міститься в колісниці, гральних костях, силі бика, вітрі» і т.д. Інтенсивність емоцій в даному контексті має велике значення і тому ідентифікується з різними факторами: з дощем, бурею, вогнем, силою бика і пристрастю до гри, бо, як стверджує Юнг, «в інтенсивності емоцій гра і гравець злучуються».
Саме інтенсивністю емоцій, що охоплюють людину у процесі гри, пояснюється те, що вона стає, образно висловлюючись, самою грою. Кожен справжній гравець занурюється в гру з головою, він весь в очікуванні того, щоб кості розташувалися певним чином. У цьому полягає його величезна радість. Людина живе, поки грає. Людина настільки живе у грі, що племінні люди, наприклад, грають на своїх дітей та дружин, або навіть на свою голову. Хід думок такий: якщо в мене випаде шістка, то я можу відрубати твою голову, а якщо ти викинеш шістку, то ти можеш позбавити мене голови. Та вони роблять це! Таке часто зустрічається серед індіанців Північної Америки, які іноді грають на все своє майно: дружин, дітей, коней. Вони залишають ігрове поле, зберігши лише своє життя, хоча часом навіть його ставлять на кін. Цей приклад доводить те, що спрацьовує певний архетип.
Згідно з висловлюванням філософа Геракліта, Еон (duree creat-rice - час творення, вічний, творчий, божественний Час, що відповідає грецькому значенню слова Еон) є хлопчиком, що грає в настільну гру; він керує космосом. Тут ми також зустрічаємо образ божества енергії, бо Геракліт вважав, що світова енергія - це вогонь, що перетворюється на матерію, дух, все суще, і управління цією енергією знаходиться в руках дитини, що грається, божественного хлопчика.
Цей приклад ілюструє взаємозв'язок між психічною енергією та грою. Коли бог, тобто архетип Самості, дух несвідомого, грає, він створює долю, бо останнє є синхроністичним явищем. Саме тому людина намагалася за допомогою арифметики та числових оракулів пізнати гру божества. Божество грає з реальністю, а людина намагається досліджувати її, використовуючи при цьому числові методи."
"Відомо, що спочатку віщуванням займалися в храмах. Наприклад, стародавні євреї в Єрусалимському храмі мали оракула і в певних випадках, коли священик хотів звернутися за порадою до Ягве, він намагався за допомогою цього оракула дізнатися про божу волю. Щоб зрозуміти волю Бога чи богів, у всіх первісних цивілізаціях використовувалися різні способи віщування. Однак згодом ця практика перервалася і незабаром була забута. Пророцтво стало темним, чаклунським і зневаженим заняттям. Тим не менш, сьогоднішня лекція проводиться в приміщенні парафіяльної церкви, а це вже саме по собі частково є проявом синхронії, що дуже приємно."
В цій роботі, Фон Франц детально розглядає юнґівське поняття синхронії. За базу взято концепцію "І-цзін" - книги змін. Демонструється східний погляд на числа, де кожне число має свій характер. Синхронічні події діють з допомого сил колективного несвідомого. Ці сили формуються в площині ідей, де на відміну від фізичної сфери відбувається зростання, накопичення енергії. І ця концепція ідеально підходить для підтвердження розвитку і трансформації архетипів. Мене трохи розчарувала відсутність системи Таро в даному контексті, про те, вже знайшов окрему книгу, яка безпосередньо присвячена юнґівському погляду на Таро.
Мені сподобалося характерне для Фон Франц широке цитування легенд та міфів, наприклад ось цей міф навахо:
"Колись у племені навахо був видатний вождь, якому належали всі перли та скарби племені. Охороняючи скарби, він жив на самоті. Він мав великий бірюзовий камінь, який жадав мати бог Сонця. Хоча в самого бога був такий самий камінь, йому хотілося заволодіти і каменем вождя. Для цього бог породив сина від жінки скель і виховав із нього прекрасного та вдалого гравця. Настав час і він послав сина на землю з метою виграти у вождя всі скарби, включаючи й великий бірюзовий камінь. Син усе виконав, та камінь залишив собі. Бог Сонця страшенно розгнівався. І тоді він породив ще одного сина від жінки скель і виховав його, але при цьому навчив ще й обманювати за допомогою звірів.
У міфології північноамериканських індіанців та індіанців майя мотив гри відіграє важливу роль. Звірі допомагають тим, хто бореться за справедливість. Наприклад, існує знаменита «Книга порад» («Попол-Вух»), епос племені кіче (майя), герої якого борються з богами пекла, що вбили їхніх батьків. Вони грають у гру, що нагадує баскетбол, в якій не в силах виграти, тому що боги пекла сильніші за них. Однак у певний момент маленький кролик забігає у ворота, люди помилково сприймають його за м'яч і вважають, що перемогли не боги, а герої. Вони виграли завдяки кролику і тепер можуть обезголовити богів та помститися за батьків.
У легенді племені навахо відбувається те саме: гравець кидає виклик іншому гравцю і завдяки звірам один з яких є сином Бога, виграє в іншого. Потім він вручає великий бірюзовий камінь своєму батькові, богу Сонця, який нагороджує його відзнаками та великими землями."
Основною силою, яка активізує синхронію є архетип. Про це говориться в цитаті:
"Нам відомо, що сильна внутрішня напруга зазвичай спостерігається при констеляції архетипу. Людина, якій наснився типовий сон, перебуває у стані високої динамічної напруги. Тому Юнґ визначив архетип як внутрішній динамізм психіки. Кожен архетип також подібний до динамічної енергії. А при шизофренії, наприклад, психічне навантаження може підірвати комплекс его, якщо напруга виявиться надмірно високою. Це емпірично підтверджує, що підвищена напруга архетипу може зруйнувати свідому особистість. У напруженій ситуації можлива несвідома констеляція архетипу. Саме в такий момент доцільно використовувати оракул і висока ймовірність отримати розумну відповідь. Таким чином, архетип до певної міри є фактом психологічної ймовірності."
Також цікавий епізод з використанням природних паттернів і хаотичних малюнків, як оракулів древніми людьми:
"Найбільш примітивними оракулами були випадкові малюнки, що мають місце у тесті Роршаха. Пізніше вони набули певної впорядкованості. Прикладом може бути оракул деяких племен Африки, у якому використовуються курячі кісточки. Існує і більш складний спосіб, з використанням червоної, чорної та білої палиць та з подальшим розкиданням кісточок. Через вдосконалення техніки оракула сформувалася певна теорія. Якщо більше кісточок потрапило на червоно-чорну смугу, це означає невдачу і т.д. Теорії оракула передувало раптове передчуття людини, що, наприклад, якась тріщина чи хаотичний малюнок щось означає."
Кілька улюблених цитат:
"Хто є повелителем великих чисел з міфологічної точки зору? При вивченні релігії або міфології з'ясовується, що єдиними істотами, які могли маніпулювати великими числами, були боги або верховне божество. Перерахунок населення вважався святотатством — рахувати могло лише божество.
Більшість примітивних угруповань, до цих пір живуть збиранням і полюванням, наприклад аборигени Австралії, мають двійкову систему обчислення. вони говорять "багато", а там, де з'являється "багато" починається ірраціональне, божественне.
Навчаючись рахунку, людина брала невелику частину чисел, одиницю і двійку у правлячого числового божества; решта належала богу.
У цьому полягає заворожуючий вплив чисел."
"За уявленнями стародавніх людей, верховне божество спочатку мало здатність все порахувати, свідомо інтегрувати нескінченність натуральних чисел, на основі цього, можна стверджувати, що всі символи Самості мають цю здатність. Наприклад, у «Бгаґавад-ґіті» Господь Крішна каже: «Я є гра в кості, Я – Самість, що сидить у Серці Істот, Я – Початок і Середина, і Кінець всіх істот. Я – Вішну, що сяє, Сонце серед сяючих істот». А в «Шатапатха-Брахмані» Аюр-Веда бог вогню Агні говорить те саме про себе. Священик кидає кості зі словами молитви, в якій бог вогню Агні постає у вигляді ігрового поля, а вугілля у вигляді ігрових кісток.
Юнг цитує та коментує ці тексти у книзі «Філософське Древо»: «Обидва тексти співвідносять світло, сонце та вогонь, а також бога з грою в кості. Аналогічно і в «Атхарва-Веді» йдеться про блиск, який міститься в колісниці, гральних костях, силі бика, вітрі» і т.д. Інтенсивність емоцій в даному контексті має велике значення і тому ідентифікується з різними факторами: з дощем, бурею, вогнем, силою бика і пристрастю до гри, бо, як стверджує Юнг, «в інтенсивності емоцій гра і гравець злучуються».
Саме інтенсивністю емоцій, що охоплюють людину у процесі гри, пояснюється те, що вона стає, образно висловлюючись, самою грою. Кожен справжній гравець занурюється в гру з головою, він весь в очікуванні того, щоб кості розташувалися певним чином. У цьому полягає його величезна радість. Людина живе, поки грає. Людина настільки живе у грі, що племінні люди, наприклад, грають на своїх дітей та дружин, або навіть на свою голову. Хід думок такий: якщо в мене випаде шістка, то я можу відрубати твою голову, а якщо ти викинеш шістку, то ти можеш позбавити мене голови. Та вони роблять це! Таке часто зустрічається серед індіанців Північної Америки, які іноді грають на все своє майно: дружин, дітей, коней. Вони залишають ігрове поле, зберігши лише своє життя, хоча часом навіть його ставлять на кін. Цей приклад доводить те, що спрацьовує певний архетип.
Згідно з висловлюванням філософа Геракліта, Еон (duree creat-rice - час творення, вічний, творчий, божественний Час, що відповідає грецькому значенню слова Еон) є хлопчиком, що грає в настільну гру; він керує космосом. Тут ми також зустрічаємо образ божества енергії, бо Геракліт вважав, що світова енергія - це вогонь, що перетворюється на матерію, дух, все суще, і управління цією енергією знаходиться в руках дитини, що грається, божественного хлопчика.
Цей приклад ілюструє взаємозв'язок між психічною енергією та грою. Коли бог, тобто архетип Самості, дух несвідомого, грає, він створює долю, бо останнє є синхроністичним явищем. Саме тому людина намагалася за допомогою арифметики та числових оракулів пізнати гру божества. Божество грає з реальністю, а людина намагається досліджувати її, використовуючи при цьому числові методи."
February 16, 2018
This was not what I expected. I’m not sure I understood any of it. There were interesting moments throughout. I cringed at the mystical woo-woo Jungian material, and the characterization of “the Chinese” as primitive but also magically in tune with the inner workings of the universe. I might have misunderstood a lot. It might be worth dipping into again later.
July 30, 2016
A highly readable and informative transcript of a series of lectures explaining, by way of Jungian psychological theory, the conjunction of the qualitative and the quantitative, that gives rise to synchronicity enabling divination. Areas such as, unconscious field theory, archetypes and the theory of dream analysis are also touched on in an edifying way. For the most part the book was uncomplicated, although the paradigm shift required to understand number from a Chinese perspective was a little challenging.
December 7, 2025
“If somebody devoid of all illusions, and all that makes the world of the ordinary ego, goes into himself with utmost sincerity, then he comes to this central hole where creation, even in the cosmos, takes place”.
If you’re into Jungian ideas, this book is worth your time.
Its main weakness is that it’s a collection of lectures, so Marie-Louise often circles back to the same points and explains them at length. It’s also very much a book of its time (1969): many of the references to physics and natural science now feel dated or speculative, given how those fields have moved on.
That said, I still found what I was looking for in it.
If you’re into Jungian ideas, this book is worth your time.
Its main weakness is that it’s a collection of lectures, so Marie-Louise often circles back to the same points and explains them at length. It’s also very much a book of its time (1969): many of the references to physics and natural science now feel dated or speculative, given how those fields have moved on.
That said, I still found what I was looking for in it.
November 3, 2019
This lecture series from 1969 covers a lot of the same ground as her 1970 book, Number and Time: Reflections Leading Towards a Unification of Psychology and Physics, in a much less formal, less fully worked out form. I would therefore have to recommend the other volume over this one, if the reader were to choose. However, the two also go together well to read together.
October 28, 2025
Forse un po' difficile per me e anche un po' breve. Ma ciò che ho colto, studiato e capito mi è piaciuto. L'Oriente è meglio dell'Occidente, ma già si sapeva voglio dire 😌😂
Read
April 3, 2024With age, I'm becoming more partial to Nazi sympathisers Jung
January 2, 2026
Eu tenho a impressão que é de escritos como esse que se originaram as maiores deturpações vulgares da física quântica e uma série criminosa de literatura coach, autoajuda, etc.
Não, estatísticos não "acreditam" na lei dos grandes números como se fosse uma divindade, assim como a série infinita dos números naturais não tem maior significância matemática que a dos números racionais, imaginários, etc. A lei dos grandes números foi empiricamente constatada e possui prova lógico-estatística. De igual maneira, nenhum estatístico ou matemático honesto irá dizer que uma média estatística, por exemplo, é a Verdade com V maiúsculo; ao contrário, estatísticos estão a todo o momento divisando métodos para evitar conclusões precipitadas sobre a amostra. Há diversas outras ferramentas estatísticas que existem para a análise de uma distribuição, como a mediana, a variância, desvio padrão, etc.
Mas a ideia de probabilidade é importante justamente porque não há aqui promessa de "exatidão", bem como é uma avenida de pensamento de mundo que passa ao largo de uma noção simplista de causalidade. "Dado A, segue B" é substituído por "Dado A, pode ser que B, mas também C ou D" ou mesmo por "A, B e C" são síncronos, e uma aparente relação causa-efeito é uma mera contingência de uma visão de temporalidade sequencial. "Exu matou um pássaro ontem com uma pedra que só jogou hoje", etc. Essa possibilidade de oxigenação filosófica é realmente sedutora.
Von Franz parte do paradigma antropológico evolutivo que, em uma descrição grosseira e vulgar, tinha por pressuposto a possibilidade em caso extremo de ser possível traçar uma árvore evolutiva cultural, relacionando traços culturais fenomenicamente similares (ex.: narrativas mitológicas, rituais, máscaras, músicas, danças, etc), vide obras como O Ramo de Ouro, de Frazer. Daí o emprego de termos como "povos primitivos" e a liberalidade com que Von Franz trata a possibilidade de transplantar um raciocínio relacionado a essa mesma noção abstrata de "povo primitivo" e "Alemanha de Weimar". Isso porque a abordagem evolutiva - não spenceriana - permite reconhecer a persistência de "órgãos vestigiais", etc. Daí derivam tanto a ideia de "interconectividade" entre os arquétipos (da mesma forma que a atual cladística, na biologia contemporânea, veio justamente para suplantar a noção antiga de "árvore evolutiva"; isso é, não há mais um referencial "normativo" de base e topo evolucionário), o que analogamente assenta a ideia de "campo" de arquétipos, em suma, o tal do inconsciente coletivo.
Se o processo de divinação perpassa uma interação subjetiva do adivinho com o material, o que garante que o resultado não seja uma interpretação deturpada pelo adivinho? Von Franz então radicalmente restringe a lógica da divinação a "comunidades primitivas", explicitando que se tratam de agrupamentos com um reduzido número de indivíduos em que é claro ou pelo menos razoável supor a existência de um vínculo orgânico entre TODOS (vide a metáfora dos alpinistas segurados pela mesma corda). Partindo do pressuposto de uma população reduzida, com vínculos concretos entre todos, o raciocínio é razoável. É lógico, também, que o processo de divinação também poderia ser visto como uma ritualização catalisador para um insight, de modo que a disposição dos búzios, ossos de galinha ou hexagramas de I-Ching seriam interpretados dessa ou daquela maneira independentemente da disposição objetiva do material.
Para além do óbvio problema do paralelismo entre "tribo primitiva" e "Alemanha do período Weimar", é no mínimo reducionista e, em suas implicações mais extremas evidentemente aviltante a sugestão de que haveria um certo inconsciente coletivo que levou a uma "constelação" arquetípica do herói, mas que por acaso - e é estranho alguém que terminantemente refute a ideia de acaso no modelo do pensamento primitivo (vide página 82), aludindo a um "arquétipo do Jogador" - esse arquétipo colapsou (para usar de maneira irônica um termo da física quântica) na figura de um "psicopata criminoso". Ach, so ein Mist.
Ao excluirmos do campo da análise as noções básicas de causalidade e historicidade; ao lidarmos com a ideia de "inconsciente coletivo"; ao frisar que o participante da divinação deve estar em um momento crítico de sua vida, estamos nos aproximando do âmbito semântico da responsabilidade, autonomia e culpa (ou autoria, no caso do exemplo citado).
Nesse ponto, há fatores profundos que influenciam o comportamento, não há como nos culparmos por não acessá-los, o que em si pode ser acalentador, mas carrega a implicação tenebrosa de que nossa vida voltou a ser guiada pelos deuses e pelas fúrias como nas tragédias gregas; o arremate se dá, porém, na oferta de um meio - divinação, tarot, I-Ching - para acessar essa camada de reflexão, o que nos salva da obliteração total da ideia de autonomia, ao passo em que nos deixa reféns de processos obtusos e interpretações duvidosas de "diretrizes" propositalmente vagas, pois, afinal, estamos falando do "âmbito da probabilidade".
Não, estatísticos não "acreditam" na lei dos grandes números como se fosse uma divindade, assim como a série infinita dos números naturais não tem maior significância matemática que a dos números racionais, imaginários, etc. A lei dos grandes números foi empiricamente constatada e possui prova lógico-estatística. De igual maneira, nenhum estatístico ou matemático honesto irá dizer que uma média estatística, por exemplo, é a Verdade com V maiúsculo; ao contrário, estatísticos estão a todo o momento divisando métodos para evitar conclusões precipitadas sobre a amostra. Há diversas outras ferramentas estatísticas que existem para a análise de uma distribuição, como a mediana, a variância, desvio padrão, etc.
Mas a ideia de probabilidade é importante justamente porque não há aqui promessa de "exatidão", bem como é uma avenida de pensamento de mundo que passa ao largo de uma noção simplista de causalidade. "Dado A, segue B" é substituído por "Dado A, pode ser que B, mas também C ou D" ou mesmo por "A, B e C" são síncronos, e uma aparente relação causa-efeito é uma mera contingência de uma visão de temporalidade sequencial. "Exu matou um pássaro ontem com uma pedra que só jogou hoje", etc. Essa possibilidade de oxigenação filosófica é realmente sedutora.
Se conhecemos bastante mitologia, podemos formar uma teia completamente coerente de todos os grandes arquétipos. Há sempre uma lenda ou uma saga que liga dois arquétipos em uma nova forma, e é uma tragédia que as pessoas não percebam isso. Os autores que escrevem sobre mitologia escolhem sempre um tema predileto, digamos o sol e, depois, respigam-no de todos os mitos e dizem que tudo é solar. Depois aparece outro camarada que diz que tudo é lunar, enquanto Mannhardt afirma que tudo é o deus da vegetação que foi pendurado na árvore. [...] os chineses diriam que, se puxarmos um pé de grama, obteremos sempre o prado inteiro, e foi a isso que Jung chamou de contaminação das imagens arquetípicas [...] Eu escolhi esse arquétipo da Grande Mãe de modo inteiramente aleatório [sic] [...] isso é completamente arbitrário". (pp. 107-108)
Von Franz parte do paradigma antropológico evolutivo que, em uma descrição grosseira e vulgar, tinha por pressuposto a possibilidade em caso extremo de ser possível traçar uma árvore evolutiva cultural, relacionando traços culturais fenomenicamente similares (ex.: narrativas mitológicas, rituais, máscaras, músicas, danças, etc), vide obras como O Ramo de Ouro, de Frazer. Daí o emprego de termos como "povos primitivos" e a liberalidade com que Von Franz trata a possibilidade de transplantar um raciocínio relacionado a essa mesma noção abstrata de "povo primitivo" e "Alemanha de Weimar". Isso porque a abordagem evolutiva - não spenceriana - permite reconhecer a persistência de "órgãos vestigiais", etc. Daí derivam tanto a ideia de "interconectividade" entre os arquétipos (da mesma forma que a atual cladística, na biologia contemporânea, veio justamente para suplantar a noção antiga de "árvore evolutiva"; isso é, não há mais um referencial "normativo" de base e topo evolucionário), o que analogamente assenta a ideia de "campo" de arquétipos, em suma, o tal do inconsciente coletivo.
No alpinismo, as cinco pessoas que estão presas à mesma corda não podem se dar ao luxo de brigar. Podem detestar-se tanto quanto quiserem, mas para além da simpatia ou antipatia recíprocas, está uma Schicksalsgemeinde vital, uma comunidade do destino; são assim as comunidades primitivas do homem. Elas sempre têm dificuldades e problemas comuns, existem muito poucos problemas individuais; portanto, para o adivinho da tribo que joga os ossos de galinha para descobrir se haverá chuva ou boa caça, isso é tão importante para ele quanto para todas as pessoas que se aglomeram à sua volta e observam o que ele faz. Então há uma tremenda preocupação coletiva e, ao mesmo tempo, uma tremenda carga de energia psíquica; a tensão é enorme, o que, é claro, torna sumamente provável que o adivinho seja inspirado para obter do inconsciente a informação que se refere aos fatos e não uma resposta para o seu problema pessoal. Se a adivinhação falha, pode-se geralmente ver que o adivinho apresenta um problema neurótico pessoal que foi projetado no material. [...] Em comunidades primitivas, não existem muitos problemas pessoais; um problema pessoal é, de fato, um problema de todos em uma comunidade do destino, de modo que provavelmente o adivinho não projetará com frequência ninharias pessoais, mas funcionará corretamente" (pp. 73-74)
Se o processo de divinação perpassa uma interação subjetiva do adivinho com o material, o que garante que o resultado não seja uma interpretação deturpada pelo adivinho? Von Franz então radicalmente restringe a lógica da divinação a "comunidades primitivas", explicitando que se tratam de agrupamentos com um reduzido número de indivíduos em que é claro ou pelo menos razoável supor a existência de um vínculo orgânico entre TODOS (vide a metáfora dos alpinistas segurados pela mesma corda). Partindo do pressuposto de uma população reduzida, com vínculos concretos entre todos, o raciocínio é razoável. É lógico, também, que o processo de divinação também poderia ser visto como uma ritualização catalisador para um insight, de modo que a disposição dos búzios, ossos de galinha ou hexagramas de I-Ching seriam interpretados dessa ou daquela maneira independentemente da disposição objetiva do material.
Suponhamos que uma tribo primitiva está em apuros e não pode livrar-se deles pelos meios comuns, ou por sonhos, ou pelo senso comum. Eles não conseguem enfrentar a situação. O que, nesse caso, é bastante provável que esteja constelado [sic] no inconsciente é o arquétipo do herói, ou salvador, visto que, para superar a dificuldade, tornam-se agora necessários um esforço psicológico extraordinariamente heroico e a mobilização de incomuns e sobre-humanas 'capacidades da psique'. [...] Isso aconteceu quando a Alemanha projetou em Hitler a imagem do heroi-salvador. Era um período de terrível crise, tanto psicológica quanto econômica, e sob todos os aspectos. [...] De certo modo, era verdadeiro que a única saída para essa dificuldade era uma tremenda mudança de atitude [sic], e isso mobilizou a ideia de um líder heroico, ou de um salvador, no inconsciente. [...] Tivesse a projeção recaído sobre uma personalidade conveniente, talentosa e ética, o povo poderia ter sido conduzido de modo a sair dos apuros, mas recaiu num psicopata, com todas as consequências disso. (pp. 96-97)
Para além do óbvio problema do paralelismo entre "tribo primitiva" e "Alemanha do período Weimar", é no mínimo reducionista e, em suas implicações mais extremas evidentemente aviltante a sugestão de que haveria um certo inconsciente coletivo que levou a uma "constelação" arquetípica do herói, mas que por acaso - e é estranho alguém que terminantemente refute a ideia de acaso no modelo do pensamento primitivo (vide página 82), aludindo a um "arquétipo do Jogador" - esse arquétipo colapsou (para usar de maneira irônica um termo da física quântica) na figura de um "psicopata criminoso". Ach, so ein Mist.
Em histórias honestas da ciência é possível encontrar esse tipo de observação, ou seja, que por mais estranho que pareça, há uma tendência para certas ideias e invenções surgirem no mesmo tempo e em lugares diferentes. Do ponto de vista psicológico, isso não tem nada de milagroso. No espírito do tempo, por assim dizer, estão consteladas certas interrogações e certos problemas psicológicos. Depois, várias pessoas inteligentes têm a mesma questão em mente, exploram os mesmos caminhos e chegam aos mesmos resultados; isso se deve à constelação de um arquétipo no inconsciente coletivo. (p. 121)
Ao excluirmos do campo da análise as noções básicas de causalidade e historicidade; ao lidarmos com a ideia de "inconsciente coletivo"; ao frisar que o participante da divinação deve estar em um momento crítico de sua vida, estamos nos aproximando do âmbito semântico da responsabilidade, autonomia e culpa (ou autoria, no caso do exemplo citado).
Nesse ponto, há fatores profundos que influenciam o comportamento, não há como nos culparmos por não acessá-los, o que em si pode ser acalentador, mas carrega a implicação tenebrosa de que nossa vida voltou a ser guiada pelos deuses e pelas fúrias como nas tragédias gregas; o arremate se dá, porém, na oferta de um meio - divinação, tarot, I-Ching - para acessar essa camada de reflexão, o que nos salva da obliteração total da ideia de autonomia, ao passo em que nos deixa reféns de processos obtusos e interpretações duvidosas de "diretrizes" propositalmente vagas, pois, afinal, estamos falando do "âmbito da probabilidade".
September 11, 2023
A visão de mundo extremamente colonialista da autora atrapalha muito a leitura. Tem algumas ideias muito boas sobre o conceito de ordens temporais x atemporais, mas o racismo que ela revela nas suas falas sobre tudo o que não é europeu é difícil de ignorar. Engraçado que o livro parte de uma pretensa "valorização" dos conhecimentos do Oriente, em especial, da China (que a autora insiste em tratar como uma massa única), mas, na realidade, termina por fazer um retrato caricatural e pejorativo dos não-brancos. Também sobram comentários racistas sobre os latino-americanos, tratados como povos "primitivos" ("é difícil arrancá-los da letargia", conforme diz a autora na página 146).
Me assusta o fato dessa edição, de 2022, não ter nenhum comentário crítico da editora a respeito dessas falas. Enfim... para ler com os olhos muito abertos.
Me assusta o fato dessa edição, de 2022, não ter nenhum comentário crítico da editora a respeito dessas falas. Enfim... para ler com os olhos muito abertos.
July 21, 2023
Fiquei fascinado como a muito tempo não ficava lendo psicologia. Temas mto interessantes e expostos com toda didática do mundo pra quem não é familiarizado
May 7, 2024
What a fantastic read. The book has only five relatively short lectures but they’re packed with many interesting speculations around divination, mathematics, psychology and alchemy.
As always, reading Marie-Louise Von Franz lectures helps to connect the dots between various areas of human life. She tries to maximise theoretical integration among myths of civilizations from all around the world, physical and mathematical developments of 20th century and, of course, Jung’s psychology.
The final lecture can really open one’s eyes about why divination and games such as Tarot or I Ching actually make sense and are a natural thing to do for human consciousness.
The lectures were delivered in 1969 but the book could be written in 2024 and I wouldn’t notice the difference. Such is timeless theme of divination and, in my opinion, Jung psychology in general. I’d say it’s even more important reading in modern disenchanted and materialistic world than back in the day.
Highly recommended for anyone interested in either Jung psychology or spirituality.
As always, reading Marie-Louise Von Franz lectures helps to connect the dots between various areas of human life. She tries to maximise theoretical integration among myths of civilizations from all around the world, physical and mathematical developments of 20th century and, of course, Jung’s psychology.
The final lecture can really open one’s eyes about why divination and games such as Tarot or I Ching actually make sense and are a natural thing to do for human consciousness.
The lectures were delivered in 1969 but the book could be written in 2024 and I wouldn’t notice the difference. Such is timeless theme of divination and, in my opinion, Jung psychology in general. I’d say it’s even more important reading in modern disenchanted and materialistic world than back in the day.
Highly recommended for anyone interested in either Jung psychology or spirituality.
May 25, 2017
There literally is no reason to read this. Her reasoning for divination and synchronicity can be summed up by two ideas " the I-Ching" and serendipity. Perhaps I was too hard on the Man in the High Castle by Philip K. Dick after all. Reading this one makes me rethink that book, but in all honesty, the problem with High Castle was not the philosophy it was the execution, and that still stands.
There is a third idea, hanging around, for supporting humanist thought that the proof of of God lies in the mechanistic actions of Judas Iscariot with Jesus Christ. I think that is cop-out, and having read several books on why God does not exist, they all suffer from this muddled and illogial thinking. Could she really have read Jevons? Whatever...pass this one by. You'll be none the sorrier.
There is a third idea, hanging around, for supporting humanist thought that the proof of of God lies in the mechanistic actions of Judas Iscariot with Jesus Christ. I think that is cop-out, and having read several books on why God does not exist, they all suffer from this muddled and illogial thinking. Could she really have read Jevons? Whatever...pass this one by. You'll be none the sorrier.
January 22, 2024
La obra de Von Franz siempre me ha parecido refrescante en comparación con los textos de Jung, ofreciendo un significado profundo que se ajusta a mi experiencia tanto profesional como personal. Esta obra no es una excepción. Tiene muchos puntos de fuga que me han permitido reflexionar y responderme. Sin embargo, en "Sobre adivinación y sincronicidad: la psicología de las casualidades significativas", no me gusta la forma en que von Franz utiliza las explicaciones matemáticas y su filosofía y práctica para respaldar sus ideas (aunque es comprensible en contextos como el I Ching y otros métodos adivinatorios). En mi opinión, hay mucha paja intelectualmente poco estimulante ¡para mí! A pesar de ello, recomiendo mucho su lectura.
April 26, 2023
The idea of a synchronicity is interesting, where we are told to ignore all ideas of causation, and to take all correlations "seriously", as if they have meaning. This lends acausal meaning to freak occurrences.
The book attempts to say things which sound mathematically wrong, so I was unable to maintain my suspension of disbelief long enough.
The book attempts to say things which sound mathematically wrong, so I was unable to maintain my suspension of disbelief long enough.
June 27, 2023
Книгата доста ми хареса, защото допълва някои идеи на Юнг както и обяснява доста добре източни концепции. Препоръчвам на всеки, който има интерес към такава литература, чете се бързо, но отнема време да се вникне наистина във всичко написано.
March 9, 2025
contrapartida: “com efeito, os vivos sabem que hão de morrer, mas os mortos não sabem mais nada; para eles não há mais recompensa, porque sua lembrança está esquecida. [...] amor , ódio, ciúme, tudo já pereceu; não terão mais parte alguma, para o futuro, no que se faz debaixo do sol.”
Read
May 20, 2025it is wild to me that books like this lie in wait, surfacing at the exact moment you’re ready for them, offering juuuust what you didn’t know you needed. If I could bring one mind back for a single day, it would be hers
April 10, 2019
Dense, but fascinating.
September 12, 2021
Very interesting and stimulating. There is always an intent of calrity even if some concepts can be really distant and difficult for a western person.
December 16, 2023
Interesting lectures on some of the more spiritual aspects of Jung's work, comparing religions, mythologies, psychology and cultures.
December 20, 2024
Interessante, mas é um conjunto de entrevistas que falta um pouco de explicação prévia sobre os conceitos.
February 19, 2025
Un libro fuffa scritto con una saccenza che rasenta il ridicolo. Un libro che parla di tutto, tranne che di Sincronicità. Ho buttato via il mio tempo.
Read
September 15, 2025Interessante. Amo Jung!
September 17, 2025
Brain bending! My skull hurts 😂. I didn’t understand it fully but what I did understand pushed me to the edge, in the best way. This is not light or easy reading but very Von Franz!
November 21, 2024
A transcript of a series of lectures von Franz gave, she describes the origins or divination in human culture and its psychological basis and compares this to modern statistical methods used by modern scientists. She views these as two sides of the same coin. When a practitioner of the I Ching reads tossed coins, he is using a single point of data to discover psychological information. When a scientists uses large data sets and analyzes them statistically, they are using many data points to discover information. She describes this reliance on statistics as the “mania of believing in the law of large numbers.” She argues that the world is made of particulars and statistical models cannot grasp particulars by design. She sees the reliance on them as a reflection of a psychological phenomenon on the part of the humans relying them and that this is constellation of an archetype within society.
A few excerpts:
“Let us now first ask why that mania of believing in the law of great numbers has possessed the Western mind? After all, those who believe in it are, in the main, the most developed and intelligent people in our civilization. They are not fools. Now why do they believe in it? If somebody believes, as a kind of holy conviction, something which after one has woken up about it proves to be a very partial and partly an erroneous viewpoint, then the psychological suspicion always exists that these people are under the secret influence of an archetype. That is what makes people believe things which are not true.”
“Most primitive societies that still live in the aboriginal state of the collector and hunter type, for instance the Australian aborigines, all have a binary system. They count to two and then they count on in couples. They have no word beyond two, they count one, two; two, one, two; two, two, one, one, two, and so on. In most primitive civilizations they can either count to two, or to three, or to four. There are different types and beyond a certain number they say "many," and where many begins there begins the irrational, the godhead.
There one sees how man, in learning to count, took away a little bit of territory from that all-counting god, just a little bit, the one and the two; that is what he can manage, the rest still belongs to the all-counting god. In counting to three and then four and then five, he slowly gains territory, but there always comes the moment when he says "many," and there he gives up counting; there "the other" counts, namely the unconscious (or the archetype, or the godhead), which can count infinitely, and can out-count every computer.”
I found the ideas behind this utterly fascinating. von Franz has a way of completely upending conventional views of things that we typically take for granted and attempts to shine a psychological spotlight on them. We are raised (at least I was) to believe science and mathematics are these paths of pure objectivity, almost independent of human minds. She did a good job challenging this axiom.
A few excerpts:
“Let us now first ask why that mania of believing in the law of great numbers has possessed the Western mind? After all, those who believe in it are, in the main, the most developed and intelligent people in our civilization. They are not fools. Now why do they believe in it? If somebody believes, as a kind of holy conviction, something which after one has woken up about it proves to be a very partial and partly an erroneous viewpoint, then the psychological suspicion always exists that these people are under the secret influence of an archetype. That is what makes people believe things which are not true.”
“Most primitive societies that still live in the aboriginal state of the collector and hunter type, for instance the Australian aborigines, all have a binary system. They count to two and then they count on in couples. They have no word beyond two, they count one, two; two, one, two; two, two, one, one, two, and so on. In most primitive civilizations they can either count to two, or to three, or to four. There are different types and beyond a certain number they say "many," and where many begins there begins the irrational, the godhead.
There one sees how man, in learning to count, took away a little bit of territory from that all-counting god, just a little bit, the one and the two; that is what he can manage, the rest still belongs to the all-counting god. In counting to three and then four and then five, he slowly gains territory, but there always comes the moment when he says "many," and there he gives up counting; there "the other" counts, namely the unconscious (or the archetype, or the godhead), which can count infinitely, and can out-count every computer.”
I found the ideas behind this utterly fascinating. von Franz has a way of completely upending conventional views of things that we typically take for granted and attempts to shine a psychological spotlight on them. We are raised (at least I was) to believe science and mathematics are these paths of pure objectivity, almost independent of human minds. She did a good job challenging this axiom.
August 28, 2021
Difficult but fascinating material. Must read it again!
October 12, 2020
Vaya viaje, MarieLouise.
En general interesante, al menos lo que he podido sacar en claro. Puede que viniera buscando otra cosa y que necesite entender algo de mates y física para entender ciertas partes, así que en esos puntos... regular. Pero lo entiendo en cuanto a que es una transcripción de unas conferencias en las que yo no era el público objetivo.
Total que me he agarrado al análisis antropológico y teoría jungiana como a un clavo ardiendo, y esa parte me ha encantado.
En general interesante, al menos lo que he podido sacar en claro. Puede que viniera buscando otra cosa y que necesite entender algo de mates y física para entender ciertas partes, así que en esos puntos... regular. Pero lo entiendo en cuanto a que es una transcripción de unas conferencias en las que yo no era el público objetivo.
Total que me he agarrado al análisis antropológico y teoría jungiana como a un clavo ardiendo, y esa parte me ha encantado.
Displaying 1 - 30 of 37 reviews