What do you think?
Rate this book
Марсіани на Хрещатику. Літературний Київ XX століття
Гуляючи Києвом, легко впізнати численні локації, описані в поемах і романах початку ХХ століття. Десь змінилися номери помешкань, по-новому пофарбовані фасади, іноді інші назви вулиць, але якщо придивитися, то можна уявити, як у «Льоху мистецтв» на Городецького сиділи за одним столом Тичина й Курбас, трохи далі, в кабінеті Підмогильного, збирався чи не весь мистецький Київ, а в підвалі готелю «Континенталь» зустрічалися за кавою непримиренні аспанфути, символісти й спіралісти. Вечірнім Хрещатиком гуляли справжні «марсіани», і в Георгіївському провулку шукала нових обріїв таємнича мистецька теософська дев’ятка.
Нова книжка Віри Агеєвої — це мандрівка літературним Києвом початку ХХ століття. Авторка покаже Київ очима авангардних художників, бунтівних емансипанток, богемних поетів, Київ, у якому жили й творили, попри все, що відбувалося довкола, Київ, який вистояв, уберігши свою історію та майбуття.
Нова книжка Віри Агеєвої — це мандрівка літературним Києвом початку ХХ століття. Авторка покаже Київ очима авангардних художників, бунтівних емансипанток, богемних поетів, Київ, у якому жили й творили, попри все, що відбувалося довкола, Київ, який вистояв, уберігши свою історію та майбуття.
408 pages, Paperback
Published January 1, 2023
66 people are currently reading
796 people want to read
About the author
Віра Агеєва
36 books133 followersУкраїнська літературознавиця, літературна критикиня.
1980 - закінчила Київський університет.
1985—1996 - працювала в Інституті літератури НАНУ.
1995—1997 — заступниця редактора журналу «Слово і час».
Від 1996 року — професорка Національного університету «Києво-Могилянська академія».
Досліджує проблеми стильової диференціації української літератури 20 століття, особливості розвитку українського модернізму, виявляє зацікавлення феміністською інтерпретацією текстів.
1980 - закінчила Київський університет.
1985—1996 - працювала в Інституті літератури НАНУ.
1995—1997 — заступниця редактора журналу «Слово і час».
Від 1996 року — професорка Національного університету «Києво-Могилянська академія».
Досліджує проблеми стильової диференціації української літератури 20 століття, особливості розвитку українського модернізму, виявляє зацікавлення феміністською інтерпретацією текстів.
Ratings & Reviews
Friends & Following
Create a free account to discover what your friends think of this book!
Community Reviews
Displaying 1 - 30 of 39 reviews
February 23, 2024
я переконана, що аби полюбити місто, треба його знати. "марсіани" у цьому сенсі — мастгев. дуже сподіваюся мати колись таку книгу і про харків (там ще більше радянського лайна, від якого тре відмивати культурний контекст, щоб побачити як було насправді)
віра павлівна, звісно, іконічна у своїм аналізі як драй-хмари, так і авангардистів. особливо потішили кпини в бік гончара. й аналіз і цікавинки про петрова-домонтовича (чи чекати на монографію про нього у її виконанні, гм?)
віра павлівна, звісно, іконічна у своїм аналізі як драй-хмари, так і авангардистів. особливо потішили кпини в бік гончара. й аналіз і цікавинки про петрова-домонтовича (чи чекати на монографію про нього у її виконанні, гм?)
February 23, 2023
«Марсіани на Хрещатику. Літературний Київ початку ХХ століття» Віри Агеєвої — це нон-фікшн про літературу, який стимулює читати тексти про Київ 20-х років ХХ століття.
За останні 100 років місто справді дуже змінилося й знайти «сліди» літературного минулого у ньому дедалі складніше, але пані Віра пропонує тексти-опори і точки на карті, які допоможуть відкрити для себе частину іпостасей міста.
Розповідь починається із претекстів, адже місто не виникає у літературі враз на початку ХХ століття. Так, у Київ на прощу приїжджають персонажі «Чорної ради» Пантелеймона Куліша (1857), старосвітським Києвом захоплюється Іван Нечуй-Левицький у повісті «Хмари» (1874), тут же найрозумніша на весь Поділ донька Сірків Проня з пʼєси Михайла Старицького «За двома зайцями» (1883). Далі — поезія, проза й драматургія, легенди й факти.
Ця книжка — початок довгої розмови про Київ у літературі, потрібно ж із чогось починати.
А ще це путівник. Особливість цього путівника полягає у необхідності паралельно, а краще на випередження, читати тексти, про які йдеться. Тобто спершу потрібно прочитати «Записки кирпатого Мефістофеля» Володимира Винниченка, а лише потім читати розділ про фланера-адвоката у книжці «Марсіани на Хрещатику». Ви осягнули історію Винниченка, розсмакували й насолодилилася, а потім пані Віра проводить вас містом головного героя Якова Михайлюка, світом його упереджень і переконань, показує як працює цей текст, де відбувається пригода, а де залишається ностальгія. Такий путівник стимулює читати першоджерело, підштовхує до таких різних і таких важливих київських текстів.
За останні 100 років місто справді дуже змінилося й знайти «сліди» літературного минулого у ньому дедалі складніше, але пані Віра пропонує тексти-опори і точки на карті, які допоможуть відкрити для себе частину іпостасей міста.
Розповідь починається із претекстів, адже місто не виникає у літературі враз на початку ХХ століття. Так, у Київ на прощу приїжджають персонажі «Чорної ради» Пантелеймона Куліша (1857), старосвітським Києвом захоплюється Іван Нечуй-Левицький у повісті «Хмари» (1874), тут же найрозумніша на весь Поділ донька Сірків Проня з пʼєси Михайла Старицького «За двома зайцями» (1883). Далі — поезія, проза й драматургія, легенди й факти.
Ця книжка — початок довгої розмови про Київ у літературі, потрібно ж із чогось починати.
А ще це путівник. Особливість цього путівника полягає у необхідності паралельно, а краще на випередження, читати тексти, про які йдеться. Тобто спершу потрібно прочитати «Записки кирпатого Мефістофеля» Володимира Винниченка, а лише потім читати розділ про фланера-адвоката у книжці «Марсіани на Хрещатику». Ви осягнули історію Винниченка, розсмакували й насолодилилася, а потім пані Віра проводить вас містом головного героя Якова Михайлюка, світом його упереджень і переконань, показує як працює цей текст, де відбувається пригода, а де залишається ностальгія. Такий путівник стимулює читати першоджерело, підштовхує до таких різних і таких важливих київських текстів.
April 5, 2023
В процесі читання я зрозуміла багато про те, що хотіла би прочитати, або вже читала раніше. Наприклад, після того, як в тексті вже вкотре пані Віра згадала роман "Хмари" Нечуя-Левицького то для мене стало зрозумілим те, що ця книгу необхідно прочитати.
Авторка проводить читача через історичні повороти і життєві перепитії тогочасних митців. Оповідь досить динамічна, тому не знаю хто як, а я ніби подивилась пригодницький фільм. Мені особисто був неймовірно цікавий розділ про Підмогильного, було захопливо дізнатись більше про контекст в якому були написані "Невелика драма" і "Повість без назви".
Тож, дуже раджу цю книгу для всіх. Для тих, хто травмований шкільною програмою і сприймає українську літературу як "твори про село і страждання". Ця книга може стати дороговказом на шляху до пізнання літератури і літературного середовища, так чи інакше пов’язаних з Києвом. Написано доступною мовою, тому ця праця буде зрозумілою для широкого кола читачів.
Авторка проводить читача через історичні повороти і життєві перепитії тогочасних митців. Оповідь досить динамічна, тому не знаю хто як, а я ніби подивилась пригодницький фільм. Мені особисто був неймовірно цікавий розділ про Підмогильного, було захопливо дізнатись більше про контекст в якому були написані "Невелика драма" і "Повість без назви".
Тож, дуже раджу цю книгу для всіх. Для тих, хто травмований шкільною програмою і сприймає українську літературу як "твори про село і страждання". Ця книга може стати дороговказом на шляху до пізнання літератури і літературного середовища, так чи інакше пов’язаних з Києвом. Написано доступною мовою, тому ця праця буде зрозумілою для широкого кола читачів.
August 30, 2023
Коли я вчилася на курсах екскурсоводів, нас багато водили екскурсіями Києвом, які читали найкращі, як нам казали, гіди столиці. Найчастіше в своїх розповідях вони говорили саме про кінець 19-го початок 20-го століття. Але Київ у їхніх історіях завжди був містом Російської імперії та російської культури. Отут жив Вертинський, тут писав свої повісті Купрін. Я вже не казатиму про Булгакова.
Києва українського наче не існувало. Наче ніхто наприкінці 19-го на початку 20-го століття в Києві не писав українською мовою, не писав картини, ікони чи не створював графіку на основі багатовікової української візуальної традиції.
І тому я особливо рада книзі Віри Агеєвої, яка дає голос українській традиції. Дуже ретельно та з любовʼю показує нам український Київ, Київ, в якому, не зважаючи на багатовікові репресії, ця традиція є безперервною, потужною і помітно багатшою ніж традиція російська.
Читати книжку раджу, паралельно перечитуючи тих авторів і ті твори, про яких йдеться в "Марсіанах на Хрещатику", так досвід іще повніший.
Києва українського наче не існувало. Наче ніхто наприкінці 19-го на початку 20-го століття в Києві не писав українською мовою, не писав картини, ікони чи не створював графіку на основі багатовікової української візуальної традиції.
І тому я особливо рада книзі Віри Агеєвої, яка дає голос українській традиції. Дуже ретельно та з любовʼю показує нам український Київ, Київ, в якому, не зважаючи на багатовікові репресії, ця традиція є безперервною, потужною і помітно багатшою ніж традиція російська.
Читати книжку раджу, паралельно перечитуючи тих авторів і ті твори, про яких йдеться в "Марсіанах на Хрещатику", так досвід іще повніший.
May 29, 2024
Він книжки Марсіани на Хрещатику в мене було багато очікувань. Бо життя письменників є сферою мого живого інтересу з моменту народження подкасту ПереФарбований лис. А літературознавці є носіями цих знань.
І історії, з прив'язкою до локацій рідного міста, мені принесли чимало задоволення.
Проте місцями манера викладу видалась мені надмірно накрученою. Можливо так відчувалось на контрасті, бо нещодавно я прочитала Пригоди української літератури Ростислава Семківа, а там мова дуже легка і невимушена.
Окрім того, пані Віра дає згаданим текстам свою інтерпретацію. А моє сприйняття багатьох сюжетів було геть інакшим. І це цікаво - почути інше сприйняття, але спершу обов'язково раджу прочитати самим Домонтовича, Підмогильного, Нечуя, щоб не підпасти під вплив авторитетного погляду, а отримати власне враження.
Тож як висновок, книжка цікава, багата на історії. Для підготовленого читача.
І історії, з прив'язкою до локацій рідного міста, мені принесли чимало задоволення.
Проте місцями манера викладу видалась мені надмірно накрученою. Можливо так відчувалось на контрасті, бо нещодавно я прочитала Пригоди української літератури Ростислава Семківа, а там мова дуже легка і невимушена.
Окрім того, пані Віра дає згаданим текстам свою інтерпретацію. А моє сприйняття багатьох сюжетів було геть інакшим. І це цікаво - почути інше сприйняття, але спершу обов'язково раджу прочитати самим Домонтовича, Підмогильного, Нечуя, щоб не підпасти під вплив авторитетного погляду, а отримати власне враження.
Тож як висновок, книжка цікава, багата на історії. Для підготовленого читача.
March 29, 2023
Мені було важко читати книгу, хоча на її вихід я дуже чекала. Мені сподобалось читати про Київ, його кожнодення, наповнене мистецтвом. Авторці вдалось занурити мене в ту епоху. Але я чекала більшого про емансипаток, так як «Віхола» анонсувала цю книгу, як «Київ очима авангардних художників, бунтівних емансипанток, богемних поетів, Київ, у якому жили й творили, попри все, що відбувалося довкола, Київ, який вистояв, уберігши свою історію та майбуття.» А по факту розділ про емансипаток займає 18 сторінок.
July 27, 2024
Український огляд нижче (Ukrainian language review is below)
This book is a collection of essays dedicated to the city of Kyiv and its connection to Ukrainian creative life in the 19th and 20th centuries, both in terms of fictional descriptions in literature and more mundane things, like where Ukrainian artists met, in which cafes, where the publishing houses were, how they staged operas. The author is a Ukrainian literary scholar, critic, and researcher who works at the National University of Kyiv-Mohyla Academy and participates in several literary podcasts, including the Crazy Authors on YouTube.
On the eve of Russia's full-scale invasion in 2022, perhaps the most famous tours of Kyiv's literary scene were associated with Mikhail Bulgakov, a man who was undoubtedly talented but Ukrainophobic and a supporter of the concept “Kyiv is the mother of Russian cities.” Not only were there no widely known tours of Ukrainian Kyiv, but also of, say, Jewish or Polish Kyiv (these two communities were significantly represented in the city). To a large extent, this book attempts to create the preconditions for such tours.
The book begins with an attempt to outline the purpose of the work, to talk not only about the “golden twenties” without focusing too much on texts that appeared in the 1890s and 1910s, during the revolution and the 1917-1920 Liberation struggle. She examines in detail several literary works, the emergence of the Kyiv creative youth group Pleiades in 1888, and letters from famous Ukrainians regarding Kyiv as the center of the Ukrainian revival. Then the book smoothly moves on to the 1917 revolution and newer artists...
There is a lot of information in the book, it is diverse, and the book will definitely benefit from repeated reading.
Ця книжка є збіркою есеїв присвячених місту Києву та його зв’язку з українським творчим життям 19-20 сторічь, як художнім описам у літературі так і більш буденним речам – де зустрічалися, у яких кафе, де були друкарні, як пробивали і ставили опери. Авторка є українською літературознавицею, критикинею та дослідницею, працює у Могилянці, бере участь у кількох літературних подкастах, зокрема Шалені авторки на YouTube.
Ще напередодні повномасштабного вторгнення росії у 2022 році, мабуть найбільш відомими екскурсіями навкололітературним Києвом були пов’язані з Михаил Афанасьевич Булгаков, людиною безумовно талановитою, проте українофобом і прибічником концепції «Киев мать городов русских». Не було не лише широковідомих екскурсій українським Києвом, але й скажімо єврейським або польським (ці дві громади були значно представлені у місті). Значною мірою ця книга намагається створити передумови таких екскурсій.
Книга починається з спроби окреслити мету роботи, говорити не лише про «золоті двадцяті», не надто акцентуючи на текстах які з’явилося в 1890-1910-ті роки, під час революції та Визвольних змагань 1917-1920 років. Вона детально розглядає Хмарита постановку Камінний господар, появу гуртку київської творчої молоді «Плеяда» у 1888, листи відомих українців (напр., Леся Українка) щодо Києва як центру українського відродження. Потім плавно переходить до Володимир Винниченко та його Записки Кирпатого Мефістофеля, до революції і молодого, ще не скурвленого Павло Тичина, до Свіччине весілля і неокласиків…
Інформації у книжці багато, вона різноманітна і безумовно книга виграє від повторного читання.
This book is a collection of essays dedicated to the city of Kyiv and its connection to Ukrainian creative life in the 19th and 20th centuries, both in terms of fictional descriptions in literature and more mundane things, like where Ukrainian artists met, in which cafes, where the publishing houses were, how they staged operas. The author is a Ukrainian literary scholar, critic, and researcher who works at the National University of Kyiv-Mohyla Academy and participates in several literary podcasts, including the Crazy Authors on YouTube.
On the eve of Russia's full-scale invasion in 2022, perhaps the most famous tours of Kyiv's literary scene were associated with Mikhail Bulgakov, a man who was undoubtedly talented but Ukrainophobic and a supporter of the concept “Kyiv is the mother of Russian cities.” Not only were there no widely known tours of Ukrainian Kyiv, but also of, say, Jewish or Polish Kyiv (these two communities were significantly represented in the city). To a large extent, this book attempts to create the preconditions for such tours.
The book begins with an attempt to outline the purpose of the work, to talk not only about the “golden twenties” without focusing too much on texts that appeared in the 1890s and 1910s, during the revolution and the 1917-1920 Liberation struggle. She examines in detail several literary works, the emergence of the Kyiv creative youth group Pleiades in 1888, and letters from famous Ukrainians regarding Kyiv as the center of the Ukrainian revival. Then the book smoothly moves on to the 1917 revolution and newer artists...
There is a lot of information in the book, it is diverse, and the book will definitely benefit from repeated reading.
Ця книжка є збіркою есеїв присвячених місту Києву та його зв’язку з українським творчим життям 19-20 сторічь, як художнім описам у літературі так і більш буденним речам – де зустрічалися, у яких кафе, де були друкарні, як пробивали і ставили опери. Авторка є українською літературознавицею, критикинею та дослідницею, працює у Могилянці, бере участь у кількох літературних подкастах, зокрема Шалені авторки на YouTube.
Ще напередодні повномасштабного вторгнення росії у 2022 році, мабуть найбільш відомими екскурсіями навкололітературним Києвом були пов’язані з Михаил Афанасьевич Булгаков, людиною безумовно талановитою, проте українофобом і прибічником концепції «Киев мать городов русских». Не було не лише широковідомих екскурсій українським Києвом, але й скажімо єврейським або польським (ці дві громади були значно представлені у місті). Значною мірою ця книга намагається створити передумови таких екскурсій.
Книга починається з спроби окреслити мету роботи, говорити не лише про «золоті двадцяті», не надто акцентуючи на текстах які з’явилося в 1890-1910-ті роки, під час революції та Визвольних змагань 1917-1920 років. Вона детально розглядає Хмарита постановку Камінний господар, появу гуртку київської творчої молоді «Плеяда» у 1888, листи відомих українців (напр., Леся Українка) щодо Києва як центру українського відродження. Потім плавно переходить до Володимир Винниченко та його Записки Кирпатого Мефістофеля, до революції і молодого, ще не скурвленого Павло Тичина, до Свіччине весілля і неокласиків…
Інформації у книжці багато, вона різноманітна і безумовно книга виграє від повторного читання.
September 8, 2025
Прослухала книгу на АБУК (13 годин, начитка від Соні Сотник). Поповнила свій список прочитаних книг про українську літературу, адже ця тематика мене надзвичайно цікавить.
Ця книга має чіткий фокус, і географічний, і часовий — Київ XX століття. Тому і постаті, і твори будуть дотичні до цього конкретного періоду (угрупування Ланка/МАРС, київські неокласики та інші).
Що сподобалося:
☀️ Назва
Назва дуже влучна: вона інтригує та викликає посмішку (особисто в мене). І в книзі, звісно, згадується угрупування МАРС, до якого входили Валер'ян Підмогильний, Григорій Косинка, Євген Плужник, Тодось Осьмачка та інші.
☀️ Проза та поезія
Розділи зачіпають неймовірну кількість поетичних та прозових текстів. Було дуже цікаво бачити, як схожі ідеї та питання були реалізовані в різних літературних формах.
☀️ Розбір цитат з віршів
І окремо зазначу, що аналіз віршів був дуже допоміжний. Я зовсім далека від поезії, але тлумачення символів та розставлені акценти допомогли мені зрозуміти окремі фрагменти, які були надані в тексті.
Що НЕ сподобалося:
⛈ Кінцевий розділ "Замість висновків. Золотоверхий Київ проти червоного Харкова, або Про культурний капітал столиці"
Цей розділ мене дуже тригернув і суттєво зіпсував враження від книги. Невже не можна хвалити та описувати культурні досягнення Києва не протиставляючи йому інше місто?
☁️ Детальний переказ сюжету
Якщо вірші можна читати, розбирати та перечитувати, то прозові тексти, все ж таки, хотілося б спочатку читати самостійно. Час від часу читачі навіть передмови не читають, щоб уникнути спойлерів, які подаються в ролі "ключ до тексту". В цій книзі є ціли розділи з детальним аналізом сюжету та персонажів. Я тепер ще довго буду чекати, поки забуду сюжет "Дівчинки з ведмедиком" Домонтовича, щоб колись самій прочитати 😔
На мій погляд, за цю книгу варто братися після того, як прочитали тексти, які ретельно розбираються:
📌 "Хмари" Іван Нечуй-Левицький
📌 "Людолови" Зинаїда Тулуб
📌 "Записки кирпатого Мефістофеля" Володимир Винниченко
📌 "Місто" Валер'ян Підмогильний
📌 "Дівчинка з ведмедиком" В. Домонтович
І справа навіть не тільки в спойлерах, а й в тому, що розбір книги без читання самої книги гірше сприймається.
Підсумовуючи, окремі розділи мені були цікаві та корисні (особливо розділи про Підмогильного), але висновок, загальний підхід і тональність книги залишили суперечливі враження.
Запрошую до telegram-каналу "Під сонцем - теплий книжковий канал"
Ця книга має чіткий фокус, і географічний, і часовий — Київ XX століття. Тому і постаті, і твори будуть дотичні до цього конкретного періоду (угрупування Ланка/МАРС, київські неокласики та інші).
Що сподобалося:
☀️ Назва
Назва дуже влучна: вона інтригує та викликає посмішку (особисто в мене). І в книзі, звісно, згадується угрупування МАРС, до якого входили Валер'ян Підмогильний, Григорій Косинка, Євген Плужник, Тодось Осьмачка та інші.
☀️ Проза та поезія
Розділи зачіпають неймовірну кількість поетичних та прозових текстів. Було дуже цікаво бачити, як схожі ідеї та питання були реалізовані в різних літературних формах.
☀️ Розбір цитат з віршів
І окремо зазначу, що аналіз віршів був дуже допоміжний. Я зовсім далека від поезії, але тлумачення символів та розставлені акценти допомогли мені зрозуміти окремі фрагменти, які були надані в тексті.
Що НЕ сподобалося:
⛈ Кінцевий розділ "Замість висновків. Золотоверхий Київ проти червоного Харкова, або Про культурний капітал столиці"
Цей розділ мене дуже тригернув і суттєво зіпсував враження від книги. Невже не можна хвалити та описувати культурні досягнення Києва не протиставляючи йому інше місто?
Всі найцікавіші літературні, художні явища першої половини двадцятих пов'язані таки з містом на Дніпрі, а не на Лопані, до того ж упродовж всього десятиліття київські митці, інтелектуали не просто задавали тон, визначали параметри, але й безпосередньо впливали, — зокрема під час знаменитої літературної дискусії, — на харківські столичні починання. Адже ж дивом збереженого листування знаємо, що ваплітянській лідер Микола Хвильовий переважно ретранслював у своїх памфлетах ідеї, вироблені в середовищі київських неокласиків.
☁️ Детальний переказ сюжету
Якщо вірші можна читати, розбирати та перечитувати, то прозові тексти, все ж таки, хотілося б спочатку читати самостійно. Час від часу читачі навіть передмови не читають, щоб уникнути спойлерів, які подаються в ролі "ключ до тексту". В цій книзі є ціли розділи з детальним аналізом сюжету та персонажів. Я тепер ще довго буду чекати, поки забуду сюжет "Дівчинки з ведмедиком" Домонтовича, щоб колись самій прочитати 😔
На мій погляд, за цю книгу варто братися після того, як прочитали тексти, які ретельно розбираються:
📌 "Хмари" Іван Нечуй-Левицький
📌 "Людолови" Зинаїда Тулуб
📌 "Записки кирпатого Мефістофеля" Володимир Винниченко
📌 "Місто" Валер'ян Підмогильний
📌 "Дівчинка з ведмедиком" В. Домонтович
І справа навіть не тільки в спойлерах, а й в тому, що розбір книги без читання самої книги гірше сприймається.
Підсумовуючи, окремі розділи мені були цікаві та корисні (особливо розділи про Підмогильного), але висновок, загальний підхід і тональність книги залишили суперечливі враження.
Запрошую до telegram-каналу "Під сонцем - теплий книжковий канал"
January 13, 2024
Захоплива книга - для мене особисто вкотре стає відкриттям те, якою багатою є українська література, і якою недооціненою вона була все моє життя, базуючись на шкільній програмі. Прослухала книгу в аудіоформаті на Абук. Як на мене, це найкращий варіант для такої літератури, яка доволі непроста для читання, а на слух, ще й голосом Соні Сотник, сприймається як дуже цікава лекція.
May 5, 2023
Здається, Агеєву потрібно читати раз на рік. Тоді кожне слово тішить. А за два місяці після попередньої книги здається, що багато самоповторів, немає відчуття новизни, відкриття.
Але відгук суб'єктивний, тому якщо стоїть питання, чи читати взагалі, то відповідь: звичайно! А от коли саме - тут треба думати.
Але відгук суб'єктивний, тому якщо стоїть питання, чи читати взагалі, то відповідь: звичайно! А от коли саме - тут треба думати.
May 11, 2025
дочитала тільки тому, що не люблю залишати книги недочитаними
March 8, 2025
мастрід для усіх киян
April 4, 2025
Дуже підійшло і для настрою, і для роботи. Я не думала, що так швидко її проковтну. Але тепер треба екскурсія літературним Києвом.
August 26, 2023
Читати було трохи плутано (а може не варто було очікувати путівника), але наскільки ж різноманітний мультивсесвіт культурного Києва
April 26, 2024
Надзвичайно важлива книжка про літературу та Київ! На її сторінках наші двадцяті по-справжньому оживають, але мандрівка не завершується суто ментальним простором: за QR кодами можна знайти усі згадувані локації на мапі Києва і буквально пройтися знаковими місцями для нашої культури, якщо ви гостюєте або живете в столиці. Так, варто зазначити, що для непідготовленого читача стиль пані Віри може бути заскладним, вона оперує великою кількістю фактів і контекстів, які подекуди буває важко охопити всі за раз. Утім, я думаю, що цей нонфікшн далеко не на раз розрахований: його можна і варто перечитувати, хоча радше в окремих місцях, окремі розділи, а не весь цілком, для кращого сприйняття :) Ця книжка дійсно вміє підігріти інтерес до наших знакових авторок і авторів та їхніх текстів, але, гадаю, найкращим досвідом буде паралельне читання відповідних творів і фрагментів цієї книжки як такої собі літературної критики чи історико-літературного бекграунду. Або ж прочитати тексти а потім по гарячих слідах одразу взятися вичитувати, а що ж пані Віра написала про ці твори. Сама я теж планую перечитувати, бо в планах і Підмогильний зі своєю "Невеличкою драмою" та іншими творами, і Домонтович, і точно ще хтось... А ще дуже сильно хочеться зануритись в оригінальні матеріали тієї доби, які складали велику літературну дискусію 1925-1926 рр, якщо не помиляюся. Читайте, якщо вам цікава література, Київ, 1920ті й особливо якщо вам уже знайомий стиль пані Віри. А хочете, просто пройдіться вже заздалегідь прокладеним маршрутом і почитайте міні-факти які автоматично додаються в тих таки Гугл мапах. Навіть заради цього варто купити примірник :)
Read
September 26, 2025Ця розвідка нагадує, яким же естетично розмаїтим було літературне життя Києва першої половини 20 століття. "Літературний Київ" тут в обох сенсах: і місто як простір, в якому всі ці письменники, які творять українську літературу, ходять на тістечка до кави, і місто, сконструйоване їхніми творами, в дусі того, що досліджують literary urban studies. (До книжки додається інтерактивна карта, за якою можна простежити всі згадані адреси. На жаль, у мене вона не працювала - мабуть, хто там від видавництва нею займався, підтримував доступ тільки певний час після публікації.)
Захотілося перечитати деякі речі, для яких, очевидно, не мала достатньо життєвого досвіду в університетські роки, щоб оцінити як слід (або й дочитати дещо, до чого тоді не дійшли руки).
У мене залишається тільки таке питання: а хто, власне, адресат цієї книжки? Судячи з її маркетингу, я не думаю, що тільки літературознавці, які вже про всіх цих дієвих осіб чули з лекцій навіть самої Віри Павлівни. А тим, хто такого досвіду не має, напевно, доводиться читати, не відходячи далеко від вікіпедії? (Так, мене зіпсувало західне літературознавство, де можна оперувати наскільки завгодно складними поняттями, а от про історичних персонажів прийнято писати виходячи з того, що ніхто ні про кого не знає.)
Захотілося перечитати деякі речі, для яких, очевидно, не мала достатньо життєвого досвіду в університетські роки, щоб оцінити як слід (або й дочитати дещо, до чого тоді не дійшли руки).
У мене залишається тільки таке питання: а хто, власне, адресат цієї книжки? Судячи з її маркетингу, я не думаю, що тільки літературознавці, які вже про всіх цих дієвих осіб чули з лекцій навіть самої Віри Павлівни. А тим, хто такого досвіду не має, напевно, доводиться читати, не відходячи далеко від вікіпедії? (Так, мене зіпсувало західне літературознавство, де можна оперувати наскільки завгодно складними поняттями, а от про історичних персонажів прийнято писати виходячи з того, що ніхто ні про кого не знає.)
November 6, 2024
«Київські неокласики і авангардисти деконструють наратив, зрікаються традиції. Це і спадок 19 ст., і так званий модернізм Олеся, Чупринки, Вороного. І Зеров, і Семенко прокламують розрив із неаторитетними літературними батьками, актуалізують опозицію старе/нове….»
«Підмогильному важливо вияснити, що ж було виборене в національній революції і які можливості відкрилися перед його поколінням. Він свідомий переломности історичного моменту, масштабів небачених змін…»
Історія появи цієї книги прозаїчна і знакова водночас. Вже прочитавши «Місто» Підмогильного і захопившись Розстріляним Відродженням, я зайшла в @sens_kyiv і звернула увагу на яскраво-рожеву книгу, на обкладинці якої було згадано Хрещатик. Розкрила книгу навмання і в очі кинулося «…Підмогильний достоту вважав…»…Книга була куплена 5 секунд потому.
Важко гідно оцінити працю Агеєвої, бо таких книг зараз вкрай мало і робота вийшла ледь не монументальна. Такі книги потрібно проходити у навчальних закладах як додаткове читання для того, щоб люди з минулого століття не здавалися нам такими далекими з їхніми життєвими трагедіями і трагедією усього нашого народу.
Життя цілого покоління літераторів, творців Розстріляного Відродження перед вами як на долоні.
Спілки, ланки, ради, громадські читання, революції, війни, голод, хвороби, заслання, репресії, київські кав’ярні, бі бо бу Семенка, урбанізм і надії Підмогильного, бійка Винниченка з Нечуєм-Левицьким, Зеров і його натяки у віршах, цензура, тюрми, розстріл…
ЧИ-ТА-ТИ
ЧТТ
Ч
.
«Підмогильному важливо вияснити, що ж було виборене в національній революції і які можливості відкрилися перед його поколінням. Він свідомий переломности історичного моменту, масштабів небачених змін…»
Історія появи цієї книги прозаїчна і знакова водночас. Вже прочитавши «Місто» Підмогильного і захопившись Розстріляним Відродженням, я зайшла в @sens_kyiv і звернула увагу на яскраво-рожеву книгу, на обкладинці якої було згадано Хрещатик. Розкрила книгу навмання і в очі кинулося «…Підмогильний достоту вважав…»…Книга була куплена 5 секунд потому.
Важко гідно оцінити працю Агеєвої, бо таких книг зараз вкрай мало і робота вийшла ледь не монументальна. Такі книги потрібно проходити у навчальних закладах як додаткове читання для того, щоб люди з минулого століття не здавалися нам такими далекими з їхніми життєвими трагедіями і трагедією усього нашого народу.
Життя цілого покоління літераторів, творців Розстріляного Відродження перед вами як на долоні.
Спілки, ланки, ради, громадські читання, революції, війни, голод, хвороби, заслання, репресії, київські кав’ярні, бі бо бу Семенка, урбанізм і надії Підмогильного, бійка Винниченка з Нечуєм-Левицьким, Зеров і його натяки у віршах, цензура, тюрми, розстріл…
ЧИ-ТА-ТИ
ЧТТ
Ч
.
December 2, 2025
До цієї книжки я підступалась тричі. І тільки відчитавши «Хмари», «Мефістофеля», «Місто» і «Дівчину з ведмедиком», нарешті змогла її здолати. Відтак, найскладніше дались есеї про поетів (тут ще мені читати і читати; тому не виключаю, що до «Марсіан» повернусь і вчетверте).
Віра Агеєва, все ж, неперевершена наша популяризаторка літератури. Таке враження, що взяла за руку і провела вулицями і майданами, показала Поділ Нечуя-Левицького і Підмогильного, «бензіновий» Хрещатик Семенка і каварні Домонтовича.
Завдяки цим есеям (і безперечно самим класичним вже текстам) місто в моїй уяві набуло багатомірності, багатошаровості, багаточасності. Найкраще щеплення від меншовартості.
Віра Агеєва, все ж, неперевершена наша популяризаторка літератури. Таке враження, що взяла за руку і провела вулицями і майданами, показала Поділ Нечуя-Левицького і Підмогильного, «бензіновий» Хрещатик Семенка і каварні Домонтовича.
Завдяки цим есеям (і безперечно самим класичним вже текстам) місто в моїй уяві набуло багатомірності, багатошаровості, багаточасності. Найкраще щеплення від меншовартості.
January 1, 2024
"По свіжаку" в мене перед цією книгою лише Підмогильний: "Місто" та "Невеличка драма".
Усі інші твори, про які йдеться, я або не читала, або читала у школі (тобто понад 25 років тому).
Я ненавиджу читати бодай щось про книгу перед тим, як почати читати саму книгу.
Але з "Марсіанами" - ефект інший. Я маю намір читати все і всіх, але взагалі не шкодую, що почала саме з цієї книги перед тим, як поринути в джунглі української літератури
Усі інші твори, про які йдеться, я або не читала, або читала у школі (тобто понад 25 років тому).
Я ненавиджу читати бодай щось про книгу перед тим, як почати читати саму книгу.
Але з "Марсіанами" - ефект інший. Я маю намір читати все і всіх, але взагалі не шкодую, що почала саме з цієї книги перед тим, як поринути в джунглі української літератури
December 7, 2024
Мені слухати було цікаво глави, де йшлося про знайомих авторів та твори. І складно там, де я був поза контекстом. Але книга чудова, відкрив для себе багато цікавого, що співпало ще й з поточним запитом відкриття для себе літератури початку 20-го сторіччя.
July 18, 2024
Чудова робота, але скоріше для тих читачів, хто в контексті, оскільки мені було важко слідкувати за постійними змінами подій, поглядів, цитувань — сприймалося, як потік свідомості.
January 19, 2024
Гуд, але місяцями душно і багато нейидропінгу.
Висновок: Київ завжди був дуже україноорієнтований, хоч і був пристанищем для всіх і вся навколо
Висновок: Київ завжди був дуже україноорієнтований, хоч і був пристанищем для всіх і вся навколо
March 12, 2023
Дуже подобається рамантизувати місто, в якому живу. Та дізнаватися контекст минулих століть. Нарешті усвідомити, що на знайомих вуличках творилося мистецтво, причому точилися запеклі дискусії, що письменники так само тусувалися, мали дуже різнобічні думки, політичні та культурні позиції. Бо пам‘ятаю, що у школі усі письменники подавалися дуже обмежено, під соусом любові до України і страдженності. Ніби не люди, а збірні образи. А тут вони здобувають справжні обличчя. Якось так відчула.
Але для мене деякі моменти занадто складні. Тому що я не маю таких знань в літературі та історії, які в ідеалі повинна мати читачка Віри Агеєвої.
Було б добре, на мою думку, якби перед текстом був список літератури, яка буде детально обговорюватись у тексті. Щоб прочитати/або перечитати, згадати. Бо деякі твори хочеться спочатку зрозуміти самостійно, а Віра Агеєва часто розкриває весь сюжет.
Але для мене деякі моменти занадто складні. Тому що я не маю таких знань в літературі та історії, які в ідеалі повинна мати читачка Віри Агеєвої.
Було б добре, на мою думку, якби перед текстом був список літератури, яка буде детально обговорюватись у тексті. Щоб прочитати/або перечитати, згадати. Бо деякі твори хочеться спочатку зрозуміти самостійно, а Віра Агеєва часто розкриває весь сюжет.
April 24, 2023
Хуух, моментами цікава і захоплююча, а моментами -нудна та незрозуміла
Я живу в Києві, я обожнюю Київ, цікаво було читати про знайомі будівлі, вулиці та фасади, але більше, ця книга була схожа на хрестоматію шкілької програми з літератури.
І от сьогодні, я її добила
Я живу в Києві, я обожнюю Київ, цікаво було читати про знайомі будівлі, вулиці та фасади, але більше, ця книга була схожа на хрестоматію шкілької програми з літератури.
І от сьогодні, я її добила
July 10, 2023
Головне відчуття - Та це ж було вже - наше національне відродження в 90-ті, той бунт і захоплення українським, яке спиралось на кількох 60-ків - так по настрою схоже на описане УНРівське захоплення новим і бароковим.
Мені не вистачало цієї роботи, в якій окремими історіями від Старої Громади, через новаторів і неокласиків, до революційних українських поетів. Це якихось 40 років - визначальні для нашої самоідентичності, тожсамості, нашого осмислення минулого, та і нашої мови. Сімейна тяглість, перегук текстів, від музею до військового строю УНР.
Ода Києву, величному і затишному - від барокко до модерністів крізь кризове і воєнне століття. Це історія нашої стрімкої модернізації і появи урбанізму в нашій культурі.
Я навіть уявити не могла, який діалог текстами відповідав на базовий конфлікт старих рустикальних і нових міських сенсів, естетики і цінностей вівся із твором Нечуя-Левицького «Хмари» - в романах Винниченка і Підмогильного.
Те, як війни і революція стирає культурну традицію із тексту, аж кричить. Тичининське «Це що горить? Архів? Музей? А підкладіть-но хмизу»… - було питанням батьків і дітей, і без десятків років тоталітарного терору могло ще до Другої світової для всього світу стати вибухом наднової потужної літератури/театру/мистецтва. Суки! #ненавиджуІмперіюКГБ
Мені не вистачало цієї роботи, в якій окремими історіями від Старої Громади, через новаторів і неокласиків, до революційних українських поетів. Це якихось 40 років - визначальні для нашої самоідентичності, тожсамості, нашого осмислення минулого, та і нашої мови. Сімейна тяглість, перегук текстів, від музею до військового строю УНР.
Ода Києву, величному і затишному - від барокко до модерністів крізь кризове і воєнне століття. Це історія нашої стрімкої модернізації і появи урбанізму в нашій культурі.
Я навіть уявити не могла, який діалог текстами відповідав на базовий конфлікт старих рустикальних і нових міських сенсів, естетики і цінностей вівся із твором Нечуя-Левицького «Хмари» - в романах Винниченка і Підмогильного.
Те, як війни і революція стирає культурну традицію із тексту, аж кричить. Тичининське «Це що горить? Архів? Музей? А підкладіть-но хмизу»… - було питанням батьків і дітей, і без десятків років тоталітарного терору могло ще до Другої світової для всього світу стати вибухом наднової потужної літератури/театру/мистецтва. Суки! #ненавиджуІмперіюКГБ
March 13, 2025
Моя оцінка 3,5
Я дуже хотіла прочитати цю книгу. І ось мені випала нагода. Скажу чесно - очікувала чогось більшого.
Цікаве чтиво! Своєрідний стиль написання. На початку мені було дуже сильно цікаво, але потім я ледве «домучила» книгу. Можливо, не у той час вона мені трапилась. Можливо, якби я жила або ж навчалась у столиці, то ці описи (яких багато) міста мені б і сподобались.
Звісно я рекомендую книгу до прочитання. Я б читала її вранці, а не ввечері, коли ще є сили і денне світло💫
Цитати, які занотувала:
«Марсіанин - представник «Майстерні революційного слова»
(МАРС), літературної групи, що сформувалася 1926 року в Києві.»
«Нація не може остоятися без спільних міфів, історій, спогадів, власного пантеону; адже те, як ми памʼятаємо, визначає й наші уявлення про сьогодення та прийдешність.»
Я дуже хотіла прочитати цю книгу. І ось мені випала нагода. Скажу чесно - очікувала чогось більшого.
Цікаве чтиво! Своєрідний стиль написання. На початку мені було дуже сильно цікаво, але потім я ледве «домучила» книгу. Можливо, не у той час вона мені трапилась. Можливо, якби я жила або ж навчалась у столиці, то ці описи (яких багато) міста мені б і сподобались.
Звісно я рекомендую книгу до прочитання. Я б читала її вранці, а не ввечері, коли ще є сили і денне світло💫
Цитати, які занотувала:
«Марсіанин - представник «Майстерні революційного слова»
(МАРС), літературної групи, що сформувалася 1926 року в Києві.»
«Нація не може остоятися без спільних міфів, історій, спогадів, власного пантеону; адже те, як ми памʼятаємо, визначає й наші уявлення про сьогодення та прийдешність.»
February 20, 2024
Читала книгу довго. Це не художній роман, де ти слідкуєш за життям і думками героїв.
В цій книзі історії і життя багатьох українських письменників. Моєю помилкою було те, що я читала про них, майже не читаючи їхніх творів. А може це було добре? Тепер я накупила книг Гео Шкурупія, Валеріана Підмогильного, достала ще непрочитані романи Домонтовича. Хотіла купити вперше збірку віршів Максима Рильського «Під осінніми зорями», але так і не знайшла.
Тепер я знаю, що треба читати, щоб побачити Київ початку 20 століття. Може й потім ще раз перечитаю і цю книгу.
В цій книзі історії і життя багатьох українських письменників. Моєю помилкою було те, що я читала про них, майже не читаючи їхніх творів. А може це було добре? Тепер я накупила книг Гео Шкурупія, Валеріана Підмогильного, достала ще непрочитані романи Домонтовича. Хотіла купити вперше збірку віршів Максима Рильського «Під осінніми зорями», але так і не знайшла.
Тепер я знаю, що треба читати, щоб побачити Київ початку 20 століття. Може й потім ще раз перечитаю і цю книгу.
January 25, 2025
Прекрасний екскурс неймовірною столичною літературою першої третини ХХ століття. Перед нами постають живі постаті і особистості, а не бронзові скульптури зі шкільного підручника. І такого підходу дуже бракувало, тільки би подумати: Максим Рильський - любитель опіуму і послідовник Бодлера; такий собі урбаністичний бітник чи Джим Моррісон свого часу. Ех, як жаль, що ця прекрасна генерація митців була знищена..
June 9, 2023
Цікавий і змістовний екскурс в укр літ початку 20 століття. Виписала собі купу нових імен і творів у рідінг ліст. Взагалі 1910-1930 роки - яскрава епоха життя України, і будь-які події того періоду мене особливо цікавлять. Так багато було натхнення, сподівань та розпачу. Пройшло сто років - і вже наше покоління проживає щось дуже подібне.
December 18, 2025
Мені було цікаво більше дізнатися про митців, які жили на початку минулого століття: чим вони дихали, чому саме такою була їхня творчість, що на них впливало і до якого культурного кола вони належали.
Після прослуховування стало цікаво прочитати деякі твори, які тут згадуються. Тож певні плани на 2026 рік уже є.
Після прослуховування стало цікаво прочитати деякі твори, які тут згадуються. Тож певні плани на 2026 рік уже є.
Displaying 1 - 30 of 39 reviews