The Soviet novel: History as ritual

by Katerina Clark

Deploying analytical tools drawn from anthropology, history, and literary theory, Katerina Clark's pathbreaking study explores the evolution of the socialist realist novel as a myth-like genre. Blending intellectual and literary history, Clark traces the development of the novel's master plot from its origin in the mid-19th century to its end at the close of the 20th.

Genres: History, Russia, Nonfiction, Soviet Union, Literary Criticism, Academic, Soviet History

293 pages, Paperback

First published January 1, 1981

About the author

Katerina Clark is B. E. Bensinger Professor of Comparative Literature and Slavic Languages and Literatures at Yale University. Her books include Moscow, the Fourth Rome; Petersburg: Crucible of Cultural Revolution; and, with Michael Holquist, Mikhail Bakhtin.

Reviews

[Ярослава · Rating 5 out of 5]

Абсолютна класика структуралістського аналізу соцреалістичного роману, себто більшість ідей все одно начебто вже знаєш через осмос - але нарешті добралася й почитати (потішилася).
Катерина Кларк гордо повідомляє, що фахово займається поганими текстами. Вона не займається ранніми радянськими авангардистами чи там авторами, які писали в стіл, для нащадків. Вона не займається навіть дисидентами, що їхні тексти, навіть естетично недосконалі, були б бодай етично привабливим людським документом. Ні, вона займається саме середньою температурою по палаті, усіма тими виробничими романами та іншою фігнею моделі "boy meets tractor", яку більшість людей при здоровому глузді не стане читати навіть за великі гроші.
Насправді, каже Кларк, більшість не отримує від цих текстів нічого потрібного і приємного, бо підходить до них із засадниче неправильними запитаннями. У Радянському Союзі роман виконує принципово не ту функцію, що на Заході, й до нього, відповідно, треба підходити, як до формульної популярної літератури. Тут потрібні - на думку Кларк - аналітичні інструменти, апробовані на фольклорних текстах, агіографіях і всякому такому (у додатку наведено синтаксис кількох найпопулярніших типів соцреалістичного роману, як у "Морфології чарівної казки":)).
Отже, її основні тези:
1) Традиція соцреалістичного роману заснована на певному наборі канонічних зразків ("Мать" Горького і т.д. - з часом список трохи змінюється, вона наводить варіації). Як іконописець копіював жести й символи з інших ікон, так і соцреалістичний письменник, щоб бути соцреалістичним, мусить копіювати канон, і то не лише ізольовані тропи чи образи, а цілу сюжетну структуру.
2) Відтоді, як у 1932-34 роках усталено канон текстів-зразків, головна функція соцреалістичного роману – бути “official repository of state myths”. Роман стає ритуалом в антропологічному сенсі, кодифікує основні культурні категорії й концентрує максимальну густину значень. Фази життя героя соцреалістичного роману символічно повторюють стадії історичного прогресу (в марксистсько-ленінській інтерпретації), кульмінація роману ритуально розігрує кульмінацію історії в комунізмі.
3) Центральний сюжет соцреалістичного роману - ритуалізоване розігрування маркс-ленінської ідеї історичного прогресу, центральна проблема цих романів - діалектика стихійного/свідомого, що має сягнути фінального розв'язку в тому ж комунізмі, зі зникненням конфлікту між індивідуальним і суспільним. Образи персонажів організовані, напр., саме через це саме протиставлення стихійного/свідомого.
4) Одна з причин, чому соцреалістичні романи видаються нечитабельними, є неминуче присутній у них фатальний незбіг модальностей: роман водночас зображає “що є” (реалістичний модус) і “що має бути” (утопійний чи міфічний модус), і це вбудоване в саму модель соцреалізму. "Що має бути" - епічне - за Лукачем відсилає нас до Великого Часу трансцендентної реальності, і реалістичне "що є" історичного часу може набути значення, лише імітуючи той міфічний архетип. Що служить цим архетипом у соцреалізмі? Революція, вітчизняна війна, певні моменти життя Сталіна.
5) Кларк описує зміни соцреалістичного роману з часом, основні топоси різних десятиліть (30ті: культ маленької людини; машина стає символом гармонії, прогресу, контролю, а неінтегроване в машини – втілення хаосу, прадавнього, тяжкої праці, позбавленої ритму, етц.). Мені було цікаво, бо я знаю виключно українські приклади, і незнання контексту у випадку соцреалізму трохи викривляє оптику. Скажімо, "Собор" Гончара у школі подають як такий бунт, а насправді для того часу сільська проза (зі скаргами на нищення церков, екологічні проблеми і втрату давніх ремесел) – цілком собі мейнстрім; за російський націоналістичний варіант такого навіть хвалили. А про екологію й охорону пам'яток давнини тоді взагалі точилися дискусії, себто тексти були просто однією з реплік у ширшому процесі.

Коротше кажучи, раджу почитати тим, хто фахово цікавиться поганими текстами :)

[Derek · Rating 5 out of 5]

A smart author. And it’s best to read about socialist realism without actually encountering too many concrete examples of this literary phenomenon.

[John · Rating 5 out of 5]

An essential beginning for anyone trying to make sense of Soviet literary practice, particularly if trying to avoid the traditional worship of the dissident pantheon accompanied by tired cliches about Soviet cultures "forced march" that would make the editors at Pravda blush. It is clear at times the Katerina Clark is not completely familiar with Marxist-Leninist ideology as someone who approaches it through the back door of literary criticism, and their are occasional confusing moments in her attempt to pin Soviet ideology as Nietzchean, traditionalist, techno-utopian or nature-worshiping. Nonetheless she avoids the majority of the fatal hang-ups in 99% of contemporary scholarship on Socialist Realism. As a student who focuses on the subject, I do recommend the book.

[tomsyak]

Summary:

In her book, Clark sets out to write an interpretative cultural history of the Soviet novel, focusing both on its structure and meaning. She puts Socialist realism back into context, arguing instead that it is an "organic" genre, that shares several traits with 19th century as well as post-Stalinist Russian literature, such as the call for literature to have more than aesthetic significance (to be a forum for intellectual and political debates), the search for a positive hero, the respect for the common working man, and its role as an official repository of state myths that is often based on canonical exemplars. "The master plot" of the Soviet novel is a passages of the positive hero from spontaneity to consiousness, i.e. to the state of understanding of the laws of (Marxist) "History." This dialectic, apologist for the strong role of the Soviet state that was supposed to wither away, shaped the Soviet novel to a much grater degree than that of class struggle, and Clark argues that it has been bothering the Russian intelligentsia long before Marx, as reflected in the "accursed questions" of people vs. state, rural vs. urban, intelligentsia vs. the masses, reason of the West vs. instinctiveness of the East (Russia), etc. The book, then, is a study of the ways in which Soviet culture determines the development of the literary canon, in the words of Dunham, "Marxist-Leninist-Stalinist conception of history has been mythologized and disseminated by the themes of symbolic rituals, mandatory for official Soviet prose fiction. The novel turns out to be the best-fitting genre for the prescribed deployment of the dialectics of the hero's transfer from reality to mythical realms." Socialist realism was accessible and endowed with the power of myth, employing pre-revolutionary hagiographic connections (the "positive hero" as saint), as well as themes such as rite of passage and sacrifice, struggle with nature, and family of fathers in sons, of which the former possessed access to mysteries.

Clark also argues that while official values were imposed on literature, literature in its turn determined official values - "the regime" and "the intellectuals" were interconnected in a dialectical relationship. The leaders of the thirties were themselves caught up in the official myths, e.g. Stalin adopting the name Koba.

Comments/Critique:

Several reviewers noted that the size of the book is too small to engage with the questions posed, many of which remain unanswered. It would be interesting to compare the second edition of this book with the first, which I read - interesting to see how archival access has changed/augmented Clark's argument.

Vera Dunham wrote the most critical review of this book, criticizing the selection of novels and parts of novels analyzed, and ending with the following question: "Was all the fancy interdisciplinary scaffolding necessary to build up the proposition that literature, even if under control of socialist realism, is both culture ridden and culture forming and thereby less rigid than Western scholarship has assumed it to be? Clark's style is extremely declarative. But in the use of literary evidence for extraliterary purposes, demonstration of the thesis through illustration counts greatly. And that is where Clark's study is not eloquent enough. Documentation from source materials is sparse. Granting the difficulties in the display of gosizdat novels in English, the reader must be given some leeway to concur with authorial conclusions."

[joel · Rating 4 out of 5]

Although some of its interpretive framework feels dated ('ritual' is so 80s it hurts), this remains an essential literary defence of Socialist Realism as a movement primarily concerned with presenting a parable of collective destiny rather than a mere reflection of everyday life. Far from being just a dumping ground for official doctrine or a style imposed by the authorities, the Soviet novel functioned as a crucible in which culturally potent materials were forged and given life. I should probably force myself to finally read Gorky now.

[Dimitrii Ivanov · Rating 5 out of 5]

Хороший, краткий, аналитический и не очень нудный обзор соцреалистического романа как общественного явления, частично основанный на пропповских методах и вообще часто скорее антропологический, чем литературоведческий. Жаль, что в школе пришлось читать "Поднятую целину", а не эту книгу (правда, тогда её ещё не перевели).

[Alex Willow · Rating 3 out of 5]

Очень неровно, методологически устарело (даже архаично), идеологически ограниченно, но есть неплохие страницы

[Aaron · Rating 4 out of 5]

Novels under the era of Socialist Realism were all mediocre or terrible.

[l · Rating 4 out of 5]

Surprisingly interesting! Surprising because the novels she's writing about are awful. Skipped the last section on Khrushchev.

[Laura · Rating 5 out of 5]

Brilliant. This book is a staple to which I will return time and again.