What do you think?
Rate this book
Бог завжди подорожує інкогніто
Алан Грінмор жив, як трапиться, робив, що кажуть, працюючи менеджером у агентстві з пошуку персоналу, і вірив, що від нього нічого не залежить. Поки без жодних пояснень його не покинула кохана дівчина… Від смертельного стрибка з Ейфелевої вежі Алана рятує таємничий незнайомець, запропонувавши угоду: він навчить його керувати власним життям в обмін на зобов’язання виконувати всі його доручення. Свобода в обмін на рабство? Виконуючі дивні та незрозумілі задання, Алан відчуватиме, що змінюється сам, починає краще розуміти колег та мотиви їх вчинків, переймається проблемами раніше ненависної фірми… І раптово зрозуміє, що не знає навіть справжнього імені свого рятівника. Не уявляючи, що той замислив, юнак знає одне — шляху назад для нього немає…
Як не пропустити в житті ті можливості, які воно нам пропонує? Знайти своє призначення й зробити реальністю найзаповітніші та найсміливіші мрії? Шлях до самореалізації та самовдосконалення відкритий кожному, треба лише обрати вірний напрямок. На відміну від інших книжок із психології саморозвитку, бестселер Лорана Гунеля не перелік правил і вправ, а захоплива розповідь про історію життя паризького юнака, до якої хочеться приєднатися! Повне інтриги й пригод, це керівництво з пошуку свого місця в житті, боротьби зі страхами й комплексами за особисте щастя та професійний успіх. Поради й завдання, які даватиме врятованому на межі відчаю Алану його таємничий наставник, — універсальна та ефективна методика розвитку особистості від психолога та письменника Лорана Гунеля..
416 pages, Paperback
First published January 1, 2010
616 people are currently reading
5667 people want to read
About the author
Laurent Gounelle
19 books777 followersEcrivain, Laurent Gounelle est également un spécialiste des sciences humaines dont il est diplomé (DESS à la Sorbonne), il a été formé en France et aux Etats-Unis. Ses livres expriment sa passion pour la philosophie, la psychologie et le développement personnel.
Il est par ailleurs conférencier à l'université de Clermont-Ferrand.
Il est par ailleurs conférencier à l'université de Clermont-Ferrand.
Ratings & Reviews
Friends & Following
Create a free account to discover what your friends think of this book!
Community Reviews
Displaying 1 - 30 of 905 reviews
February 18, 2017
Коли починаєш багато читати, частіше напрапляєш на такі прекрасні книжки. Скажу лише, що я завжди була прихильником художної літератури, а тут автор впихнув більше практичних вправ з психології саморозвитку і боротьби зі страхами, ніж я прочитала у всіх більш спеціалізованих книжках (ок, я їх небагато прочитала. ну, не моє...)
Це безперечно найкраща книжка лютого, а це значить, що він скоро закінчиться і забере зі собою всі стахи і болі, які накопичуються в нас наприкінець зими.
Якщо колись зустрінете цю книжку, обовязково візьміть її з собою. Навіть якщо вона здасться вам надто надуманою, там гарантовано знайдеться хоча б одна думка, або одне речення, яке ви хотіли почути.
Це безперечно найкраща книжка лютого, а це значить, що він скоро закінчиться і забере зі собою всі стахи і болі, які накопичуються в нас наприкінець зими.
Якщо колись зустрінете цю книжку, обовязково візьміть її з собою. Навіть якщо вона здасться вам надто надуманою, там гарантовано знайдеться хоча б одна думка, або одне речення, яке ви хотіли почути.
December 29, 2016
Kaip džiaugiuosi, kad vienokios ar kitokios knygos laiku ateina į mano gyvenimą. Kaip ir ši - „Dievas visada vaikšto incognito“. Džiuogiuosi, kad ją perskaičiau paskutinėmis šių metų dienonis.
Tai istorija apie Alaną - iš pradžių gyvenimu nesidžiaugiantį jaunuolį. Visą laiką jis jautėsi blogai, kol galiausiai norėjo nusižudyti garbingai - nuo Paryžiaus bokšto. Laimei, jį sustabdė garbaus amžiaus vyras.
Diubrėjus pasisiūlė padėti Alanui. Ir iš tikrųjų padėjo. Duodamas ypatingai sunkias užduotis, Alanas suprato, kad jis gali ir apginti savo nuomonę, ir būti labiau reiklus, ir net tapti generaliniu įmonės direktoriumi.
Ši knyga mane sužavėjo paprastumu, beje, ir unikalia istorija. „Jei kiekvienas stengtųsi dėl kitų, visiems gyventi būtų kur kas lengviau.“
Šią trumpą recenziją užbaigiu gražia Gandžio citata iš knygos: „Tu pats turi būti tas pokytis, kurį nori matyti pasaulyje...“
Tai istorija apie Alaną - iš pradžių gyvenimu nesidžiaugiantį jaunuolį. Visą laiką jis jautėsi blogai, kol galiausiai norėjo nusižudyti garbingai - nuo Paryžiaus bokšto. Laimei, jį sustabdė garbaus amžiaus vyras.
Diubrėjus pasisiūlė padėti Alanui. Ir iš tikrųjų padėjo. Duodamas ypatingai sunkias užduotis, Alanas suprato, kad jis gali ir apginti savo nuomonę, ir būti labiau reiklus, ir net tapti generaliniu įmonės direktoriumi.
Ši knyga mane sužavėjo paprastumu, beje, ir unikalia istorija. „Jei kiekvienas stengtųsi dėl kitų, visiems gyventi būtų kur kas lengviau.“
Šią trumpą recenziją užbaigiu gražia Gandžio citata iš knygos: „Tu pats turi būti tas pokytis, kurį nori matyti pasaulyje...“
August 18, 2022
Apie KET pranašumus prieš psichoanalizę, siekį pasiekti daugiau ir meilę.
Eilinis pavyzdys kai žodis „Dievas“ buvo įkištas į pavadinimą tik tam, kad padidinti pardavimus.
Gyvenime yra kai kas svarbiau, nei vien tik gražios laidotuvės.
Eilinis pavyzdys kai žodis „Dievas“ buvo įkištas į pavadinimą tik tam, kad padidinti pardavimus.
Gyvenime yra kai kas svarbiau, nei vien tik gražios laidotuvės.
October 7, 2018
Viena lietuvių kalbos mokytoja liepė perskaityti I-os klasės gimnazistams. Labai gaila, kad nieko geresnio nėra mokytoja skaičiusi gyvenime...
March 26, 2023
„Bet kai gyvenime imame atokiai laikytis nuo visko, kas mus gąsdina, nebesuvokiame, kad dauguma mūsų baimių – viso labo proto kūrinys“
Kaip ir dauguma, girdėjau puikius atsiliepimus, tačiau Dievo vardas pavadinime sukeldavo atmetimo reakciją, o ir pats viršelis nežavėjo. Artėjant skaitymo blokui, kuomet pabodo dažnai skaitomi žanrai, norėjosi atgaivos ir to, ko įprastai nesirinkčiau.
Alanas – nepasitiki savimi, darbe jaučiasi nejaukiai ir neseniai buvo paliktas mylimosios. Vyras pasiryžta nutraukti savo gyvenimą, tačiau jam sutrukdoma. Nuo tos akimirkos Alano gyvenimas pasikeičia, jis sutinka atlikti nepažįstamojo skirtas užduotis ir perlipti per save kasdienėse, o vėliau ir sudėtingesnėse situacijose.
Pradžią perskaičiau greitai, vidurys pasirodė ne pats įdomiausias, tačiau pabaiga nustebino. Buvo malonu paklaidžioti Paryžiuje, įsivaizduoti siauras gatveles ir jaukias kavinukes. Šiek tiek erzino dažnai vartojami klišiniai posakiai, tokie kaip „narsuolis miršta tik kartą, o bailys miršta kasdien“ ar „būk tas pokytis, kurį nori matyti pasaulyje“.
Kaip ir dauguma, girdėjau puikius atsiliepimus, tačiau Dievo vardas pavadinime sukeldavo atmetimo reakciją, o ir pats viršelis nežavėjo. Artėjant skaitymo blokui, kuomet pabodo dažnai skaitomi žanrai, norėjosi atgaivos ir to, ko įprastai nesirinkčiau.
Alanas – nepasitiki savimi, darbe jaučiasi nejaukiai ir neseniai buvo paliktas mylimosios. Vyras pasiryžta nutraukti savo gyvenimą, tačiau jam sutrukdoma. Nuo tos akimirkos Alano gyvenimas pasikeičia, jis sutinka atlikti nepažįstamojo skirtas užduotis ir perlipti per save kasdienėse, o vėliau ir sudėtingesnėse situacijose.
Pradžią perskaičiau greitai, vidurys pasirodė ne pats įdomiausias, tačiau pabaiga nustebino. Buvo malonu paklaidžioti Paryžiuje, įsivaizduoti siauras gatveles ir jaukias kavinukes. Šiek tiek erzino dažnai vartojami klišiniai posakiai, tokie kaip „narsuolis miršta tik kartą, o bailys miršta kasdien“ ar „būk tas pokytis, kurį nori matyti pasaulyje“.
June 1, 2014
Thanks to Netgalley, Hay House, and the author of this book for the advanced copy
“The Man Who Risked It All” is a novel about Alan Greenmor. Alan’s mother came from France to America in hopes to provide a stable and productive life for him, but his time in America seems to play out in the polar opposite direction from that intention.
Before Alan was born, his mother conned an American to believe that he was the biological father of the bun in her oven. The real father bolted upon hearing the news of her pregnancy. Alan’s mother and his American “father”, once living in the US, battle like cats and dogs. His “father” is mostly very passive and Alan’s mother believes he is too apathetic for her liking, therefore she picks fights with him to rattle him out of his normally benign temperament. In one of their heated arguments, she blurts out that Alan is really not his son and out the door they go.
For the next decade or so, his mother pushes him to extreme limits in order for Alan to receive scholarships so that he can provide a better life for himself than she was ever able to. He isn’t forced to do things he doesn’t love, such as baseball, but feels that he doesn’t want to let his mother down if he doesn’t appease her requests. In turn, Alan doesn’t seem to find very much joy in his life.
That is, until he meets Audrey. Once he has graduated from college and his mother dies, Alan decides to relocate to France, where he meets the love of his life. Audrey is equivalent to a sexual goddess in Alan’s eyes and around the time that he realizes that he is in love with her, she leaves him with no explanation. Without family to turn to and no life to really keep him above water, he decides that he is going to jump from the Eiffel Tower and just end it all.
Perched on the Eiffel Tower and ready to jump, Alan hears a cough, which knocks him out of his trance. Irritated and fighting the vertigo from the height, he spots s a man. This man appears to be just watching him while smoking a cigar. Little does he know that this man is going to challenge him and talk him down from the ledge, albeit in a peculiar way. Not only will he save Alan's life, but he will change the entire direction of his lonely and monotonous existence.
This book started out very strong for me and gripped my attention from the start. His whole life’s story up until the point where he was about to jump from the Eiffel Tower. I was intrigued by this man who coughed and was curious of his motives and that of course kept me turning the pages. I teetered between 3 and 4 stars and if there were half stars then I would definitely have given it 3 and a half because it was a unique read and very insightful.
What kept me from 4 or 5 stars would have to be the middle of the book. I was hooked in the beginning and at around 70% in, it became climatic. I just wish that it had been that way throughout or at least a bit more excitement than there was. In the middle of the book, although very insightful as stated earlier, it just was slow for me and uneventful and some parts for me were a bit unbelievable even for a campy read of mostly metaphors and philosophy/psychology. There were some parts that I had a hard time wrapping my fingers around and that had a lot to do with Audrey’s part in the novel, but I overlooked that as she really didn’t play that significant of a role throughout the book, but more so in hindsight.
When a book throws me by surprise and hits me beside the head with some piece of material that I never saw coming, then I am a very satisfied reader. The ending of the book and the role of the coughing man was a real surprise to me and I commend an author who sneaks one over on me like that. Bravo, dear author!
I think this was a very interesting read and I highlighted so much in this book that I will be referencing in the future. I wanted to get it all down so that I can later go back and really ponder on some of the examples that were used. I feel that some of the philosophy in this book and the examples given were such that I could try to apply them toward my own life.
November 3, 2012
‘’Tanrı Daima Tebdil-i Kıyafet Gezer’’... Herşeyden önce bu kitap başlığı muhteşem bir anlama sahip ve bu bana kitap başlığının ne kadar önemli olduğunu bir kez daha hatırlatıyor. Kitabın yazarı Fransız Laurent Gounelle. Türkçeye Işık Ergüden tarafından çevrilmiş. İngiliz yazarların kitaplarını direk İngilizceden okuyorum. Kitabı burda bir arkadaşım okumam için verdi ve Türkçe çevirisiydi. Hemen orijinal başlık hakkında bir araştırma yaptım. Fransızcam olmadığından dolayı başlık birebir mi çevrilmiş bilmiyorum ama İngilizce çevirisi de aynı anlama sahip ‘’God Always Travels Incognito’’ demek ki Fransızcası da aşağı yukarı ya da tam anlamıyla bu. Bize yardım elini uzatan, yarıtıcılığımızın farkında olmamızı sağlayan, gelişmemize ön ayak olan öyle insanlarla karşılaşıyoruz ki işte bu insanlarda tanrı yüzünü bize gösteriyor aslında...
Bu başlık çevirisinden dolayı çevirmeni kutlamak gerekir diye düşünüyorum. Öyle veya böyle çeviri sektörünün içindeyim artık ve biliyorum ki çevirmenlik demek iyi bir okuyucu olmak demek, sadece Türkçe sözlüğe değil Osmanlıca ve Farsça sözlüklere de hakim olmak demek, en azından bu işi layıkıyla yapabilmek için...
Aynı zamanda psikolog ve kişisel gelişim uzmanı yazar bu kitabı kişisel gelişim romanı olarak kaleme almış. Bence çok başarılı bir iş çıkarmış, çünkü sadelikten ödün vermeden derinliği yakalayabilmiş. Elinize aldığınız andan itibaren hiç sıkılmadan okumaya başlıyorsunuz ve hızla sayfalar birbirini izliyor. Korkularımızın üstesinden nasıl geliriz, hayallerimizi nasıl gerçekleştirebiliriz, mutluluğa nasıl ulaşırız, başkaları ne der takıntısından nasıl kurtuluruz gibi soruların cevapları Alan Greenmore adlı karakterin hayatını okurken zihninizde yerlerini bulmaya başlıyor. Kişisel gelişim kitaplarını sıkıcı bulmuşumdur hep, yüreğinizin ve beyninizin size fısıldığından başka şeyler söylemekten öteye geçemezler nedense, en azından benim için. Bu kitabın aynı zamanda roman unsurlarını taşıması ve kapanışta sizi bir süprizin bekliyor olması kitaptan alınacak keyfi çoğaltıyor, vaktiniz varsa okuyun derim, özellikle psikolojiye ilgisi olanlara...
Beni çok etkileyen şu paragrafı eklemeden geçemem:
"...şirketlerin yönetici ekiplerinde kadından çok erkek olmasının bir tesadüf olmadığına eminim. Kadınların ayrımcılık kurbanı olduğunu ileri sürenlerin yanıldıkları kanısındayım. Zaten ekonomimizi ellerinde tutan para babaları sermayelerini yatırdıkları şirketlerinin başına geçirdiklerinin cinsiyetiyle ilgilenmezler. Tıpkı onların kişilikleriyle de ilgilenmedikleri gibi. HAYIR, YÖNETİCİ KONUMUNDA
KADINLARIN SON DERECE ENDER BULUNMASININ BAMBAŞKA BİR AÇIKLAMASI OLMASI GEREKİR! KADINLARA BAĞIŞLANMIŞ BİR ŞEY VAR. TANRININ BİR LÜTFU. BU ONLARI ÖYLE AYRICALIKLI YAPIYOR Kİ BU TÜR GEREKSİZ ŞEYLER İÇİN MÜCADELE ETME İHTİYACI HİSSETMİYORLAR. İNSAN BİR CAN BİR YAŞAM YARATABİLDİĞİNDE, BİR HİSSE SENEDİNİN BORSADA KURU İÇİN ANİDEN HEYECANLANABİLECEĞİNE GERÇEKTEN İNANIYOR MUSUN?....''
Bu başlık çevirisinden dolayı çevirmeni kutlamak gerekir diye düşünüyorum. Öyle veya böyle çeviri sektörünün içindeyim artık ve biliyorum ki çevirmenlik demek iyi bir okuyucu olmak demek, sadece Türkçe sözlüğe değil Osmanlıca ve Farsça sözlüklere de hakim olmak demek, en azından bu işi layıkıyla yapabilmek için...
Aynı zamanda psikolog ve kişisel gelişim uzmanı yazar bu kitabı kişisel gelişim romanı olarak kaleme almış. Bence çok başarılı bir iş çıkarmış, çünkü sadelikten ödün vermeden derinliği yakalayabilmiş. Elinize aldığınız andan itibaren hiç sıkılmadan okumaya başlıyorsunuz ve hızla sayfalar birbirini izliyor. Korkularımızın üstesinden nasıl geliriz, hayallerimizi nasıl gerçekleştirebiliriz, mutluluğa nasıl ulaşırız, başkaları ne der takıntısından nasıl kurtuluruz gibi soruların cevapları Alan Greenmore adlı karakterin hayatını okurken zihninizde yerlerini bulmaya başlıyor. Kişisel gelişim kitaplarını sıkıcı bulmuşumdur hep, yüreğinizin ve beyninizin size fısıldığından başka şeyler söylemekten öteye geçemezler nedense, en azından benim için. Bu kitabın aynı zamanda roman unsurlarını taşıması ve kapanışta sizi bir süprizin bekliyor olması kitaptan alınacak keyfi çoğaltıyor, vaktiniz varsa okuyun derim, özellikle psikolojiye ilgisi olanlara...
Beni çok etkileyen şu paragrafı eklemeden geçemem:
"...şirketlerin yönetici ekiplerinde kadından çok erkek olmasının bir tesadüf olmadığına eminim. Kadınların ayrımcılık kurbanı olduğunu ileri sürenlerin yanıldıkları kanısındayım. Zaten ekonomimizi ellerinde tutan para babaları sermayelerini yatırdıkları şirketlerinin başına geçirdiklerinin cinsiyetiyle ilgilenmezler. Tıpkı onların kişilikleriyle de ilgilenmedikleri gibi. HAYIR, YÖNETİCİ KONUMUNDA
KADINLARIN SON DERECE ENDER BULUNMASININ BAMBAŞKA BİR AÇIKLAMASI OLMASI GEREKİR! KADINLARA BAĞIŞLANMIŞ BİR ŞEY VAR. TANRININ BİR LÜTFU. BU ONLARI ÖYLE AYRICALIKLI YAPIYOR Kİ BU TÜR GEREKSİZ ŞEYLER İÇİN MÜCADELE ETME İHTİYACI HİSSETMİYORLAR. İNSAN BİR CAN BİR YAŞAM YARATABİLDİĞİNDE, BİR HİSSE SENEDİNİN BORSADA KURU İÇİN ANİDEN HEYECANLANABİLECEĞİNE GERÇEKTEN İNANIYOR MUSUN?....''
January 13, 2013
En cherchant dans la librairie, ce livre m'a vraiment attiré mais je n'ai ressenti son influence qu'en le lisant.
C'est adorable. Laurent Gounelle est tres intelligent. Il a su comment melanger la psycholigie avec l'economie, la sociologie sans oublier l'intrigue du roman, ce qui est rare a trouvé de nos jours. l'argo utilisé etait tres adequat a sa situation. J'ai essaye de trouver les points faibles.. Mais en vain.
Personellement je felicite Gounelle fortement tout en lui demandant de publier encore plus de livres vu qu'il en a que 2.
D'autre part j'invite chaque personne ayant la soif de lecture, de lire ce roman plein de suspense et de reflexions sur la vie intime, le suicide, la peur, la timidite, le statut social et professionnel et meme l'amour et bien d'autres sujets encore...
C'est adorable. Laurent Gounelle est tres intelligent. Il a su comment melanger la psycholigie avec l'economie, la sociologie sans oublier l'intrigue du roman, ce qui est rare a trouvé de nos jours. l'argo utilisé etait tres adequat a sa situation. J'ai essaye de trouver les points faibles.. Mais en vain.
Personellement je felicite Gounelle fortement tout en lui demandant de publier encore plus de livres vu qu'il en a que 2.
D'autre part j'invite chaque personne ayant la soif de lecture, de lire ce roman plein de suspense et de reflexions sur la vie intime, le suicide, la peur, la timidite, le statut social et professionnel et meme l'amour et bien d'autres sujets encore...
March 6, 2014
This book feels like the psychology version of ‘Sophie’s World’: a whole lot of psychology lessons woven into a fiction plot. I have to say that I liked it a lot more than Sophie’s World though, but that’s probably because while I couldn't care less about philosophy, I do have an interest in psychology.
The book opens on top of the Eiffel tower. Alan Greenmor just climbed to the very edge and is about to take his own life. Just when he’s about to jump, he notices a stranger watching him and with some powerful reverse psychology Yves Dubreuil manages to make a deal with Alan: he remains alive and Yves will look after him to set him back on the right road.
And that’s where the real story starts: Yves pushes Alan around with some strong tasks taken from a behaviour therapy textbook, and a lot of psychological discussion.
The writing in this book is solid and there is enough suspense to keep me going from chapter to chapter (Why is Yves doing this? What’s in it for him? How far can he push Alan?). There are some things that bothered me a bit though, and I think it’s due to the fiction non-fiction blending nature of the book: In fiction, you never want to spoon-feed information, most certainly not on background or on what drives your characters, but in non-fiction you sometimes have to bang your message home. The combination of the two made that some of the psychological parts of the book really felt overcooked to me.
I also wasn't fond of the ending. I think this book would have been better without the Audrey bit. I would have preferred an open ending on how Alan would live his ‘new’ life.
Something else i liked, was the opening quote of the book by Sœur Emmanuelle, a Belgian-French catholic nun with very unorthodox views (pro-contraception! anti-celibacy for priests! can you even imagine?) and one of the few ecclesiastics I have a profound respect for. I’m not sure it’s her best quote, but it’s a nice opening to the book:
The book opens on top of the Eiffel tower. Alan Greenmor just climbed to the very edge and is about to take his own life. Just when he’s about to jump, he notices a stranger watching him and with some powerful reverse psychology Yves Dubreuil manages to make a deal with Alan: he remains alive and Yves will look after him to set him back on the right road.
And that’s where the real story starts: Yves pushes Alan around with some strong tasks taken from a behaviour therapy textbook, and a lot of psychological discussion.
The writing in this book is solid and there is enough suspense to keep me going from chapter to chapter (Why is Yves doing this? What’s in it for him? How far can he push Alan?). There are some things that bothered me a bit though, and I think it’s due to the fiction non-fiction blending nature of the book: In fiction, you never want to spoon-feed information, most certainly not on background or on what drives your characters, but in non-fiction you sometimes have to bang your message home. The combination of the two made that some of the psychological parts of the book really felt overcooked to me.
I also wasn't fond of the ending. I think this book would have been better without the Audrey bit. I would have preferred an open ending on how Alan would live his ‘new’ life.
Something else i liked, was the opening quote of the book by Sœur Emmanuelle, a Belgian-French catholic nun with very unorthodox views (pro-contraception! anti-celibacy for priests! can you even imagine?) and one of the few ecclesiastics I have a profound respect for. I’m not sure it’s her best quote, but it’s a nice opening to the book:
Life is a risk.
If you have not risked, you have not lived.
It’s what gives… that champagne taste.
Which sounds to me a bit awkward in translation, so in honour of Sœur Emmanuelle, here's the original in French:
« La vie est un risque.
Si tu n’as pas risqué, tu n’as pas vécu.
C’est ce qui donne… un goût de champagne. »
May 28, 2014
It was a great disapointment for me. In the end, it's just another self-help book. The first quarter was ok, but for the rest, I couldn't care less about the plot. No more books from the same author for sure.
April 30, 2017
Ще один камінаут від мене як читача: я не люблю психологічної літератури на кшталт "Як завести друзів, стати мільйонером і досягти успіху в коханні за 10 днів". Як на мене, то, окрім бла-бла-бла й додаткового відчуття своєї неспроможності зробити те, що, за словами авторів подібних посібників, все одно, що раз плюнути, ці книги не дають. Ну, отака я — можете кинути пару капців))) Тож читати "Бога..." бралася з осторогою: ну, хіба допоможуть ті ж самі фрази змінити життя, якщо їх загорнути у цікавий сюжет? Та й сюжет, на перший погляд, виявися досить банальним: нещасного юнака покинула кохана дівчина, і він не придумав нічого ліпшого, як вбитися, стрибнувши з Ейфелевої вежі. Романтик, бач... Аж тут — не повірите! — на тих балках у верхотурі поруч із невдахою-самовбивцею з’являється прекрасний — та не принц, ні! — незнайомець із вольовим обличчям та впевненим блиском в очах і пропонує юнакові угоду. Згідно з нею, хлопець отримує шанс змінити все своє життя, якщо.. Так-так: якщо виконуватиме всі оті психологічні поради зі згаданих мною на початку книг!
На цьому роман я, може, взялася б переглянути по діагоналі та й по тому, якби оцей-от незанйомець не розпочав навчати підопічного зі спроби втовкмачити йому, що оті всі психологічні книги, поради та інше бла-бла-бла цим же і залишаться, якщо не діяти, а тільки читати. Не погодитися з цим я ніяк не могла, і тому ставлення до книги змінила. І недарма, бо історія захопила. Сюжет закручувався, став майже детективним, муки внутрішньої ломки героя описувалися так природно, що не вірити авторові не виходило, я почала вболівати за Алана, за те, щоб він не відступився, не здався, щоб показав: можна! можна змінитися себе і своє життя, якщо робити це, а не просто читати спецлітературу і складати її на купу! І таки вийшло! Таки спромігся хлопець-невдаха досягти того, про що рік тому навіть і не подумав би, не те що ставив би за мету!
Хоча від цього гепі-енду, зізнаюся, трошки й повіяло якоюсь кіношною несправжністю (не спойлеритиму, але ті, хто дочитає до моменту підрахунку голосів на зборах акціонерів, скорше за все, погодяться зі мною: так не буває), я по-дитячому раділа за героя! І перегортала, перегортала останні сторінки роману, бо це ж так прекрасно: досягти бажаного! Й обламалася... Дуже-дуже обламалася. Бо ота кіношна несправжність підтвердилася, до того ж у найпотворнішому кіноваріанті (там ціла суміш індійсько-серіального мила!). Тож тим, хто дочитає до згаданого моменту підрахунку голосів, наполегливо раджу: на цьому й зупиніться! Не псуйте отого відчуття віри у себе, у можливість змінитися й досягти чогось, яке таки вселяє у читача автор-психолог. Не змушуйте себе розчаровуватися й відкидати книгу як непотріб, бо це — тільки книга, у житті так не буває. Бо оті десяток останніх сторінок зводять нанівець всю роботу Гунеля, і я порадила б автору спалити їх іще в рукопису. Ви ж можете видерти їх із книги і зробити так само, якщо читатимете роман не для того, аби лише розважитися, а для того, щоб навчитися жити трошки по-іншому.
Ще про одну річ не можу змовчати: помилки. Те, що будь ласка часом пишеться через дефіс, уже, на первеликий жаль, не дивує. Мене здивувало, вразило й загнало у глухий кут віртуозне вміння редакторів використати слово "двер" — саме так, в однині й жіночого роду — у такій формі, в якій воно начебто й не так страшно, як ото я написала, виглядає в тексті. Один раз я це списала на випадковість, але двічі — то вже майстерність. От намагаюся скласти речення українською зі словом "двер" — не виходить. Допоможете? Процитувати не можу, книги під рукою немає.
На цьому роман я, може, взялася б переглянути по діагоналі та й по тому, якби оцей-от незанйомець не розпочав навчати підопічного зі спроби втовкмачити йому, що оті всі психологічні книги, поради та інше бла-бла-бла цим же і залишаться, якщо не діяти, а тільки читати. Не погодитися з цим я ніяк не могла, і тому ставлення до книги змінила. І недарма, бо історія захопила. Сюжет закручувався, став майже детективним, муки внутрішньої ломки героя описувалися так природно, що не вірити авторові не виходило, я почала вболівати за Алана, за те, щоб він не відступився, не здався, щоб показав: можна! можна змінитися себе і своє життя, якщо робити це, а не просто читати спецлітературу і складати її на купу! І таки вийшло! Таки спромігся хлопець-невдаха досягти того, про що рік тому навіть і не подумав би, не те що ставив би за мету!
Хоча від цього гепі-енду, зізнаюся, трошки й повіяло якоюсь кіношною несправжністю (не спойлеритиму, але ті, хто дочитає до моменту підрахунку голосів на зборах акціонерів, скорше за все, погодяться зі мною: так не буває), я по-дитячому раділа за героя! І перегортала, перегортала останні сторінки роману, бо це ж так прекрасно: досягти бажаного! Й обламалася... Дуже-дуже обламалася. Бо ота кіношна несправжність підтвердилася, до того ж у найпотворнішому кіноваріанті (там ціла суміш індійсько-серіального мила!). Тож тим, хто дочитає до згаданого моменту підрахунку голосів, наполегливо раджу: на цьому й зупиніться! Не псуйте отого відчуття віри у себе, у можливість змінитися й досягти чогось, яке таки вселяє у читача автор-психолог. Не змушуйте себе розчаровуватися й відкидати книгу як непотріб, бо це — тільки книга, у житті так не буває. Бо оті десяток останніх сторінок зводять нанівець всю роботу Гунеля, і я порадила б автору спалити їх іще в рукопису. Ви ж можете видерти їх із книги і зробити так само, якщо читатимете роман не для того, аби лише розважитися, а для того, щоб навчитися жити трошки по-іншому.
Ще про одну річ не можу змовчати: помилки. Те, що будь ласка часом пишеться через дефіс, уже, на первеликий жаль, не дивує. Мене здивувало, вразило й загнало у глухий кут віртуозне вміння редакторів використати слово "двер" — саме так, в однині й жіночого роду — у такій формі, в якій воно начебто й не так страшно, як ото я написала, виглядає в тексті. Один раз я це списала на випадковість, але двічі — то вже майстерність. От намагаюся скласти речення українською зі словом "двер" — не виходить. Допоможете? Процитувати не можу, книги під рукою немає.
July 20, 2014
Брилянтна книга!!! Просто невероятна, нямам думи, рядко човек има възможността да се наслади на писателските умения на такъв съвременен корифей, владеещ еднакво превъзходно както писателското перо, така и психоаналитичните световъртежи, чрез които изграденият сюжет на този роман-бестселър потапя читателя в магическите измерения на реалността. Буквално се чете на един дъх, като същевременно човек открива толкова имплицитни истини за живота, прикрити умело в кипежа на сивото ежедневие, толкова много хора витаят без дори да се замислят, че те проектират изцяло сивотата си в пространството. По принцип тази книга наистина заслужава читателското внимание на обширни аудитории, за да бъде оценена максимално добре, няма никъде излишна екзалтираност, напротив- всичките несполуки, събирателни и познати на толкова много хора по света, са всъщност до болка унифицираната мерзост, в която сякаш по презумпция приемаме да останем, без да си вземем билет за обратно!! Препоръчвам на абсолютно всички хора, независимо от какъв точно жанр са обсебени-тази книга съдържа универсални ценности за живота!!!
June 11, 2017
A pretty unusual book.
Set in contemporary France, with a French/American guy with an average office job for a main character. Its fiction, meaning it has a full-fledged plot, characters, etc. But it has a distinct "self-helpey" vibe none the less. One of the characters is sort of a guru, and we hear him giving advice etc.. It somehow reminded me of Sophie's World, except that one was much heavier on the philosophy than this one is on psychology. Also, there was some mystery thrown into the mix - a peculiar combination.
It grasped my interest, and the main character inspired compassion, an easy-to-identify-with-normal-person. Multiple times I was surprised by the turns the plot took.
I thought the ending was a little over the top though. But still it was a very enjoyable read overall.
Set in contemporary France, with a French/American guy with an average office job for a main character. Its fiction, meaning it has a full-fledged plot, characters, etc. But it has a distinct "self-helpey" vibe none the less. One of the characters is sort of a guru, and we hear him giving advice etc.. It somehow reminded me of Sophie's World, except that one was much heavier on the philosophy than this one is on psychology. Also, there was some mystery thrown into the mix - a peculiar combination.
It grasped my interest, and the main character inspired compassion, an easy-to-identify-with-normal-person. Multiple times I was surprised by the turns the plot took.
I thought the ending was a little over the top though. But still it was a very enjoyable read overall.
July 28, 2018
At first it seemed like one of those "help for yourself" books, disguised itself as as novel. But then the plot picked up, and it actually got interesting. I liked the transformation of the protagonist's neighbor the most - it's so easy to be mean to other people, but it is so rewording to love one another.
Some psychological techniques portrayed in the book are very doable, and I feel I might be starting to do them.
Some psychological techniques portrayed in the book are very doable, and I feel I might be starting to do them.
February 25, 2019
"Ömrün boyunca genç kalmak istiyorsan, gelişim göstermeye, öğrenmeye, keşfetmeye devam et ve kendini ruhunu körelten alışkanlıkların içine ya da zaten yapmayı bildiğin şeylerin uyuşturan rahatlığına kapatma!"
5/5⭐️⭐️⭐️⭐️⭐️
Uzun zamandır okumak istediğim bir kitabı daha nihayet elime geçirmiş olmanın mutluluğunu yaşıyorum. Birkaç sene önce hiç ilgimi çekmeyen kitapları şuan bayılarak okuyor olmak beni çok mutlu kılıyor. Tanrı Daima Tebdil-i Kıyafet Gezer'i bir arkadaşımın önerisi üzerine aklımın kenarına yazmıştım, artık bu tarz bir kitabı okuyup keyif alabileceğim seviyeye geldiğimi düşünerek okumaya başladım. Tam anlamıyla roman görünümlü bir kişisel gelişim kitabıydı. Bugüne kadar hayatta anlamadan yaptığımız davranışlara karşı o kadar manalı ve detaylı yaklaşımlarla cevaplar yazılıydı ki okurken oldukça şaşırdım. Kitabın kendine has bir kurgusu varken bahsettiğim bu örneklerle kitap süsleniyor. Konusuna kısaca değinirsek; ana karakterimiz hayatındaki tek mutluluğun bir anda tepetaklak olmasının ardından Eyfel Kulesinden atlayarak intihar etmeye karar verir. Fakat son adımında gizemli biri onu durdurur ve ancak bu saatten sonra yapacağı her şeyi yerine getirmeye söz vereceği takdirde onun hayatını kurtaracağını söyler ve ana karakterimiz de bunu kabul eder. Bu anlaşmanın ardından ana karakterimizin hayatı inanılmaz bir şekilde düzelmeye başlar ama bir pürüz vardır. Bu adam hayatını bu kadar iyi yönetirken aslında kimdir, daha ne kadar sürece isteklerini yerine getirecek ve getirmediği takdirde başına ne gelecektir? Kitabı baştan sona soluksuz okudum desem yalan olmaz. Her bölümünü bayılarak ve gitgide daha da büyüyen bir merak duygusuyla okudum. Son bölümlere sığdırılan sırların açığa çıkmasına da bayıldım. Son bölümler bana biraz Paul Auster'den çok severek okuduğum bir kitabı hatırlattığı için daha da sevdim. Gerçekten muhteşem bir kitaptı. Sadece kitap okurların değil, dahi herkesin bir şans verip okuması gereken bir kitap. Kesinlikle pişman olmayacaksınız. Şişirilmiş bir balon olmaktan çok uzak, hayatın gerçekleriyle bezeli roman karışımı buram buram kalite kokan bir kişisel gelişim kitabıydı da. Umarım siz de benim kadar beğenirsiniz ve bana kattığı şeyler kadar size de bir şeyler katar. Keyifli okumalar dilerim..
5/5⭐️⭐️⭐️⭐️⭐️
Uzun zamandır okumak istediğim bir kitabı daha nihayet elime geçirmiş olmanın mutluluğunu yaşıyorum. Birkaç sene önce hiç ilgimi çekmeyen kitapları şuan bayılarak okuyor olmak beni çok mutlu kılıyor. Tanrı Daima Tebdil-i Kıyafet Gezer'i bir arkadaşımın önerisi üzerine aklımın kenarına yazmıştım, artık bu tarz bir kitabı okuyup keyif alabileceğim seviyeye geldiğimi düşünerek okumaya başladım. Tam anlamıyla roman görünümlü bir kişisel gelişim kitabıydı. Bugüne kadar hayatta anlamadan yaptığımız davranışlara karşı o kadar manalı ve detaylı yaklaşımlarla cevaplar yazılıydı ki okurken oldukça şaşırdım. Kitabın kendine has bir kurgusu varken bahsettiğim bu örneklerle kitap süsleniyor. Konusuna kısaca değinirsek; ana karakterimiz hayatındaki tek mutluluğun bir anda tepetaklak olmasının ardından Eyfel Kulesinden atlayarak intihar etmeye karar verir. Fakat son adımında gizemli biri onu durdurur ve ancak bu saatten sonra yapacağı her şeyi yerine getirmeye söz vereceği takdirde onun hayatını kurtaracağını söyler ve ana karakterimiz de bunu kabul eder. Bu anlaşmanın ardından ana karakterimizin hayatı inanılmaz bir şekilde düzelmeye başlar ama bir pürüz vardır. Bu adam hayatını bu kadar iyi yönetirken aslında kimdir, daha ne kadar sürece isteklerini yerine getirecek ve getirmediği takdirde başına ne gelecektir? Kitabı baştan sona soluksuz okudum desem yalan olmaz. Her bölümünü bayılarak ve gitgide daha da büyüyen bir merak duygusuyla okudum. Son bölümlere sığdırılan sırların açığa çıkmasına da bayıldım. Son bölümler bana biraz Paul Auster'den çok severek okuduğum bir kitabı hatırlattığı için daha da sevdim. Gerçekten muhteşem bir kitaptı. Sadece kitap okurların değil, dahi herkesin bir şans verip okuması gereken bir kitap. Kesinlikle pişman olmayacaksınız. Şişirilmiş bir balon olmaktan çok uzak, hayatın gerçekleriyle bezeli roman karışımı buram buram kalite kokan bir kişisel gelişim kitabıydı da. Umarım siz de benim kadar beğenirsiniz ve bana kattığı şeyler kadar size de bir şeyler katar. Keyifli okumalar dilerim..
November 10, 2017
Nepatiko. Per daug banali pasirodė. Tarsi ieško kažkokių gilių temų, bet viskas labai paviršiuje. Tokia populiariosios psichologijos stiliuje "pasimokyk iš kiekvienos situacijos, kiekviename blogyje įžvelk gėrį" - galbūt tai yra tiesa, bet atrodė viskas pritempta. Pabaiga nuvylė visiškai.
June 9, 2020
2.5 :(
February 18, 2016
Alan, un jeune américain vivant en France, a du mal à trouver sa place dans la Société. Un père absent durant son enfance, une mère l'ayant forcé à exceller dans des domaines qu'il n'appréciait pas, un job où les chiffres comptent bien plus que les relations humaines... Lorsqu'Audrey, sa petite amie dont il est éperdument amoureux, le quitte brusquement et sans explications quelques mois seulement après leur rencontre, Alan vacille et décide d'en finir avec la vie. Alors qu'il s'apprête à sauter d'une des poutrelles de la tour Eiffel, un homme se faisant appeler Dubreuil le retient et lui sauve la vie. En échange, Alan devra faire tout ce qu'il lui demandera.
J'étais clairement loin de m'imaginer que ce roman allait autant résonner en moi. Et pourtant, force est de constater que l'auteur, spécialiste des sciences humaines et du développement personnel, est particulièrement doué pour nous faire passer des messages subliminaux applicables à notre propre vie. Au fur et à mesure que l'histoire avance, on évolue avec Alan et à moins d'être déjà complètement acteur de son destin dans sa propre vie, on en retire énormément d'enseignements personnels. Je me suis même surprise à surligner certains passages tant ils m'ont parlé. Un exemple? "Si tu savais le nombre de gens insatisfaits de leur situation professionnelle, qui s'en plaignent et restent en poste. L'être humain a peur du changement, de la nouveauté, et il préfère très souvent demeurer dans son contexte habituel, même s'il est très pénible, plutôt que de le quitter pour une situation nouvelle qu'il connaît mal (...) Ils ont des idées, des projets, des rêves mais ne les accomplissent jamais, paralysés par mille peurs injustifiées, les pieds et les poings liés par des menottes dont ils sont pourtant les seuls à avoir la clé". Tout est dit.
D'une manière générale, j'ai été très surprise d'ouvrir les yeux sur des choses qui m'on paru d'une simplicité évidente, des enseignements de vie qui étaient enfouis au fond de moi et qui n'attendaient qu'à éclater au grand jour avec un peu d'aide. Et cette aide, Laurent Gounelle nous l'apporte avec beaucoup de bienveillance et de "pédagogie". L'exemple des sillons dans la pyramide d'épices, destiné à montrer qu'on ne peut pas changer les gens, qu'on peut juste leur montrer un chemin et leur donner envie de l'emprunter, est extrêmement parlant et m'a beaucoup marqué. Chacun peut appliquer cet enseignement à sa propre vie. À titre personnel, il a beaucoup parlé à la quasi-végétalienne que je suis, qui essaie petit à petit d'amener son amoureux à réfléchir sur ses habitudes alimentaires. Le moyen par lequel Dubreuil arrive à faire arrêter de fumer Alan est également à la fois prodigieux et terriblement simple. Ce qu'on en retire? Ce n'est pas en placardant des images horribles sur des paquets de clopes que les gens arrêteront de fumer!
Au delà de cet aspect "roman à messages", l'histoire en elle même est très plaisante. On s'attache très rapidement à Alan qui, petit à petit, prend son destin en main. Les derniers chapitres sont même très haletants et c'est là qu'on voit que Laurent Gounelle manie également le suspens à la perfection. Je n'ai pas pu lâcher le livre avant de connaître la fin, à la fois prévisible et complètement inattendue. Bref, cette première lecture de Monsieur Gounelle n'est clairement pas la dernière!
J'étais clairement loin de m'imaginer que ce roman allait autant résonner en moi. Et pourtant, force est de constater que l'auteur, spécialiste des sciences humaines et du développement personnel, est particulièrement doué pour nous faire passer des messages subliminaux applicables à notre propre vie. Au fur et à mesure que l'histoire avance, on évolue avec Alan et à moins d'être déjà complètement acteur de son destin dans sa propre vie, on en retire énormément d'enseignements personnels. Je me suis même surprise à surligner certains passages tant ils m'ont parlé. Un exemple? "Si tu savais le nombre de gens insatisfaits de leur situation professionnelle, qui s'en plaignent et restent en poste. L'être humain a peur du changement, de la nouveauté, et il préfère très souvent demeurer dans son contexte habituel, même s'il est très pénible, plutôt que de le quitter pour une situation nouvelle qu'il connaît mal (...) Ils ont des idées, des projets, des rêves mais ne les accomplissent jamais, paralysés par mille peurs injustifiées, les pieds et les poings liés par des menottes dont ils sont pourtant les seuls à avoir la clé". Tout est dit.
D'une manière générale, j'ai été très surprise d'ouvrir les yeux sur des choses qui m'on paru d'une simplicité évidente, des enseignements de vie qui étaient enfouis au fond de moi et qui n'attendaient qu'à éclater au grand jour avec un peu d'aide. Et cette aide, Laurent Gounelle nous l'apporte avec beaucoup de bienveillance et de "pédagogie". L'exemple des sillons dans la pyramide d'épices, destiné à montrer qu'on ne peut pas changer les gens, qu'on peut juste leur montrer un chemin et leur donner envie de l'emprunter, est extrêmement parlant et m'a beaucoup marqué. Chacun peut appliquer cet enseignement à sa propre vie. À titre personnel, il a beaucoup parlé à la quasi-végétalienne que je suis, qui essaie petit à petit d'amener son amoureux à réfléchir sur ses habitudes alimentaires. Le moyen par lequel Dubreuil arrive à faire arrêter de fumer Alan est également à la fois prodigieux et terriblement simple. Ce qu'on en retire? Ce n'est pas en placardant des images horribles sur des paquets de clopes que les gens arrêteront de fumer!
Au delà de cet aspect "roman à messages", l'histoire en elle même est très plaisante. On s'attache très rapidement à Alan qui, petit à petit, prend son destin en main. Les derniers chapitres sont même très haletants et c'est là qu'on voit que Laurent Gounelle manie également le suspens à la perfection. Je n'ai pas pu lâcher le livre avant de connaître la fin, à la fois prévisible et complètement inattendue. Bref, cette première lecture de Monsieur Gounelle n'est clairement pas la dernière!
August 7, 2023
Aš, kaip visada, galvoju, kad knygos pasirenka, kada nori būti skaitomos. Ir mane ši pasiekė tuo metu, kai motyvacija šlubuoja ir daug visokių klausimų kyla :) šiaip labiau 3,5 ⭐️, o tikiu, kitoj nuotaikoj, knyga galėtų pasirodyt ir šiek tiek klišė.
August 19, 2012
J'ai hésité à mettre une étoile tellement j'ai été déçue par ce livre...
Pour moi ce livre est en trois parties:
Première partie:
J'ai adoré tout le début du livre. On se demande ce qu'il va se passer pour Alan les premières missions sont plutôt amusantes. On est plongé dans le "mystère" tout autant que le personnage principal, et on vit avec lui son combat contre la timidité, les moments où ils se "lâche" un peu (comme dans la bijouterie de luxe). Vraiment une partie divertissante.
Deuxième partie:
Alors là, c'est la partie que j'ai le moins aimé. Autour de la page 200, le livre devient une espèce de livre pseudo-psychologique, qui veut expliquer aux timides pourquoi malgré leur bonne volonté, ils seront toujours les victimes des non-timides, parce qu'ils le portent sur eux. Lors de l'un des nombreux monologues d'Igor, on comprend vaguement le sous entendu "tu es timide, tu es foutu", alors que jusqu'ici le livre avait plutôt donné l'impression que l'on pouvait lutter contre sa timidité, ce qui est d'ailleurs prouvé à la fin.
L'auteur se sert du personnage d'Igor (psychiatre), pour sortir des certitudes qui n'en sont pas.
Troisième partie:
On passe de la partie psychologique au "journal de l'économie". Vous aviez envie de vous détendre avec un livre qui ne vous parlerait pas de chiffres ? Pas de chance, on va vous expliquer comment fonctionne la bourse et comment prendre le contrôle d'une société d'une manière totalement impossible dans la vraie vie.
Cerise sur le gâteau de cette partie : les actionnaires ont le choix entre un président qui leur apportera de l'argent maintenant, ou un président qui leur dit qu'ils n'en auront pas mais qu'ils rendront l'entreprise plus humaine, et bien sûr ils choisissent le deuxième ! Dans le genre "tout le monde il est beau, tout le monde il est gentil". Alors que jusqu'ici le livre avait plutôt été réaliste, voir parfois sordide... J'ai été vraiment déçue.
Donc je mets tout de même deux étoiles parce que j'ai vraiment bien aimé la première partie, mais pour la suite, je me suis vraiment forcée à lire...
Pour moi ce livre est en trois parties:
Première partie:
J'ai adoré tout le début du livre. On se demande ce qu'il va se passer pour Alan les premières missions sont plutôt amusantes. On est plongé dans le "mystère" tout autant que le personnage principal, et on vit avec lui son combat contre la timidité, les moments où ils se "lâche" un peu (comme dans la bijouterie de luxe). Vraiment une partie divertissante.
Deuxième partie:
Alors là, c'est la partie que j'ai le moins aimé. Autour de la page 200, le livre devient une espèce de livre pseudo-psychologique, qui veut expliquer aux timides pourquoi malgré leur bonne volonté, ils seront toujours les victimes des non-timides, parce qu'ils le portent sur eux. Lors de l'un des nombreux monologues d'Igor, on comprend vaguement le sous entendu "tu es timide, tu es foutu", alors que jusqu'ici le livre avait plutôt donné l'impression que l'on pouvait lutter contre sa timidité, ce qui est d'ailleurs prouvé à la fin.
L'auteur se sert du personnage d'Igor (psychiatre), pour sortir des certitudes qui n'en sont pas.
Troisième partie:
On passe de la partie psychologique au "journal de l'économie". Vous aviez envie de vous détendre avec un livre qui ne vous parlerait pas de chiffres ? Pas de chance, on va vous expliquer comment fonctionne la bourse et comment prendre le contrôle d'une société d'une manière totalement impossible dans la vraie vie.
Cerise sur le gâteau de cette partie : les actionnaires ont le choix entre un président qui leur apportera de l'argent maintenant, ou un président qui leur dit qu'ils n'en auront pas mais qu'ils rendront l'entreprise plus humaine, et bien sûr ils choisissent le deuxième ! Dans le genre "tout le monde il est beau, tout le monde il est gentil". Alors que jusqu'ici le livre avait plutôt été réaliste, voir parfois sordide... J'ai été vraiment déçue.
Donc je mets tout de même deux étoiles parce que j'ai vraiment bien aimé la première partie, mais pour la suite, je me suis vraiment forcée à lire...
This entire review has been hidden because of spoilers.
January 23, 2023
Цікавий сюжет з неочікуваним кінцем.
Покаже як керувати своїм життям, переборюючи страх осуду та публіки. Навчить переконувати та дослухатися до себе
Покаже як керувати своїм життям, переборюючи страх осуду та публіки. Навчить переконувати та дослухатися до себе
May 13, 2025
совсем не то, что я ожидала, но мне понравилось. эта книга смогла вытащить меня из моего reading slump, советую
October 17, 2023
Šiaip tai blemba, visai tokia įtrauki knyga. Pastaruosius kelis mėnesius neturiu laiko knygoms, tad skaitymas buvo fragmentuotas, bet į šią knygą būdavo lengva vis iš naujo įsivažiuot, susitapatint su pagrindiniu veikėju Alanu.
Patiko, kad per gana įdomų ir lengvą tekstą perteikiamos visokios gyvenimo tiesos, kurias verta kartais prisimint. Patiko, kad skatina permąstyt savo elgesį, kur eini, ko iš tiesų nori. Šito knygoje gausu.
Nepatiko, kad tos pačios gyvenimo tiesios kartais biškelį bullshit, labai jau suabsoliutintos, o dargi ir seksistiškos.
P.S. Realiai tai šita knyga yra apie CBT taikymą, bet CBT manęs irgi 100% neįtikino, tad taip pat ir su šia knyga.
Patiko, kad per gana įdomų ir lengvą tekstą perteikiamos visokios gyvenimo tiesos, kurias verta kartais prisimint. Patiko, kad skatina permąstyt savo elgesį, kur eini, ko iš tiesų nori. Šito knygoje gausu.
Nepatiko, kad tos pačios gyvenimo tiesios kartais biškelį bullshit, labai jau suabsoliutintos, o dargi ir seksistiškos.
P.S. Realiai tai šita knyga yra apie CBT taikymą, bet CBT manęs irgi 100% neįtikino, tad taip pat ir su šia knyga.
March 10, 2023
4* за сюжета и увлекателната история, защото откъде тръгнахме и къде отидохме.
1* давам на себе си. За пръв път тази зима прочетох и изслушах толкова книги за самопомощ и размисъл и другата тема, която едва изтрайвам - любов.
Намразила съм любовните романи, защото едно време, когато бях по цяло лято на село, на най-интересните игри с децата на улицата баба ме прибираше да спя, другите баби също прибираха останалите бандити да спят. Бабите си четяха цял следобяд изпаткали любовни фантасмагории, пък ние да спим. До ден днешен се потрисам от любовта по книгите. 🤣
Но пък е прекрасно да надскочиш себе си и да погледнеш с други очи, току-виж научиш нещо ново.
За самопомощта и личностното развитие - най-трудно е да кажеш: "Ето тук греша, как да продължа и какво точно да направя?". И не просто да го осмислиш, а да действаш.
Бог наистина пътува невидим. Кой ще е нашият Бог и дали въобще ще му дадем шанс да се покаже...Ами, знаем само ние.
1* давам на себе си. За пръв път тази зима прочетох и изслушах толкова книги за самопомощ и размисъл и другата тема, която едва изтрайвам - любов.
Намразила съм любовните романи, защото едно време, когато бях по цяло лято на село, на най-интересните игри с децата на улицата баба ме прибираше да спя, другите баби също прибираха останалите бандити да спят. Бабите си четяха цял следобяд изпаткали любовни фантасмагории, пък ние да спим. До ден днешен се потрисам от любовта по книгите. 🤣
Но пък е прекрасно да надскочиш себе си и да погледнеш с други очи, току-виж научиш нещо ново.
За самопомощта и личностното развитие - най-трудно е да кажеш: "Ето тук греша, как да продължа и какво точно да направя?". И не просто да го осмислиш, а да действаш.
Бог наистина пътува невидим. Кой ще е нашият Бог и дали въобще ще му дадем шанс да се покаже...Ами, знаем само ние.
November 30, 2020
Тази книга, както и Тревожни хора (Ф. Бакман) и Похватите на титаните (Т. Ферис) се обединиха в главата ми още в момента, в който започнах да разбирам накъде ни води авторът с историята си. В края ѝ се замислих, че има много хора, включително и наши близки и приятели, които водят страхотна вътрешна битка. Водят битката на живота си, мислейки си, че проблемът е в тях и вярвайки, че решението е да прекратят своя път. Никога няма да забравя как мой гост в подкаста, Мариела Станулова, сподели за своите собствени терзания в тийнейджърските години. Прояви изключителна смелост, която се надявам да помогне на някой, някога да вдигне ръка и да каже "Хей, имам проблем. Искам да споделя."
Книгата е изключително въздействаща. Предизвиквам ви да я прочетете и да разкажете за нея на всичките си приятели. Току-виж сте помогнали на някого без дори да подозирате. 🙏
Книгата е изключително въздействаща. Предизвиквам ви да я прочетете и да разкажете за нея на всичките си приятели. Току-виж сте помогнали на някого без дори да подозирате. 🙏
July 31, 2017
I believe, there were two authors.
The beginning and the ending (awful, God, awful)- was written by one, and the middle of the book- by another person. Psychological training was gripping, and useful! But what about that "mamma-melodrama" nonsense in the last pages, inspired by the best soap operas from Venezuela??? Very, very disappointed. It's like eating a cake, sweet, wonderful delight and suddenly..fish head appears.
The beginning and the ending (awful, God, awful)- was written by one, and the middle of the book- by another person. Psychological training was gripping, and useful! But what about that "mamma-melodrama" nonsense in the last pages, inspired by the best soap operas from Venezuela??? Very, very disappointed. It's like eating a cake, sweet, wonderful delight and suddenly..fish head appears.
September 23, 2012
Nedense Pegasus Yayınları'ndan çıkan kitaplara hayır diyemiyorum.
Tam 1 haftadır aynı kitabı okuyorum, kendime inanamıyorum!
Tamam, nihayet bitti. Uzun uzun review etmeye ne zamanım ne gücüm var, o bakımdan şu şekilde özetlemek istiyorum meseleyi:
Tam 1 haftadır aynı kitabı okuyorum, kendime inanamıyorum!
Tamam, nihayet bitti. Uzun uzun review etmeye ne zamanım ne gücüm var, o bakımdan şu şekilde özetlemek istiyorum meseleyi:
June 4, 2014
I'm full already with that psychological bullshit, so I really disliked the book... It's just a series of lessons, which I find hard to finish reading. Well it's mainly my mistake that I bought a book just because the title intrigued me :) I should have been more concern about the plot :)
April 29, 2018
„Kaip sakoma, narsuolis miršta tik kartą, o bailys miršta kasdien...“
Pagaliau ir mano akys aptiko šį kūrinį. Tikriausiai galėčiau drąsiai teigti, kad jo viršelį jau yra matęs bene kiekvienas skaitytojas, jeigu neklystu, dar dabar daugelio knygynų "topuose" jis vis dar karaliauja... Šiuo atveju tikriausiai nenorėjau atsilikti nuo "mados" ir spėti į tą traukinį, kur dar būtų diskutuojančių apie šią knygą.
Iš tiesų, nežinojau apie ką ji, kol nepradėjau skaityti. Neskaičiau nei anotacijų, nei komentarų. Net knygos nugarėlės neatsiverčiau. Ilgą laiką galvojau, kad tai net ne romanas, tikėjausi gauti saviugdos knygą be veiksmo. Nors, galiu pripažinti, veiksmo čia buvo palyginus nedaug. 1/3 knygos savyje talpino be proto didelį kiekį nuostabių minčių, kurias, pastebėjau, kad savo gyvenime pradėjau taikyti ir pati. Kol kas nežinau rezultatų, bet jaučiu, kad pati kitaip pradedu žiūrėti į tam tikras situacijas. O tai jau šis bei tas. Bet tuo pačiu tas 1/3 buvo beveiksmis siužetas, kartais tapdavo pernelyg nuobodu. Būtent dėl šios priežasties skaitymo laikas labai išsitęsė - vis atrodydavo, kad tiek daug perskaičiau, tiek laiko praleidau, o va - tik 20 psl. Nors, galiu pasakyti, kad pats kūrinys ir stilius nebuvo pernelyg sunkus. Mistika ir tiek.
Negaliu šios knygos vadinti detektyvu, nors tas prieskonis lydėjo visą knygą. Viena dalis "detektyvo" mano galvoje išryškėjo labai labai greitai - kai tik buvo papasakota apie šeimos istoriją. Vis dėlto pastebėjau, kad knyga kėlė labai daug įdomių jausmų - tiek liūdesio, tiek apmąstymų, tiek šypsenų.
Pasakojimo stilius pasirinktas iš tiesų labai įdomus. Dauguma istorijos buvo rašoma I asmeniu, pasakojamu pagrindinio veikėjo, tačiau neretai įsiterpdavo ir III asmuo, pasakojant apie kitus personažus. Keista, kad tai buvo beveik nepastebima, skaitant tai "nekrisdavo į akis" ir neerzindavo, kartais atrodydavo "iš kus Alanas tai sužinojo, jeigu jo ten nebuvo?", o jis ir nežinojo, nes ne jis ir pasakojo. Juokinga. Bet tuo pačiu ir labai gražiai "sužaista", norint atskleisti tam tikrus užkulisius, bet nesuerzint skaitytojo.
Tai buvo pirmoji knyga šiais metais, kurią noriai laikiau savo rankinėje, skaičiau autobuse, laukdama eilėse, pietų pertraukomis... Tai jau didelis įvertinimas iš manęs.
Labiausiai nuvylė Ptižano vaidmuo kūrinyje. Kai jam buvo skirtas visas atskiras skyrius, tikėjausi didelės jo rolės, tačiau taip ir nesuvokiu, kokiam tikslui jis buvo sukurtas. Kad sužinotų tikrąjį vieno iš veikėjų vardą? O ar nebuvo kitų būdų tai padaryti? Nuotrauka internete su tikra pavarde, galbūt koks laiškas, numestas ant stalo su tikruoju vardu... Gaila, kai perspektyvus veikėjas būna taip negailestingai pradanginamas...
Iš esmės mano vertinimas - 3,5 žvaigždutės.
Pagaliau ir mano akys aptiko šį kūrinį. Tikriausiai galėčiau drąsiai teigti, kad jo viršelį jau yra matęs bene kiekvienas skaitytojas, jeigu neklystu, dar dabar daugelio knygynų "topuose" jis vis dar karaliauja... Šiuo atveju tikriausiai nenorėjau atsilikti nuo "mados" ir spėti į tą traukinį, kur dar būtų diskutuojančių apie šią knygą.
Iš tiesų, nežinojau apie ką ji, kol nepradėjau skaityti. Neskaičiau nei anotacijų, nei komentarų. Net knygos nugarėlės neatsiverčiau. Ilgą laiką galvojau, kad tai net ne romanas, tikėjausi gauti saviugdos knygą be veiksmo. Nors, galiu pripažinti, veiksmo čia buvo palyginus nedaug. 1/3 knygos savyje talpino be proto didelį kiekį nuostabių minčių, kurias, pastebėjau, kad savo gyvenime pradėjau taikyti ir pati. Kol kas nežinau rezultatų, bet jaučiu, kad pati kitaip pradedu žiūrėti į tam tikras situacijas. O tai jau šis bei tas. Bet tuo pačiu tas 1/3 buvo beveiksmis siužetas, kartais tapdavo pernelyg nuobodu. Būtent dėl šios priežasties skaitymo laikas labai išsitęsė - vis atrodydavo, kad tiek daug perskaičiau, tiek laiko praleidau, o va - tik 20 psl. Nors, galiu pasakyti, kad pats kūrinys ir stilius nebuvo pernelyg sunkus. Mistika ir tiek.
Negaliu šios knygos vadinti detektyvu, nors tas prieskonis lydėjo visą knygą. Viena dalis "detektyvo" mano galvoje išryškėjo labai labai greitai - kai tik buvo papasakota apie šeimos istoriją. Vis dėlto pastebėjau, kad knyga kėlė labai daug įdomių jausmų - tiek liūdesio, tiek apmąstymų, tiek šypsenų.
Pasakojimo stilius pasirinktas iš tiesų labai įdomus. Dauguma istorijos buvo rašoma I asmeniu, pasakojamu pagrindinio veikėjo, tačiau neretai įsiterpdavo ir III asmuo, pasakojant apie kitus personažus. Keista, kad tai buvo beveik nepastebima, skaitant tai "nekrisdavo į akis" ir neerzindavo, kartais atrodydavo "iš kus Alanas tai sužinojo, jeigu jo ten nebuvo?", o jis ir nežinojo, nes ne jis ir pasakojo. Juokinga. Bet tuo pačiu ir labai gražiai "sužaista", norint atskleisti tam tikrus užkulisius, bet nesuerzint skaitytojo.
Tai buvo pirmoji knyga šiais metais, kurią noriai laikiau savo rankinėje, skaičiau autobuse, laukdama eilėse, pietų pertraukomis... Tai jau didelis įvertinimas iš manęs.
Labiausiai nuvylė Ptižano vaidmuo kūrinyje. Kai jam buvo skirtas visas atskiras skyrius, tikėjausi didelės jo rolės, tačiau taip ir nesuvokiu, kokiam tikslui jis buvo sukurtas. Kad sužinotų tikrąjį vieno iš veikėjų vardą? O ar nebuvo kitų būdų tai padaryti? Nuotrauka internete su tikra pavarde, galbūt koks laiškas, numestas ant stalo su tikruoju vardu... Gaila, kai perspektyvus veikėjas būna taip negailestingai pradanginamas...
Iš esmės mano vertinimas - 3,5 žvaigždutės.
Displaying 1 - 30 of 905 reviews