Автор рассказывает историю беспримерного взлета Гая Вителлия, прошедшего путь от простого лудильщика до великого гладиатора, владеющего всеми техниками боевого искусства и ставшего первым из двух тысяч гладиаторов, нашедших свою смерть во время торжественного открытия амфитеатра Флавиев (Колизея) в 80-м году от Рождества Христова. Это роман о нежной любви, о распутстве могущественных сенаторов, пренебрегающих своими женами и развлекающихся с куртизанками... Такая волнующая картина первого столетия эры христианства разворачивается на фоне пожара в Риме, разрушения Иерусалима и последних дней Помпеи.
Kao prvo knjiga nema nikakve veze sa istoimenim kultnim filmom, kao drugo knjiga je relativno losa. Radnja se odvija jako brzo, konstantno se skace iz jedne scene u drugu. Knjiga ima puno likova, koji se isto tako jako brzo smjenjuju, bukvalno tek sto se glavni lik upozna sa nekim i razvije neki odnos ta osoba bude ubijena ili umre. Upravo zbog toga se i ne mozete povezati sa likovima, pa cak ni sa glavnim likom koji je u centru paznje, jer je i on jako sturo predstavljen. Mozda i najveci problem po meni je sto ima jako malo akcije. Knjiga se zove Gladijator a najmanje ima upravo borbi gladijatora. Ne znam da li je predstavljeno ukupno 5-6 koje su napisane jako sturo svega na par stranica knjige. Knjiga se vise fokusirala na neke nebitne stvari, koje su jako slabo produbile pricu same knjige.
Kao slaninica prosečnog ukusa. Ništa posebno. Red rimske istorije, red gladijatora, red nesrećnih ljubavi, red razvrata... Onako. OK za ubijanje vremena.
Хоробрість на межі можливостей, на межі сприйняття, розуміння… але, водночас, захоплення мужністю головного героя, його безстрашністю перед лицем неминучої загрози смерті. Саме такою є розв’язка драматичного сюжету нового історичного роману Філіпа Ванденберга «Гладіатор». Зізнаюся, Філіп Ванденберг – один із моїх улюблених письменників сучасної світової літератури. Сюжети його книг вирізняються неможливістю передбачити, чим же все закінчиться… Не є винятком із цього правила роман «Гладіатор». Характерною рисою авторського стилю є те, що письменник зберігає інтригу до останнього рядочка, уява читача перебуває у постійній напрузі, а древній Рим з його величною архітектурою, видовищами, жорстокими безжальними законами, боями та аморальними принципами вищих чиновників постає перед враженим читачем, наче пишна картина, намальована вправним пензлем вишуканого, однак прискіпливого художника. На мою думку, роман є дуже актуальним для українського сьогодення: така ж безкарність і захмарне багатство правителів та чиновників; корупція у вищих ешелонах влади; хабарництво; угоди за домовленістю для «своїх», продажність судової та політичної систем… цей перелік можна успішно продовжувати, проте не позбавлятиму Вас, друзі, насолоди вдумливого читання, що іноді наводить на думку: невже змінюються лише часи, але не змінюються принципи і бажання? Роман можна охарактеризувати, як історію приголомшливого успіху, адже бідний юнак із Болоньї Гай Вітелій став найвідомішим гладіатором Риму, кумиром народу, його кохання жадали жінки, його обожнювали прихильники, йому заздрили вороги… чи вдалося йому спізнати справжнє щастя, кохання, вірність, дружбу?. Складно зрозуміти, чи було у древньому Римі кохання, як чисте, світле почуття взагалі, адже знатні римлянки пропонували тілесні насолоди просто на очах у всіх, посеред вулиці, тому що хотіли розважитись, або були байдужими своїм чоловікам. Тепер кілька слів про мої враження від тексту: читається на одному диханні, точно допоможе краще зрозуміти історію Римської імперії. На Вас чекають інтриги, змови, перевороти, пожежі… нудьгувати не доведеться. А ще, приємно вразив переклад Анатолія Кресніна, хоч і російською мовою. Книга, безумовно, буде цікавою для поціновувачів сучасного історичного роману, а також усім, хто прагне поринути в таємниці минулого. Не варто читати її дітям, підліткам, вразливим особам із надто сентиментальним сприйняттям всього що відбувається… … і все ж приємної книжкової мандрівки вулицями загадкового, містичного вічного міста, де «оживає» історія.
More like a historical journal than a book, main character's very undecided, climax comes very late & is described in about 5 pages (which is very short compared to parts of the story that were completely irrelevant but that got more attention).
chcela som si precitat nieco ine, co zvycajne citam a skusila som toto. Ale nesedel mi autorov styl, hoci pribeh ako taky ma zaujal. Mlady chlapec sa dostane do Rima a stane sa z neho najslavnejsi gladiator.