Роман «Відьмин поклик» (2020) Марини та Сергія Дяченків — друга частина трилогії «Відьмин вік». Тридцять років тому протистояння Великого Інквізитора Клавдія Старжа та могутньої відьми Івги завершилося несподіваним порятунком світу та переписуванням історії. Тепер Клавдій та Івга одружені, а їхній син Мартін пішов батьковими стопами. Але, здається, історія повторюється: ініціацій та злочинів, скоєних відьмами, стає дедалі більше, вершить самосуд «Нова Інквізиція», а Мартін виконує свій обов’язок, намагаючись при цьому нікому не заподіяти зла...
Марина Дяченко Marina and Serhiy Dyachenko - co-authors of novels, short fiction, plays and scripts. They primarily write in Russian (and in the past also in Ukrainian) with several novels translated into English and published in the United States. These include, Vita Nostra (2012), The Scar (2012), The Burned Tower (2012), Age of Witches (2014) and Daughter from the dark (2020). The primary genres of their books are modern speculative fiction, fantasy, and literary tales.
Дуже довгоочікувана книжка від моїх улюблених авторів. Купила книжку, як тільки побачила, що вона з'явилася, і одразу ж засіла читати. Читала в ел. вигляді. Я не одразу зорієнтувалася, що ця книжка має обидві частини дилогії, бо на обкладинці це ніяк не зазначено і заразом вже купила першу книжку окремо.
Це продовження Відьомської доби. Події відбуваються після того, як Ївга змогла подолати себе і запобігти нищенню світу заради кохання. Клав і Ївга одружилися, у них народився син Мартін. Він вже виріс і теж став інквізитором. Між Ївгою і Клавом хоч і є ніжні почуття, любов, підтримка, але і також ні він, ні вона не забувають, ким є партнер і ніколи не втрачають пильності. Клав усе боїться, що Ївга згадає, ким вона є і її сила зашкодить людству. Нелюдськими зусиллями він змушує себе довіряти їй, але все одно напруга відчувається. І знову тут події крутяться навколо відьом і людей. Ївга все намагається відгадати, чому процес ініціації так спотворює відьом, чому вони втрачають людську подобу. Їй все здається, що от-от і вона намацає ниточку, яка виведе її до істини. Але ця ниточка веде до шляху, зійти з якого вже неможливо. І чи не буде це фатальною помилкою?
А тим часом світ знову міняється. У людей з'являються ворожі настрої щодо відьом, з'являються доморощені інквізитори, які самі вбивають відьом, яких їм удається зловити. І Мартін, який знайомиться з молодою гарною відьмочкою Егле, закохується в неї, відчуває, що відьми це те - що йому не чуже і він хоче привести світ і відьом в рівновагу.
Роман психологічний, багато тем тут піднімається: злочинців і всіх інших, і яка грань відмежовує потенційного злочинця від злочинця справжнього. Бажання батьків уберегти дитину від знань і те, що відбувається, коли дитина все-таки дізнається те, що від неї приховували. Ревнощі сина до батька. Існування світу, в якому рівномага може щохвилини зсунутися.
Я думаю, що ця книжка - та, в якій можна знайти щось для себе під час другого читання, тож колись обов'язково її перечитаю.
Диагноз: сильное помешательство. 4 дня я забывала спать, есть и вообще жить, а единственное что могла - читать (сначала Ведьмин Век, потом Ведьмин Зов). Причем довольно часто бывает в последнее время, что ты к книге вот так, всей душой, а в ответ получаешь что-то не то. А тут всё то. Вот прям до последней буквы и запятой (кроме некоторого количества опечаток и отвратной обложки). Божечки, как мне хорошо, кто бы знал! Как будто в процессе чтения мою нервную систему разобрали по частям (мучительно проходясь по каждому нерву), отмыли и собрали заново (2 раза). Не могу сказать, что мир сильно прекрасен и удивителен, но вот герои - герои прекрасны по-настоящему! Они живые, объемные, невероятные, ошибающиеся, верящие, любящие, каждого обнять и плакать. Хотя, конечно, обнять и плакать нужно сейчас меня, потому что на горизонте в обозримом будущем вряд ли появится настолько же прекрасная книга.
Это просто невероятно - через 23 года и вполне достойное продолжение.
Конечно, я бы предпочел, чтобы любимые писатели напоследок подарили нам еще один мир. Одно из главных удовольствий для меня в книгах дяченко - плавное погружение в совсем неизвестные миры с непонятной поначалу логикой.
Но сиквел к удачному произведению - всегда коммерчески беспроигрышен. И можно ворчать что тут уже совсем явно в конце книги читателей подвесили на неизбежности покупки следующей книги, которая, видимо, делалась сразу же, опять-таки из коммерческих соображений.
Или что Ведьмин век привел к жарким дискуссиям среди фанатов "что же на самом деле означает его концовка". Новые книги не то чтобы отвечают на этот вопрос но несколько обесценивают эти самостоятельные поиски - вот вам решебник. В книгах побуждение к размышлению всегда очень ценно и отличает детективы и любовные романы "для метро" от хороших книг.
А можно просто радоваться еще одной гениальной книге.
Не шедевр. Но очень сильная книга, которая глубоко проникает в вашу голову и чувства и от которой очень сложно оторваться. Книга о силе, уязвимости и доверии.
И да, на удивление, вторая часть оказалась лучше первой.
Very good. Excellent sequel to the first book, it covers all the white spots, and delivers an excellent happy end, miraculous but that’s even better. It’s truly the good old fantasy legacy.
Plot - great, language - ok., philosophy - some; basic but strong.
Прочитала книгу за один день. Определенно одна из лучших книг года, понравилась даже больше чем первая часть. Жаль что это не трилогия, хотелось бы и дальше читать про жизни ведьм в этой вселенной.