Відьмин вік

Відьмин вік #1

by Marina Dyachenko, Марина Дяченко, Sergey Dyachenko

«Відьмин вік» (1997) відкриває фантастичну трилогію Марини та Сергія Дяченків про відьом (друга частина — «Відьмин поклик» (2020), третя — «Відьмин рід» (2020). Події в романі відбуваються у світі, технологічно дуже близькому до нашого, в якому, однак, поряд з людьми живуть відьми й навки. Руда Івга Лис щосили прагне стати звичайною людиною, влаштуватися на роботу, створити сім’ю з коханим чоловіком, але вона відьма, і ніщо не в змозі цього переінакшити. Проте зустріч з Великим Інквізитором Клавдієм Старжем кардинально змінить її долю і врятує світ...

Genres: Fantasy, Fiction, Russia, Urban Fantasy, Witches, Ukraine

366 pages, ebook

First published January 1, 1997

About the author

Марина Дяченко
Marina and Serhiy Dyachenko - co-authors of novels, short fiction, plays and scripts. They primarily write in Russian (and in the past also in Ukrainian) with several novels translated into English and published in the United States. These include, Vita Nostra (2012), The Scar (2012), The Burned Tower (2012), Age of Witches (2014) and Daughter from the dark (2020). The primary genres of their books are modern speculative fiction, fantasy, and literary tales.

Reviews

[Anna · Rating 4 out of 5]

This is my third book by Marina and Sergey Dyachenko. I've read their Vita Nostra in original Russian, and The Scar in English translation. Reading in Russian is slow for me, so I was very glad to see that another English translation became available - Age of Witches.

I could not believe how terrible this translation is. Not only numerous typos, but glaring grammatical errors, and there are parts of text that look like if the translation was automated. I know this is not how the Dyachenkos write. Their style is rich, lyrical and poetic. Very beautiful. There is no translator name on the ebook I bought from amazon.com.au but Goodreads tells me that the book has been done by Andrew Bromfield, who's translated dozens of other books from Russian and who is, according to Wikipedia, a "British editor and translator of Russian works". I don't want to judge him by this book alone so I'll stop right here.

So, I have finished reading, then bought the original Russian text. It begins with the prologue that is missing from the English version. I've checked some random scenes, mainly Ivga's visions from the last chapter, and there are quite big differences there too. So if you plan to read in English, be warned.

The Scar has been translated by Elinor Huntington and is very well done.

Now for the book. Level one: dark, grim fantasy. Witches and the undead (not zombies, not revenants, there is a hint in the missing prologue as to what they are) and their hunters. Level two: a story of love (but not a love story!), duty and damn hard choices. Level three: the thin line of balance between chaos and order, and what can happen when the line is unhinged. Good diggers will find more :-) and considering that one of the Dyachenkos is a psychiatrist by profession, this shouldn't be a surprise.

The cover may suggest that this is a YA book. Maybe... but there are some quite adult concepts there. Well, at worst, they will be missed :-) Read and enjoy.

[Tatyana Naumova · Rating 5 out of 5]

Сила любви, очень оптимистично

[Housewife Bubuchu · Rating 4 out of 5]

Эта книга сияющая, заточенная до неимоверной остроты игла чистейшего страдания. Читателю вгоняют ее с размаху в грудь и всю книжку медленно давят вглубь, до сердца. И давят и раскачивают, вызывая фантомный призрак боли, которая разрывает главных героев. А потом, когда боль становится невыносимой вдруг резко выдергивают пыточный инструмент из раны. Восторг, освобождение, катарсис, ну и прочее такое вам обеспечены. Кто-то там возможно усмотрит концепцию Великой Любви, кто-то какое другое откровение. Я усмотрела в ней нечто такое христианское, о чем уже много раз писалось и говорилось. По английски это красиво называется "Expiatory sacrifice" - получение прощения, искупление вины, отпущение грехов через самопожертвование и муки. Ну и конечно же достижение катарсиса в процессе.
Неоднозначная книга, с одной стороны идеальная вещь, а с другой стороны мне очень не нравится когда в меня тыкают острыми предметами.

Напоминалка. Дьяченков больше не читать.

[David · Rating 3 out of 5]

Marina and Sergey Dyachenko are apparently very popular in Russian SF fandom, but only a few of their novels have been translated into English. I loved The Scar and Vita Nostra, enough to put the Dyachenkos on my very small "must buy" list of authors. Age of Witches is their latest to be made available in the U.S. It's a strange and interesting Russian urban fantasy novel, but it's definitely not my favorite from this couple. Age of Witches, like The Scar, was originally published in the late 90s in Russia, but it seems to have been given a much less professional translation.

Taking place in a modern, unnamed country, the world is one in which witches exist and have actual powers. Girls (all witches are female) don't know they're witches until they mature. A witch then has the choice of being Initiated, which causes her powers to fully develop, but also sets her irrevocably against mankind. Or she can register with the Inquisition.

"Witch, remember that society does not reject you. By renouncing all things foul and registering, you will become a fully legitimate citizen, with all the rights of a citizen ... By persevering in evil, you condemn yourself to misery and isolation ... Under the terms of Article ... of the Codex of Laws ... who are not registered are punished by the compulsory performance of community service ... those involved in evil-doing ... are subject to trial by the Inquisition ..."

The Inquisition is a government agency dedicated to hunting down and registering witches, and torturing and executing unregistered ones. There are many types of witches of different power levels, none of them really explained. Claudius Guard, the Chief Inquisitor who is one of the main characters, can sense the power and type of a witch, and has some sort of mental power of his own (it is not clear if Inquisitors are born with "witch-hunting" powers or are trained) which allows him to sense witches and also to cause them pain in his presence.

There are also creatures called navkas, from Slavic folklore, who are a sort of undead watery seductress, hunted by a separate paramilitary organization called the Chugaisters.



Claudius is still haunted by his childhood sweetheart, who became a navka after drowning. This makes him a tormented, morose character who's not at all the pitiless, implacable zealot you'd expect from someone with the title of "Chief Inquisitor." In this world witches are real and really are trying to destroy humanity, but he has to deal with petty internal politics and answer to political higher-ups while trying to unravel a dire conspiracy centered around an emerging "queen-witch."

Things get complicated when he discovers that an unregistered witch named Ivga is engaged to the son of a family friend. Ivga sort of suspects she is a witch but has been in denial. When Claudius exposes her, she goes on the run, and somehow winds up coming to Claudius for help. Claudius, as we later learn being haunted by the memories of his young love whom he could not save, tries to protect her, which means both of them are now caught between the Inquisition and the coming showdown with the queen-witch. The twist in the climax brings their respective storylines to a close, but I found the plot often a bit non-linear and the thoughts and dialog of the characters did not always make sense.

I will still read anything that comes out in English from the Dyachenkos, but Age of Witches was a bit of a slog to get through. A qualified 3.5 stars; I still recommend anyone who wants something different in fantasy read this, but read Vita Nostra or The Scar first.

[Redrugina Olena · Rating 5 out of 5]

Ukrainian folklore in an urban fantasy - what a joy! This book did not provide all the answers - it outlined the events leaving us to draw conclusions. Will definitely continue reading the series.

Потанцюєм, дядьку?

[Eugenia Kutaliova · Rating 4 out of 5]

Коли побачила, що вийшла нова книжка Дяченків, не тямилася з радості. Коли побачила, що ця книжка - продовження вже читаної мною "Відьомської доби", вирішила перечитати, щоб згадати.

Сюжет побудований на слов'янській міфології: навки, чугайстри, відьми. Люди живуть як і ми, але певний, малий відсоток дівчат народжується з відьомським даром. Більшість з них живуть неініційованими, живуть як звичайні люди. Та деякі з них таки проходять обряд ініціації і стають жорстокими чудовиськами: убивають, калічать, грабують, все людське стає для них надто неважливим. За ними стежить служба інквізиції, такі собі чаклуни на державній службі. Вони відловлюють ініційованих відьм і знищують їх.

Все починається тоді, коли Назар хоче познайомити близького друга його батька Клавдія зі своєю нареченою. Наречена Ївга - неініційована відьма, яка не хоче, щоб Назар про це дізнався. Але завдяки Верховному Інквізитору Клавдію правда дуже швидко виходить на поверхню і Ївга мусить втікати, ховатися. Клавдій дає їй візитку і просить заходити, якщо їй буде щось треба. І вона таки заходить. Клавдій вже старший, він мав нещасливе кохання в юності, і його посада накладає на нього велику відповідальність і відбирає весь час. А Ївга - як маленький горобчик. Клавдій її спершу не помічає, а потім вона стає йому в пригоді: допомагає допитувати відьом. Бо щось насувається. Все більше відьом проходять ініціацію, все більше убивств, кровожерних і ненаситних, відьми рояться, але що саме насувається - ніхто не знає.

Це дуже тонкий і жіночий роман з закрученим і несподіваним фіналом, хоча такий хід, який використали автори, не рідкість в літературі. Не зволікаючи, почала читати продовження.

[Vsevyd Roodenko · Rating 5 out of 5]

Пару недель назад перечитал "Ведьмин Век" (первую часть теперь уже цикла), так как на сейчас Я прочитал уже весь цикл (за пару недель) (третью книгу закончил читать сегодня в 5:33 утра, третью прочитал за ночь понедельника, вторую дочитал вечером пятницы или субботы, а первую, получается, читал дольше всего), то у меня свежи впечатления о всём цикле целиком, но здесь Я постараюсь локализовать впечатления о частях по-отдельности.

Первый раз "Ведьмин Век" Я прочитал незадолго после его выхода (в 1997 году) — Я тогда ещё сам был романтическим юношей, полным максимализма, но уже пережившим личную драму несчастливой первой невротической влюблённости.
Прочитал тоже за одну ночь. Был поражён и глубоко растроган. Подозреваю, что мало что понял…

Сейчас, перечитав роман спустя почти 30 лет, Мне хочется верит что Я понял гораздо больше заложенных смыслов — социальной и психологической проблематики, архитипических и алхимических отсылок.
Но главным моим настроением во время данного перечитывания было ностальгическое возвращение в прошлое…
Пожалуй в скорости перечитаю ещё раз, чтобы поня��ь лучше, в новой редакции — для сравнения.
А потом ещё раз — в старой…

Что Я понимаю сейчас:
**Ведьмы** и **Инквизиторы** — «алхимические» образы Королевы и Короля, в сеттинге за счёт фэнтезийного допущения выкрученные на 100500%:
Ведьмы — чистая ***спонтанность***, свобода, испытывающая страдания от любых ограничений и погибающая в неволе. На столько полное растворение индивидуального Я во Вселенной что изменяет реальность;
и Инквизиторы — ***самоконтроль*** — выходящий за границы САМО… (индивидуальная) Воля сильная настолько что распространяется за границы индивидуальности и способная влиять на других.

и Идея что Любовь и индивидуальная жертва способна спасти и изменить Мир — близкая очень мне тогда (и возможно авторам).

[rixx · Rating 1 out of 5]

Heads-up, I read this one in German, and I thought the translation was fairly good, though in that slightly annoying overly dramatic tone of German that all German Fantasy seems to be in. So props to the translation to be tone accurate, but also, ugh.

Current-ish day modern society, but witches exist and so does the inquisition. Our POV characters are a young witch and an old inquisitor. They fall for each other. Their multi-decade age gap seems to mirror the authors' age gap, and that preoccupied a lot of my attention and … ick. Ickkkk. Big "are you writing about your marriage? I really hope not."

But even apart from the language and the relationship thing, I was not impressed. Now, admittedly, expecting another Vita Nostra isn't fair on anybody, but man, this just was not it. Everybody is constantly moody and obeying their every moody whim, inconsistent, and meh. Nobody is even remotely likeable, everybody sucks:

Witches are somehow both legal to exist if they register and submit to state authority, and also regularly tortured. The inquisition does the torturing (what a nice protagonist to have), but also kinda sorta wants to pretend they keep the general population under control, who hate witches even worse and would just lynch them. Other mythical beings are also around and just integrated in society as enforcers, or hunted. Did I mention that everybody is incompetent, changes their opinion five times per day, is overly given to tantrums, and sucks? Also casual use of torture as just a plot device without any consequences. Ehhhh, I'm not even sure why I finished, as the ending was so muddled and overly dramatic without real purpose. Ah man, I really didn't expect this book to just suck.

[Olga · Rating 4 out of 5]

The classical sci-fi authors of late Societ school (Strugatsky brothers, for instance) had a peculiar method of writing their novels. A dramatic question is their summary and the novel itself often lookes like an empirical study to find the answer.
Marina and Sergey Dyachenko seem to me classical authors in the best sense of the word. This novel, in particular, looks into the way our core values shape our lives, especially under pressure of exterme circumstances, duties and priorities.
The beauty of archittecture is not only appeal of this novel to me though - it has a unique athmosphere using rural Ukrainian mythology to draw a kind of a fantasy-noir picture of an Eastern European town which is fictional and too probable at the same time.
Already starting on the second part!

[Nikonor · Rating 4 out of 5]

Когда-то в 90ые я прочел Шрам. И с тех пор могу по первой странице, не глядя на обложку, узнать манеру Дяченко.

И тут они в своей лучшей форме. Мир продуман и логичен, мотивы героев понятны.

Вот только то, как Инквизитор то ли сдал, то ли нет навку и то, что после этого он "пошел туда, куда больше всего не хотел" вызывает вопросы. По-моему, логичнее было бы тогда не хотеть пойти в Чугайстеры.

[Rosse · Rating 4 out of 5]

Вита Ностра менее горячечная и более продуманная. Поэтому лучше.
И концепт доработали. Но начало хорошее, да.

А еще у Дюнки фамилия - Стерх. Что довольно много объясняет.

[Eero · Rating 4 out of 5]

This feels like a great book hampered by an awkward translation. I wish I could read Russian. The English translation is at turns exasperating and strangely charming.

[Antonina · Rating 5 out of 5]

I loved it! It's definitely one of my all-time favourite books.

[Olga Nebel · Rating 5 out of 5]

Одна из любимых книг юности. Всё так же хороша для меня сейчас, когда хочется лирики)

[Vera · Rating 3 out of 5]

"Гуси поджидали Великого Инквизитора у порога..."

[Lyudmila Oleshchenko · Rating 5 out of 5]

Книга полонила мене. Майстерно, цікаво, яскраво.
Герої як живі, я з ними все переживала.
Не відчувала якихось просідань в сюжеті.
Дует авторів це сила.

Читаю вже наступну книгу трилогії.

[Andy Boroditsky · Rating 3 out of 5]

The ending was weak, unclear what happened. Otherwise a good book, strong in plot and good in language, but a bit weak in philosophy.

[Asaria · Rating 4 out of 5]

Ukraina

Edit 15.02.25

Powrót po latach - z czystym sumieniem daję 4.

Niesamowite jak po latach zmienia się percepcja. Nie ma tego dusznego, mrocznego klimatu, który zapamiętałam. Mamy przerażającą codzienność, gdzie normalnością są stosiki, palenie czarownic, a życie toczy się zwyczajnie jakby nigdy nic. Świat dystopii nawet nie próbuje się ukrywać. Spoziera na ciebie bezwstydnie w pełnej krasie światła dnia. TO jest dużo bardziej przerażające.

Wiele wątków dopiero teraz stało się dla mnie czytelniejszych, a relacja Iwgi i Klaudiusza znacznie bardziej zniuansowana. Tam, gdzie w przeszłości widziałam stricte romans, teraz widzę nieokreślenie, więcej niż przyjaźń, ale jeszcze nie miłość :).

Książka dalej pozostaje jedną z moich ulubionych


Edit: 02.02.2020

O rany, nie wierzę, JEST kontynuacja która ma zostać opublikowana w najbliższym czasie przez rosyjskie wydawnictwo. Oby polscy wydawcy pociągnęli ten cykl, bo brakuje mi nowych utworów tego duetu. :)

Koniec edycji

3.5 -> 4
Polskie impresje z książki znajdują się pod angielskim tekstem.
Polish impression under the English part.


English reviewers mentioned butchered English translation, the fact I can't confirm nor deny, as I had chosen Polish edition (much less lost in translation this way). I had a bad luck with Dyachenko duo’s books until now. I couldn’t put away this one. That's very rare as I tend to start reading up to 5-4 books at the same time.

We get three points of view – present with Ivga and Claudius and the Claudius’ past.

What would you do, knowing that by killing one you save thousands? Would you sacrifice one innocent for the sake of ten others? You are the Great Inquisitor, who serves the organisation, which goal is control of uninitiated witches and liquidation of those that have thrown away a normal life to gain power and revenge. However, what is the difference between you and them? After all, you all use magic, you also once made a big mistake. Because of love. Your name is Claudius.

Do you have the right to hate and revenge, knowing that people hold you in contempt and are afraid of you because of who you are? You don’t care about magic nor people similar to you. All you ever wanted is to live a normal life, so you've become engaged to a good man, who doesn’t know the truth about you. About your shame of being a witch. And you only wish to be free. Free from the Inquisition, free from persecution. To be able to be Ivga.

By the strange dictate of fate, the witch and the Great Inquisitor begin to work together.
---------------------------------------------------------------------
Polskie impresje:
Dotychczas miałam pecha do powieści Diaczenków. Jednak od tej nie mogłam się oderwać. Fabuła jest prowadzona trójtorowo – dostajemy punkty widzenia Iwgi oraz dwa Klaudiusza: jedno w teraźniejszości i drugie z czasów jego młodości.

Co byś zrobił, wiedząc, że zabijając jednego ratujesz tysiące? Poświęciłbyś niewinnego by uratować dziesięciu? Jesteś Wielkim Inkwizytorem, służysz organizacji, której celem jest nadzór nad niezainicjowanymi wiedźmami i likwidacją tych, które porzuciły normalne życie na rzecz potęgi i zemsty. Jednak czym tak naprawdę różnisz się od tych, które zabijasz? Wszak i ty i one posługują się magią, a sam niegdyś popełniłeś ogromny błąd. Przez miłość. Twe imię to Klaudiusz

Czy masz prawo do nienawiści i zemsty jak to czynią twoje siostry, wiedząc, że ludzie tobą gardzą i boją się tego czym jesteś i możesz się stać? Nie obchodzi cię magia jaką się posługujesz, ani te, które upierają się, że powinnaś czuć z nimi pokrewieństwo dusz. Czujesz się po prostu zwykłą dziewczyną, pragnącą jedynie szczęścia, miłości i domowego ogniska. Zaręczyłaś się z dobrym człowiekiem, który jednak nic nie wie. O tobie. O twoim wstydzie. Wiesz, że chcesz wolności. Wolności od inkwizycji, wolności od prześladowań. Chcesz być sobą, Iwgą.

Przez dziwne sploty przeznaczenia Wiedźma i Inkwizytor są zmuszeni razem współpracować

Pół gwiazdki zabrane za końcówkę.

[Raymond Recchia · Rating 4 out of 5]

I read "Age of Witches" earlier this year, but this week I found myself drawn back to it. Partially because I rushed through the ending, but there was something else. At first I thought it was a desire to guess how a feminist might view it. A certain percentage of the female population in this book become Witches. First they switch over in a dormant state where they need to be monitored, but then they get converted and they turn malevolent and start causing bad things to happen. Opposed to the Witches are the Inquisitors, who are male and have magic powers as well, but they act on behalf of the State and use their powers solely to contain the Witches. This is all in a modern day setting, an alternate world with cars and phones and atomic bombs. It feels like cold war Russia in the 60s, although that might be projection on my part just knowing that the authors are Russian (or Ukrainian?).

So anyway, on to the plot. A Witch outbreak is taking place that has the Inquisitors working double time torturing and burning to stop its spread and find the root cause. Two main characters are.....wait for it.... yep, a Witch and the head of the Inquisitors. The Witch is a young attractive woman, happily engaged and doing well, but when her powers manifest, she becomes an outcast. The Inquisitor is older, a nice fellow haunted still haunted by the death of his childhood sweetheart decades ago. He takes in the Witch intially without knowing what she is as a favor to a friend. The main tension in the book arises out of what will happen if the Witch goes from dormant to converted and what the Inquisitor will have to do when and if that happens.

This week when I am writing this review in the real world there has been a terrorist attack in Paris. And I realize now that the attack is what prompted this reread of "Age of Witches". Although only translated into English in 2014, "Age of Witches" was written in 1997 well before the apparent rise of Al-Qaeda or ISIL, although some of the predecessors to these groups might have been present in Russia in the Chechen conflict, so this book was not written with the recent terrorist activities in mind. But there is an overlap. "Age of Witches" has these dormant Witches, nice young women for the most part, who need to be monitored because some of them transform into incomprehensible monsters that do horrible things. Sort of like Muslims becoming enticed by fundamentalist propaganda and then turning into suicide bombers for reasons that seem incomprehensible to those of us in the West. And in "Age of Witches" to get at the bottom of it and to stop the Witches, the Inquisitors torture and burn. With terrorism, the Western response is to escalate and drop bombs, some of which end up killing innocent civilians with those killings giving the terrorists more fuel for their recruiting. I am not trying to make a political statement here. I'm just saying the sense of dread is similar in the book and in real life - the incomprehensibility of Witches and Islamic terrorists, and then this need to escalate the violence in response, and yet feel very uncomfortable with that violent response.

This is the third book by Sergey and Marina Dyachenko to be translated into English in recent years, and personally this is my favorite. I found the ending a bit weak, but the overall atmosphere and character development are very strong. As I understand it, the Dyachenkos have written quite a few more books, and I hope more of them get translated.

[Biblioworm · Rating 5 out of 5]

Обычно я не люблю книги "про чувства" но то ли постарел то ли это реально хорошая.

Она практически полностью про внутренний мир героев.
Физический мир существует только как "сцена" для их переживаний.
Хотя этот внешний мир и интересен сам по себе - современный (точнее 20 летней давности) наш мир, плюс ведьмы, навки, колдуны ("инквизиторы").
Первое время раздражала невозможность достроить в голове этот физический мир. Авторы никак его специально не описывают - герои просто живут в нем. Так что правильный способ получить удовольствие от книги - перестать обращать внимание на "физику" в которой довольно много странных несуразностей и которая так и не описана полностью.

Upd.
Через три с половиной года также с удовольствием перечитал.
Конечно, как и все хорошие(!) книги дяченко, это чистые эмоции и некий сюжет лишь удерживает о того чтобы текст превратился в нечитаемый поток мыслей.

[Deirdre O'Rourke · Rating 3 out of 5]

I would have rated much higher but the Kindle version was riddled with typos, missing punctuation; it was a mess, and that is a shame. The concept and story itself was compelling, but unfortunately I was annoyed by all the errors I couldn't enjoy it.

[Susi · Rating 4 out of 5]

Mitreißendes Buch. Teilweise jedoch sehr verwirrend. Man fühlt sich manchmal etwas ins kalte Wasser geworfen, das "Grundsystem" dieser Welt, wenn überhaupt, nur nebenbei erläutert wird.

[Anna · Rating 5 out of 5]

best ever

[Sam · Rating 2 out of 5]

Kinda cliche but it was a nice read. The most irritating part was poor langauge correction.