Друга половина Суперіора розпочинається з сюжету в якому Слотт представляє сучасному читачу Людину Павука 2099. Суть у тому, що майбутнє 2099 почали з'являтися часові аномалії, а Тайлера Стоуна, керівника компанії Алкемакс і за сумісництвом одного з ворогів Павука 299, потихеньку стирає з реальності. Аномалію вдається відстежити до 2013 року й по ходу історії виявляється, що її причиною є те, що Тиберій Стоун, який опинився під прицілом Суперіора, знаходиться в смертельній небезпеці.
Сюжет вийшов класним, сам конфлікт між Павуками є досить цікавим, й мені тут сподобалося як Слотт ретроактивно вивернув деякі події зі свого соло рану. Крім того, він також починає закладувати певні цеглинки до падіння Отто і його усвідомлення дечого у кінці. Мені зокрема подобається, наскільки сильно Октавіусу тут аукнулося те, що він стер спогади Паркера. З цікавого тут також є момент з тим як Отто зникає через вибух часових дверей і потім його повертають, але уже побитого, немов він пережив якусь іншу павучу пригоду за кадром. Запам'ятайте цей момент, ми до нього ще повернемося, не скоро, але повернемося.
Номери 20 та 21 вийшли доволі насиченими, у нас тут Парктавіус вирішує, що оскільки Горайзон Лабс більше не існує то він відкриє свою власну компанію, для цього йому настає час здобути докторський ступінь, однак один з вчителів звинувачує його в плагіаті робіт Отто Октавіуса, також тут відбувається зустріч Суперіора з Чорною Кішкою, яка виходить не дуже приватною і немов цього було недостатньо, суперлиходійка Станер, яка є колишньою Док Ока, повертається для того, щоб помститися Павуку за смерть коханого. І останнє, але від того не менш важливе, Карлі в минулих номерах нарешті здобула доказати того, що Отто Октавіус захопив тіло Пітера, однак замість того щоб одразу повідомити Месників вона йде на могилу Октавіуса й дізнається, що тіло Дока зникло, а сама Купер разом із записником в якому є докази опиняється у полоні Зеленого Гобліна.
Чесно, я підходив до цього томику із заниженими очікуваннями оскільки друга половина Суперіора у мене в свій час відклалася слабшою, однак перечитавши ці номери з полегшенням можу сказати, що вони хороші. Так персонаж Отто все більше і більше повертається до старого характеру, але за ним все ще цікаво спостерігати, сюжети теж більш ніж цікаві й насичені. Щодо малюнку то тут теж все дуже добре. Мені тепер особливо хочеться перечитати наступний сюжет про Венома, бо я пам'ятаю, що він мені колись взагалі не сподобався.