У книзі вибраних творів Франца Кафки - одного з найвидатніших німецькомовних письменників ХХ століття, австрійського чиновника, єврейського страдника і громадянина Чехії - подано оповідання з усіх прижиттєвих та посмертних видань, романи "Процес" і "Америка" (уривок), "Замок" (уривок), а також його листи і щоденники. Це найповніше видання творів Кафки українською мовою.
Prague-born writer Franz Kafka wrote in German, and his stories, such as "The Metamorphosis" (1916), and posthumously published novels, including The Trial (1925), concern troubled individuals in a nightmarishly impersonal world.
Jewish middle-class family of this major fiction writer of the 20th century spoke German. People consider his unique body of much incomplete writing, mainly published posthumously, among the most influential in European literature.
His stories include "The Metamorphosis" (1912) and "In the Penal Colony" (1914), whereas his posthumous novels include The Trial (1925), The Castle (1926) and Amerika (1927).
Despite first language, Kafka also spoke fluent Czech. Later, Kafka acquired some knowledge of the French language and culture from Flaubert, one of his favorite authors.
Kafka first studied chemistry at the Charles-Ferdinand University of Prague but after two weeks switched to law. This study offered a range of career possibilities, which pleased his father, and required a longer course of study that gave Kafka time to take classes in German studies and art history. At the university, he joined a student club, named Lese- und Redehalle der Deutschen Studenten, which organized literary events, readings, and other activities. In the end of his first year of studies, he met Max Brod, a close friend of his throughout his life, together with the journalist Felix Weltsch, who also studied law. Kafka obtained the degree of doctor of law on 18 June 1906 and performed an obligatory year of unpaid service as law clerk for the civil and criminal courts.
Writing of Kafka attracted little attention before his death. During his lifetime, he published only a few short stories and never finished any of his novels except the very short "The Metamorphosis." Kafka wrote to Max Brod, his friend and literary executor: "Dearest Max, my last request: Everything I leave behind me ... in the way of diaries, manuscripts, letters (my own and others'), sketches, and so on, [is] to be burned unread." Brod told Kafka that he intended not to honor these wishes, but Kafka, so knowing, nevertheless consequently gave these directions specifically to Brod, who, so reasoning, overrode these wishes. Brod in fact oversaw the publication of most of work of Kafka in his possession; these works quickly began to attract attention and high critical regard.
Max Brod encountered significant difficulty in compiling notebooks of Kafka into any chronological order as Kafka started writing in the middle of notebooks, from the last towards the first, et cetera.
Kafka wrote all his published works in German except several letters in Czech to Milena Jesenská.
«Що він сказав би, якби довідався, що його процес іще й не починався, якби йому хто сказав, що ще ні разу не дзеленькнув дзвоник, звістуючи про початок процесу». Досі памʼятаю, яким депресивним для мене був перший досвід читання Кафки в підлітковому віці. Сумніваюсь, що я зчитав щось крім атмосфери безглуздого кошмару, але цього разу прочитав більш усвідомлено ніж вперше, проводячи паралелі з життям автора в чому дуже допоміг його щоденник та лист до батька. «Коли пишеш щоденника, одна з переваг цього полягає в тому, що із заспокійливою чіткістю усвідомлюєш переміни, яких безперервно зазнаєш і в які загалом, звичайно, й віриш, про які здогадуєшся і які визнаєш, але які потім щоразу мимоволі заперечуєш саме тоді, коли йдеться про те, щоб з такого визнання почерпнути надію чи спокій, У щоденнику знаходиш докази того, що навіть у стані, який сьогодні здається нестерпним, ти жив, дивився на світ і занотовував свої спостереження, що, отже, оця правиця рухалась, як сьогодні, коли ми, маючи змогу оцінити тодішній стан, порозумнішали, одначе з тим більшою підставою мусимо визнати безстрашність нашого тодішнього прагнення, що, попри цілковите невідання, все ж таки збереглося...»
Торкаючись образів на сторінках складно залишитись байдужим, вони дивують абсурдом, викликають огиду або заганяють в депресію. В них відображається його світогляд сформований складними відносинами з батьком, проблемами в особистому житті та здоров’ям. Не перестає дивувати те, як травмованість формує класичну літературу. «Я завжди тебе любив, хоч напоказ поводився з тобою не так, як поводиться решта батьків, але це лише тому, що я не вмію прикидатись, як прикидається решта». Що ж, батьку, загалом я ніколи не мав сумніву в твоєму доброму ставленні до мене, але це твоє твердження, здається мені, хибне. Прикидатися ти не вмієш, це правда, але тільки на цій підставі стверджувати, нібито решта батьків прикидаються, — це означає або виявляти глуху до будь-яких доказів нетерпимість.»
Важко сперечатись з канонічністю Процесу чи Перетворення, але особисто для мене Кафка це передусім Замок та Америка. Перші більш структуровані, в них є початок і кінець, зчитується емоційний досвід автора – вони краще підійдуть для першого знайомства, як і його короткі оповідання. В Замку та Америці відбувається модернізм — абсудна безсюжетна незавершеність як вершина творчості Кафки.
"Перевтілення" в улюблене, депресивні "Щоденники" теж зачепили, "Процес" і "Америку" дуже цікаво обговорювати та і взагалі проводити паралелі між різними творами Кафки
Гарне зібрання творів Кафки. Лише прочитавши таку сукупність його творчості, усвідомлюєш наскільки він страждав за життя і скільки ще міг доббрих творів написати, якби не смерть.