What do you think?
Rate this book
Теплі історії
Теплі історії до кави
У цій книжці зібрані історії про почуття й настрої, сумніви й рішення, далеку дорогу й затишний дім, чужі міста й близьких людей, солодкий шоколад, і терпкувато-гірку каву. У них немає однозначних висновків і незмінних рецептів, а є пошуки та віра в іпровізацію. Є любов і сміливість, крихта суму й багато радості, чимало мрій і не менше спогадів.
168 pages, Paperback
First published January 1, 2012
15 people are currently reading
146 people want to read
Ratings & Reviews
Friends & Following
Create a free account to discover what your friends think of this book!
Community Reviews
Displaying 1 - 30 of 52 reviews
October 29, 2012
Кава горнятко плед плед плед кіт, Нью-Йорк Лондон він він він, підвіконня водіння пальцем по запітнілому вікні, старі фотографії маленька затишна кав’ярня теплий клітинчастий плед кава плед кава плед.
Було би смішно, якби не було так сумно, що український читач, який і так нечисленний, буде вестися на цей побічний продукт від читання «ванільних» цитатників в маленькому затишному контактику.
І побережіть серцево-судинну систему, пийте поменше кави.
Було би смішно, якби не було так сумно, що український читач, який і так нечисленний, буде вестися на цей побічний продукт від читання «ванільних» цитатників в маленькому затишному контактику.
І побережіть серцево-судинну систему, пийте поменше кави.
February 12, 2014
Ну що ж... Я була на презентації в книгарні Є на Спаській, і мені страшенно сподобалась ідея - короткі нариси, нічого зайвого, лише тепло, позитив і кава. В реальності виявилось, що позитиву буває забагато. Якщо хочеться просто відпочити, "відключитись" і розслабитись, ця книга - те, що треба. Кілька історій за чашечкою (не більше!). Коли намагаєшся прочитати нариси підряд, вже на четвертому-п'ятому стає нудно - нудно від відсутності сюжету, неоригінальності ідей, надмірної кількості прикметників.
Коротко: книга чудова, але дозування, як і у випадку з кавою, має бути дуже помірним.
Коротко: книга чудова, але дозування, як і у випадку з кавою, має бути дуже помірним.
don-t-want-to-finish
April 2, 2016O.K., I can't handle this book any more. It's sweet and warm, but duuull... Dull and monotone.
Every short story is like the previous one: thoughts about life+homesick moments+cup of coffee preparation and that's all. In every story...
I just don't want to read it any more. I'll leaf though the last part and "the end".
Honestly, I was expecting more.
P.S. The edition, though, is really cool! Brown ink, beautiful photos. Liked it.
Every short story is like the previous one: thoughts about life+homesick moments+cup of coffee preparation and that's all. In every story...
I just don't want to read it any more. I'll leaf though the last part and "the end".
Honestly, I was expecting more.
P.S. The edition, though, is really cool! Brown ink, beautiful photos. Liked it.
February 1, 2016
Неймовірно добра книга, після якої захотілося трошки більше вірити в те, що добро-таки колись переможе в цьому нашому поламаному світі.
April 14, 2022
2,5/5 🌟
Коротесенькі, подекуди милі, але здебільшого дуже банальні історії, які забуваються зі швидкістю світла. У правдивість історій не віриться ні на мить. Але думаю, це просто не моє, бо в такого типу книг завжди є свої читачі. І це чудово. Просто не для мене.
П.С.: здається, я нарешті знову повертаюся до читання, можу більше зосереджуватися на текстах і хочеться занурюватися в них. Чому я невимовно радію.
Коротесенькі, подекуди милі, але здебільшого дуже банальні історії, які забуваються зі швидкістю світла. У правдивість історій не віриться ні на мить. Але думаю, це просто не моє, бо в такого типу книг завжди є свої читачі. І це чудово. Просто не для мене.
П.С.: здається, я нарешті знову повертаюся до читання, можу більше зосереджуватися на текстах і хочеться занурюватися в них. Чому я невимовно радію.
August 4, 2015
I really, REALLY hate this book.
January 2, 2018
Зїсти зефіру, потім додати рахат лукуму, закусити халвою, і запити горням чаю з чотирма ложками цукру. От якось такі враження від прочитаного.
December 28, 2024
Ці історії зігрівають душу. Вони неймовірно теплі та затишні. Саме те, що потрібно в холодну пору чи важкий період життя. Всі ми потребуємо тепла і навіть деякої банальності, тож від щиро серця рекомендую ✨
Read
January 25, 2020Есть у меня большая проблема - я не умею закрывать не интересную книгу...
Не знаю, сколько времени она у меня лежала. (Около 3х лет)
Рассказы казались очень однотипными.
Хотя, почему казались?
Где-то пол года назад я решила «добить» ее.
И это сработало.
Главное читать дозировано.
Под конец было пару рассказов которые меня тронули.
Не знаю, сколько времени она у меня лежала. (Около 3х лет)
Рассказы казались очень однотипными.
Хотя, почему казались?
Где-то пол года назад я решила «добить» ее.
И это сработало.
Главное читать дозировано.
Под конец было пару рассказов которые меня тронули.
April 29, 2018
Таки домучила цю книжечку. Дуже жалкую, що придбала. Бо таке і комусь віддати соромно.
Нарікання у мене до всього: змісту, сюжету, оформлення, лексики і структури мови.
Змісту немає. Він десь там працює або спить, а вона має занадто багато вільного часу. Свій вільний час вона займає тим, що вигадує "як би що таке зробити, щоб нічого не робити": дивиться у далечінь, спить у кріслі, годинами варить каву, а потім годинами її п'є, сидить по пів дня у кафе...
Мова книжки "зарозуміла": багато дивних (ново-вигаданих) слів у несподіваному вживанні та застарілих слів. Можливо, ідея була зробити мову багатшою, але ідея ця повністю провалена. Мова оповідань важка, неповоротка і виглядає так, що автор не користується українською (принаймі такою українською) у щоденному житті. Кілька прикладів: "паперові горнятка", "коцик". Є спроби показати якийсь символізм сполучаючи по 2-3 слова, але то все виявляється не під силу автору.
Так як сюжету немає теж, то після прочитання лишається лиш образ жінки, навіяний всіма тими оповіданнями. Жінка ця дуже обмежена та недалека, не дуже приваблива зовні, а душа в неї мілка. Вона досить лінива. А вже як щось зробить, то вона вже "чарівниця" і всі мають з нею носитися. Ця повна нікчема має на притивагу одну промінентну якість: вона дуже любить себе і дуже великої думки про себе. В книжці з такою "цацою" дуже носяться.
Раджу читати книжку у хорошому настрої, коли все вам бачиться через "рожеві окуляри", щоб прийти до тями і почати жити реаліями. Після прочитання 2-3 листків (це 2-3 оповідання) поганий настрій гарантовано.
Нарікання у мене до всього: змісту, сюжету, оформлення, лексики і структури мови.
Змісту немає. Він десь там працює або спить, а вона має занадто багато вільного часу. Свій вільний час вона займає тим, що вигадує "як би що таке зробити, щоб нічого не робити": дивиться у далечінь, спить у кріслі, годинами варить каву, а потім годинами її п'є, сидить по пів дня у кафе...
Мова книжки "зарозуміла": багато дивних (ново-вигаданих) слів у несподіваному вживанні та застарілих слів. Можливо, ідея була зробити мову багатшою, але ідея ця повністю провалена. Мова оповідань важка, неповоротка і виглядає так, що автор не користується українською (принаймі такою українською) у щоденному житті. Кілька прикладів: "паперові горнятка", "коцик". Є спроби показати якийсь символізм сполучаючи по 2-3 слова, але то все виявляється не під силу автору.
Так як сюжету немає теж, то після прочитання лишається лиш образ жінки, навіяний всіма тими оповіданнями. Жінка ця дуже обмежена та недалека, не дуже приваблива зовні, а душа в неї мілка. Вона досить лінива. А вже як щось зробить, то вона вже "чарівниця" і всі мають з нею носитися. Ця повна нікчема має на притивагу одну промінентну якість: вона дуже любить себе і дуже великої думки про себе. В книжці з такою "цацою" дуже носяться.
Раджу читати книжку у хорошому настрої, коли все вам бачиться через "рожеві окуляри", щоб прийти до тями і почати жити реаліями. Після прочитання 2-3 листків (це 2-3 оповідання) поганий настрій гарантовано.
May 27, 2024
Головне питання: для чого в кожному наступному оповіданні інакше називати одну й ту саму людину? То Ганна, то Оксана, то Олена, то без імені; старі, малі і середульші; одружені, самотні, в парі; художниці, листоноші, жінки-незрозумілої-з-тексту-професії — всі героїні насправді одна й та сама жінка. Авторка чи ні, того не знаю, але кожне оповідання схоже на попереднє як і ті горнята з одного й того ж сервізу на картинках після назви.
І всі персонажки як одна — із тих, хто народився, щоб тішити, милувати, підтримувати, робити сніданок, і взагалі, прикрашати життя самі-вгадайте-кому. Я цілком розумію, що й таке приторно оптимістичне життя, як воно описане в «Теплих історіях до кави», має право на існування, але все ж, мені було занадто. Отак тікаєш від дерешевого, як хтось зауважив, «де віднайти те, що не знаю сам» (якось пошуків вистачає irl, щоб ще в книжках на лабіринти безпросвітні вестись), а потім бігом дочитуєш порівняно невеличку книженцію, щоб зітхнути «ну нарешті, можна знову почати читати щось достатньо похмуре».
Зате про стиль мене попередили наперед, з другого ж речення. Цитую: «Серце більше не знемагало під здоровенною і важезною каменюкою — тягар минулих розчарувань сповз кудись додолу, і тепер серце завмерло в липневій невагомості». Змилуйтесь, де ж підводка.
PS. Вперше зустріла слово «мітенки». Треба ж такої.
І всі персонажки як одна — із тих, хто народився, щоб тішити, милувати, підтримувати, робити сніданок, і взагалі, прикрашати життя самі-вгадайте-кому. Я цілком розумію, що й таке приторно оптимістичне життя, як воно описане в «Теплих історіях до кави», має право на існування, але все ж, мені було занадто. Отак тікаєш від дерешевого, як хтось зауважив, «де віднайти те, що не знаю сам» (якось пошуків вистачає irl, щоб ще в книжках на лабіринти безпросвітні вестись), а потім бігом дочитуєш порівняно невеличку книженцію, щоб зітхнути «ну нарешті, можна знову почати читати щось достатньо похмуре».
Зате про стиль мене попередили наперед, з другого ж речення. Цитую: «Серце більше не знемагало під здоровенною і важезною каменюкою — тягар минулих розчарувань сповз кудись додолу, і тепер серце завмерло в липневій невагомості». Змилуйтесь, де ж підводка.
PS. Вперше зустріла слово «мітенки». Треба ж такої.
September 11, 2014
Нє, ну чесно... Я таке теж можу написати. Навіть швидше не написати, а зібрати ванільні сопливі історії на просторах мережі. Можливо, ці історії і теплі. Можливо, вони і непогано підходять до меланхолійного осіннього настрою. АЛЕ! Одна-дві історії, і аж починає липнути, таке все солодко.
Хоч якусь оцінку поставила за буденність історій. Ми оточені такими от епізодами життя, просто ніколи їх не помічаємо. Приємно розуміти, що хтось все-таки навчився зв��ртати увагу на звичні моменти, яких безліч, і які також можуть бути теплими і приємними.
Хоч якусь оцінку поставила за буденність історій. Ми оточені такими от епізодами життя, просто ніколи їх не помічаємо. Приємно розуміти, що хтось все-таки навчився зв��ртати увагу на звичні моменти, яких безліч, і які також можуть бути теплими і приємними.
October 30, 2021
Знаєте є такі десерти, в яких є одночасно все: і крем, і бізе і мармелад і т.п. - таке не будеш їсти щодня, але часом хочеться саме такого. От так і з цією книжкою вона така солодка, що часом могло зводити зуби, але певно я потребувала зараз саме такого. Хоча найкраще, звісно, було б читати її тоді, коли вона була подарована, років 6 назад, коли ти більш юний і може ще мав CD плеєр, і слухав Zaz. Зараз ці якісь згадки були з одного боку дивними, усвідомлюєш як сильно змінилося наше життя, з іншого стали приводом згадати щось, повернутися, послухати і трошки зануритись у тренди минулого.
July 1, 2018
Історії одноманітні та позбавлені будь якого сенсу. Можливо деякі читачі віднайдуть щось цікаве та захоплююче в книзі, натомість мені абсолютно не сподобалось читати ванільні казки. Практично в кожному з оповідань згадується про котів, кицьок, що аж починає злостити.
Як на мене, не варто витрачати час.
Як на мене, не варто витрачати час.
November 24, 2013
Well, this is really nice book which trains romance muscle of reader's soul. So only people who would like to focus on this particular part of the soul might enjoy it. Personally, I did like it, but it simply wouldn't keep me on the edge up to the finish, so it receives 3 out of 5 points.
July 24, 2013
Неймовірно красива книжечка для мрійників. Читається дуже легко, на одному подиху. Книга наповнена мріями, коханням, надією, добром та ароматом запашної свіжозвареної кавусі.
March 23, 2021
Насправді, з цієї книжки все починалося. Легкі сюжети - прочитати та забути - з одноманітними замальовками із лампового життя. Хочеться вірити, кави та сонця. Просто як терапія на весну.
January 12, 2015
Гарно оформлена, проте не вельми добре написана книжка. Низка замальовок, схожих на поезію у прозі, проте не зачіпають.
May 27, 2018
Нагадує ванільний щоденник підлітка. Щось подібне я писала в 15-16 років. Загалом ні про що.
Можливо сподобається романтичним молодим особам.
Можливо сподобається романтичним молодим особам.
May 27, 2019
Дуже люблю цю книжку за позитив і тепло, що вона дарує. Це книжка-емоція, прекрасна і ніжна
January 11, 2021
Одноманітні і пусті замальовки. Якщо читати по одній-дві, то ще нічого, підійде, щоб відволіктись. Але читати всі поспіль занадто "солодко".
November 11, 2023
Кожна історія на стільки прямо в серденько, що я знаю їх вже майже на памʼять, про що свідчать затертісь сторінок мого примірника))).
Обожнюю Надійку Гербіш 🫶
Обожнюю Надійку Гербіш 🫶
May 8, 2015
Дуже нудна, однотонна книжка :(. Ледве дочитала.
July 20, 2023
Надійка Гербіш «Теплі історії до кави»
Історії про щастя із кавовим присмаком
Чи може книжка бути мрійливою і… пахнути кавою?, - напевне може, бо саме такою я відкрив для себе збірку Надійки Гербіш «Теплі історії до кави».
Про кого?: книга про добрих, світлих людей, які шукають себе в цьому складному, але такому цікавому, повному несподіванок світі. Їхніми радощами, мандрівками, захопленнями, болями, мріями – сповнене кожне оповідання. А ще - щастям, яке у кожного – власне, таке різне, однак завжди – бажане.
Яка?: На мою думку, книга написана у манері довірливо – дружньої бесіди із читачем. Вона вселяє у серці віру у Добро, справжнє кохання. Авторка переконливо доводить думку, що міцна родина, і підтримка найрідніших, то – найміцніша опора, що допоможе здолати будь – які труднощі, найскладніші життєві ситуації, робить нас сильнішими та надихає до нових досягнень.
Кому?: «Чоловікові, якого я люблю сильніше, ніж дорогу, книжки й вершкову каву разом узяті. Моєму рідному Д.» - ось так натхненно і водночас просто авторка зізнається читачеві, кому присвячено її літературне творіння.
Про що?: Основною тематикою коротких історій є, як на мене, стосунки між людьми. Письменниця, ніби закликає цінувати кожну мить, проведену із коханими, рідними та близькими, адже тепло їхніх сердець зігріває крізь відстань і час. Іноді звичайнісінький лист, кутя чи шматочок сирного пирога у снігову бурю можуть стати найкоштовнішим подарунком, особливо, якщо Ви зробили його зі щирими намірами та думками.
Як читати?: На природі, відчуваючи свіжий, легенький подих вітру, насолоджуючись теплом та сяйвом сонячних променів… Неодмінно з горнятком улюбленого духм’яного чаю із липового цвіту, або кави із невагомою перистою пінкою. Обов’язково! – у гарному настрої.
Чому?: Тексти Надійки Гербіш струменять якоюсь дуже особливою атмосферою затишку, тепла, гармонії та взаєморозуміння. Її герої дуже реальні, інколи таке враження, що читач зустрічає щодня цих простих довірливих людей, які живуть в містах і селах, але, заклопотаний своїми невідкладними справами, проходить повз, навіть не помічаючи калейдоскопу доль, почуттів, ніжних дотиків. А саме ці, лише на перший погляд, незначні і не важливі речі перебувають в основі гармонії душі, що є малесенькою часточкою гармонії всесвіту…
То ж мріймо!, читаймо! та змінюймо світ навколо себе на краще!.
Історії про щастя із кавовим присмаком
Чи може книжка бути мрійливою і… пахнути кавою?, - напевне може, бо саме такою я відкрив для себе збірку Надійки Гербіш «Теплі історії до кави».
Про кого?: книга про добрих, світлих людей, які шукають себе в цьому складному, але такому цікавому, повному несподіванок світі. Їхніми радощами, мандрівками, захопленнями, болями, мріями – сповнене кожне оповідання. А ще - щастям, яке у кожного – власне, таке різне, однак завжди – бажане.
Яка?: На мою думку, книга написана у манері довірливо – дружньої бесіди із читачем. Вона вселяє у серці віру у Добро, справжнє кохання. Авторка переконливо доводить думку, що міцна родина, і підтримка найрідніших, то – найміцніша опора, що допоможе здолати будь – які труднощі, найскладніші життєві ситуації, робить нас сильнішими та надихає до нових досягнень.
Кому?: «Чоловікові, якого я люблю сильніше, ніж дорогу, книжки й вершкову каву разом узяті. Моєму рідному Д.» - ось так натхненно і водночас просто авторка зізнається читачеві, кому присвячено її літературне творіння.
Про що?: Основною тематикою коротких історій є, як на мене, стосунки між людьми. Письменниця, ніби закликає цінувати кожну мить, проведену із коханими, рідними та близькими, адже тепло їхніх сердець зігріває крізь відстань і час. Іноді звичайнісінький лист, кутя чи шматочок сирного пирога у снігову бурю можуть стати найкоштовнішим подарунком, особливо, якщо Ви зробили його зі щирими намірами та думками.
Як читати?: На природі, відчуваючи свіжий, легенький подих вітру, насолоджуючись теплом та сяйвом сонячних променів… Неодмінно з горнятком улюбленого духм’яного чаю із липового цвіту, або кави із невагомою перистою пінкою. Обов’язково! – у гарному настрої.
Чому?: Тексти Надійки Гербіш струменять якоюсь дуже особливою атмосферою затишку, тепла, гармонії та взаєморозуміння. Її герої дуже реальні, інколи таке враження, що читач зустрічає щодня цих простих довірливих людей, які живуть в містах і селах, але, заклопотаний своїми невідкладними справами, проходить повз, навіть не помічаючи калейдоскопу доль, почуттів, ніжних дотиків. А саме ці, лише на перший погляд, незначні і не важливі речі перебувають в основі гармонії душі, що є малесенькою часточкою гармонії всесвіту…
То ж мріймо!, читаймо! та змінюймо світ навколо себе на краще!.
September 29, 2020
Це той випадок, коли назва є не гучною чи інтригуючою, а простою і достобіса дуже влучною. Вона звичайна, але у неї вкладено всю суть збірки.
Теплі історії... Вони не тільки зігрівають душу читача своїм змістом, у них самих багато тепла... Сімейного, родинного, дружнього, хатнього, теплі випічка і кава або ж подекуди й чай. Тут, у сорока буденних та звичних, але дуже зворушливих історіях, йдеться про земних жінок (здалося, що переважно вони вчительки), з їхніми почуттями, щоденними справами й проблемами. Читаючи, чомусь завжди в уявляла одну й ту саму дівчину, просто з іншим іменем...
Кожна оповідка - повноцінна історія. Вони невеличкі, але змістовно багаті, з глибоким сенсом. Найбільше сподобалися такі: "Передсмак весни", "Про думки над духмяним горнятком", "Рістретове божевілля" та "Ритуал". Проте, це не означає, що інші є менш вартісними. Кожна історія заслуговує на увагу читача. Кожна! Їх можна читати не тільки теплими осінніми чи холодними зимовими вечорами, а й прохолодними весняними чи жаркими літніми. Тут є оповідання, яке стосується кожної пори. Проте, найкраще все ж розгорнути книгу восени і обов'язково... Чуєте? Обов'язково! ...візьміть і поставте поруч філіжанку смачної кави (хоча підійде будь-яка). Навіть якщо ви випили чашечку зранку і ще близько десятка протягом дня, якщо на ніч каву категорично не можна, ба на��іть якщо ви її ніколи не пили, бо вона гіркуща і ви не розумієте, як її взагалі можна вживати. Обов'язково хай вона буде поруч, бо читаючи книгу, читаючи про різну каву із різноманітними добавками-смаколиками, ви її точно захочете скуштувати для того, щоб додати процесу читання якоїсь незвичної нотки. А якщо ж ви не берете книгу до рук, не взявши гарячого напою, то вам дуже пощастило. "Теплі історії..." саме для вас!
Хочеться відзначити ще, що ця книга - це збірка оповідок, написаних жінкою переважно про жінок та для жінок. Не впевнена, що чоловікам була б цікава ця збірка.
До речі, кожна історія починається із затишного коричневого фото, на якому неодмінно є чашечка гарячого напою. Весь текст тут такого ж кольору, тому "Теплі історії до кави" (2013) мені дуже нагадують збірку "Львів. Кава. Любов" (2016).
Теплі історії... Вони не тільки зігрівають душу читача своїм змістом, у них самих багато тепла... Сімейного, родинного, дружнього, хатнього, теплі випічка і кава або ж подекуди й чай. Тут, у сорока буденних та звичних, але дуже зворушливих історіях, йдеться про земних жінок (здалося, що переважно вони вчительки), з їхніми почуттями, щоденними справами й проблемами. Читаючи, чомусь завжди в уявляла одну й ту саму дівчину, просто з іншим іменем...
Кожна оповідка - повноцінна історія. Вони невеличкі, але змістовно багаті, з глибоким сенсом. Найбільше сподобалися такі: "Передсмак весни", "Про думки над духмяним горнятком", "Рістретове божевілля" та "Ритуал". Проте, це не означає, що інші є менш вартісними. Кожна історія заслуговує на увагу читача. Кожна! Їх можна читати не тільки теплими осінніми чи холодними зимовими вечорами, а й прохолодними весняними чи жаркими літніми. Тут є оповідання, яке стосується кожної пори. Проте, найкраще все ж розгорнути книгу восени і обов'язково... Чуєте? Обов'язково! ...візьміть і поставте поруч філіжанку смачної кави (хоча підійде будь-яка). Навіть якщо ви випили чашечку зранку і ще близько десятка протягом дня, якщо на ніч каву категорично не можна, ба на��іть якщо ви її ніколи не пили, бо вона гіркуща і ви не розумієте, як її взагалі можна вживати. Обов'язково хай вона буде поруч, бо читаючи книгу, читаючи про різну каву із різноманітними добавками-смаколиками, ви її точно захочете скуштувати для того, щоб додати процесу читання якоїсь незвичної нотки. А якщо ж ви не берете книгу до рук, не взявши гарячого напою, то вам дуже пощастило. "Теплі історії..." саме для вас!
Хочеться відзначити ще, що ця книга - це збірка оповідок, написаних жінкою переважно про жінок та для жінок. Не впевнена, що чоловікам була б цікава ця збірка.
До речі, кожна історія починається із затишного коричневого фото, на якому неодмінно є чашечка гарячого напою. Весь текст тут такого ж кольору, тому "Теплі історії до кави" (2013) мені дуже нагадують збірку "Львів. Кава. Любов" (2016).
August 20, 2023
Дуже засмучена низьким рейтингом улюбленої книги тут на Goodreads, хоча розумію, що все одно вона вже є бестселером і їй не дуже потрібні адвокати, але все ж.
Теплі історії про каву - перша українська книжка цієї серії і взагалі подібного формату. У світі вже давно є серія "Курячий бульйон для душі", вона неймовірно популярна і вже навіть перекладена в Україні. Щодо "Теплих історій до кави" - це наша українська репліка, не гірша від іноземних.
Я придбала цю книгу 10 років тому, і її основне призначення - релакс і кайф від мови. У відгуках пишуть "дуже солодко, читати по 1й історії", і я погоджуюсь. Справді не варто їсти увесь торт одразу.
Щодо мене, я повертаюсь до книги в моменти стресу, розчарування, вигоряння, коли мені потрібна якась розрада і уповільнення. А ще я переписую абзаци цієї книги, невібірково, коли хочу покращити свою письмову українську, яка потрібна мені для роботи.
Тому це книга медитація. Не шукайте в ній сюжети, швидше вам покажуть шлях, як знайти хвилинку для себе та добре слово для іншого. Ця книга робить світ трішечки кращим і добрішим.
Звісно, достигаторам, тим хто зараз біжить по життю і насолоджується гонкою, не зайде. Поверніться до неї, коли втомитесь від забігу.
Пишу в 2023 році, якби книга видавалась зараз, чи була б вона доречною? І відповідь, так, для тих хто вже в безпеці і хотів би повернути собі спокій, можна спробувати читати, з розумінням, що вона написана в далекі довоєнні часи. Та прості рецепти спокою: чай, кава, книга, плед, прогулянка залишаються незмінними.
Теплі історії про каву - перша українська книжка цієї серії і взагалі подібного формату. У світі вже давно є серія "Курячий бульйон для душі", вона неймовірно популярна і вже навіть перекладена в Україні. Щодо "Теплих історій до кави" - це наша українська репліка, не гірша від іноземних.
Я придбала цю книгу 10 років тому, і її основне призначення - релакс і кайф від мови. У відгуках пишуть "дуже солодко, читати по 1й історії", і я погоджуюсь. Справді не варто їсти увесь торт одразу.
Щодо мене, я повертаюсь до книги в моменти стресу, розчарування, вигоряння, коли мені потрібна якась розрада і уповільнення. А ще я переписую абзаци цієї книги, невібірково, коли хочу покращити свою письмову українську, яка потрібна мені для роботи.
Тому це книга медитація. Не шукайте в ній сюжети, швидше вам покажуть шлях, як знайти хвилинку для себе та добре слово для іншого. Ця книга робить світ трішечки кращим і добрішим.
Звісно, достигаторам, тим хто зараз біжить по життю і насолоджується гонкою, не зайде. Поверніться до неї, коли втомитесь від забігу.
Пишу в 2023 році, якби книга видавалась зараз, чи була б вона доречною? І відповідь, так, для тих хто вже в безпеці і хотів би повернути собі спокій, можна спробувати читати, з розумінням, що вона написана в далекі довоєнні часи. Та прості рецепти спокою: чай, кава, книга, плед, прогулянка залишаються незмінними.
June 1, 2017
Ну так не чесно! Жодного оповідання з головним героєм чоловічої статі. Ми ж теж уміємо бути добрими, теплими, романтичними :) Назва книжечки повністю відповідає її меті - зробити кавування більш ще більш приємним. І не варто очікувати чогось більшого - цього інколи буває досить.
December 24, 2020
Дійсно теплі історії (хоча далеко не завжди "до кави", та це деталі). Щоб уникнути "передозування позитивом" на яке тут нижче в коментарях жалілись, потрібно читати дану книгу не одразу повністю, а по декілька історій за раз, як по одній-двом цукерочкам до чашки теплого ароматного напою.
April 29, 2021
Не пішло. Ніби люблю історії, але ці історії були вже аж занадто короткі. Ти тільки налаштувався на сюжет - і вже кінець історії. З того що встигла прочитати, можна зробити висновок, що в книзі буде багато ситуацій знайомих книголюбам і згадування різних книг.
February 25, 2018
Хороша і добра книжка, яку варто читати зимовими вечорами з чашкою чогось гаряченького. Доволі атмосферна.
Displaying 1 - 30 of 52 reviews